Макрон – не апріорі друг України. Його довіру треба ще завоювати

На французькому напрямку ми повністю пустили ситуацію на самотік

Нинішні президентські вибори у Франції в рази – якщо не в десятки разів – важливіші для України, аніж усі попередні вибори в цій країні. Франція набула для нас зовсім нового значення за останні роки.

Це і тому, що від результатів виборів багато в чому залежить доля Європейського Союзу, куди Україна на офіційному рівні інтегрується. Це і тому, що Франція – важливий учасник Нормандського формату. Це і тому, що без Франції конструкція санкцій щодо Росії, яку передусім в ЄС утримує Німеччина, може легко розсипатись.

Але якщо проаналізувати дії України на французькому напрямку, то складається враження, що ми повністю пустили ситуацію на самотік, сподіваючись, що Макрон переможе (соціологія дає йому майже 30-відсотковий відрив від Ле Пен у другому турі), і все для України знову буде добре. Поки що у випадку з французькими виборами я спостерігаю саме другий варіант. А він якраз дуже небезпечний.

Ми з високою долею вірогідності можемо прогнозувати, що з Ле Пен Україні з принципових для наших національних інтересів питань домовитись буде дуже складно, якщо взагалі реально. З Макроном – можливо, але не гарантовано. Щоб підвищити шанси, потрібно ВЖЕ на щоденній основі закладати фундамент для такого діалогу: привітати непублічними каналами з перемогою в першому турі, налагодити контакт із його оточенням, бути на постійному зв'язку з радниками Макрона з міжнародних питань та зовнішньої політики.

Головне – не бути занадто самовпевненими. Не треба тішити себе ілюзіями, що Макрон – це точний антипод Ле Пен, тому він апріорі буде проукраїнським політиком. Дружбу французького президента, хто б ним не став, треба вміти завоювати. Якщо ми "автоматично" будемо з Макрона робити друга України, то можемо знову помилитись у своїх виборчих розрахунках: у випадку зі США поставили не на того кандидата, у випадку Франції – пустили ситуацію на самотік. Тоді українська влада не повинна дивуватись, що Макрон одного дня почне шукати можливостей відновити діалог з Москвою, а на Україну в нього не буде ні часу, ні бажання співпрацювати.

Віталій Скоцик, спеціально для Gazeta.ua