Бідні, не тому що дурні

В Україні так і не створили стратегію розвитку вітчизняної науки

Сьогодні, у Всесвітній день науки в ім'я миру та розвитку, заснований ЮНЕСКО у 2001 році, хотілося б говорити не лише про те, що ми втратили, а про те, чим маємо пишатися. А пишатися є чим. Про "підводні камені" української науки, як і про її неосяжний потенціал, знаю зсередини. Адже і сам присвятив цій сфері вже багато років. Свого часу став кандидатом сільськогосподарських наук, першим в Україні доктором наук у галузі стратегічного менеджменту, Почесним Академіком і Професором, завідувачем кафедри. Одним словом, досвід чималий. Певно, тому питання розвитку науки в Україні – для мене завжди буде пріоритетним. І принциповим.

Помічаю, як сьогодні багато українців люблять повторювати: "Чому бідні? Бо дурні". Самовбивча фраза. І помилкова. Люди, які її говорять, потім щиро дивуються, дізнавшись, що Україна сьогодні на 4 місці у світі за освіченістю населення! А за дослідженням інтелектуального рівня націй, проведеного ООН, – за рівнем IQ українці поступаються лише Японії.

Україна сьогодні на 4 місці у світі за освіченістю населення

Ми стали авторами геніальних винаходів, які змінили світ. Ракетний двигун і перший супутник, праобрази рентгену і кінескопа, гелікоптер і новітні вакцини, перше протезування мітрального клапана серця і технологія опріснення морської води… Подібні приклади можна перераховувати довго. Емігранти з України зробили свій внесок у становлення могутності багатьох країн. За останні 15 років не було жодного Нобелівського лауреата з фізики, в команді якого на провідній позиції не було б українця. До речі, партнером Стіва Джобса в "Apple" був теж українець – виходець із Буковини Стівен (Степан) Возняк.

Це переконливі аргументи на користь того, щоб вкладати серйозні ресурси у свою освіту й науку, розкривати колосальний науковий та інтелектуальний потенціал нашої країни.

Розум – це гроші, а гроші – це потужна економіка

Як-не-як, розум – це гроші, а гроші – це потужна економіка. Здається, це розуміють усі… крім нашої влади. Важко навіть уявити масштаби наших можливостей, якби українська наука вийшла із ніші "фінансування за залишковим принципом" і отримала гідну підтримку, а наші науковці не виїжджали за кордон у пошуках хліба насущного.

Я вкотре перечитую статтю, яка вийшла ще у 1992 році в найвідомішому в світі науковому журналі Science – з промовистою назвою "Відрізана від основного шляху дрейфує українська наука". Не дивно, що тоді першочерговою проблемою, про яку американському кореспондентові розповідали наші вчені, було жалюгідне фінансування наукової галузі. Процитую фрагмент: "Ми розуміємо, що країна бідна, і ми не просимо багато. Але якщо ці малі кошти розподіляються без огляду на наукові здобутки, то це бентежить". Дивно те, що за 25 років в Україні нічого не змінилося. Як дрейфували, так і дрейфуємо, втрачаючи час і можливості. Так і не створили стратегію розвитку вітчизняної науки.

Більше того, за результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою "Рейтинг" у вересні 2017 року, 64% українських вчених констатують, що ситуація в українській науці продовжує погіршуватися.

64% українських вчених констатують, що ситуація в українській науці продовжує погіршуватися

Щодо тенденцій сьогодення. Кількість учених в Україні у часи Незалежності зменшилася у три рази, а в цей же час у розвинених країнах Заходу – зросла вдвічі. Фінансування, а точніше "недофінансування", науки вже сягнуло критичної межі. Ще у 2000 році ми віддавали на розвиток науки 9,4% ВВП! Ще навіть у 2015 році це було 1,4%. Сьогодні - 0,18%. Це нижче, ніж у багатьох африканських країнах. У тій же Кенії частка фінансування науки в 4 рази вища, ніж в Україні.

За критерієм рівня фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт наша країна – четверта з кінця. В Україні на дослідження виділяється 90 доларів на людину! Менше тільки в Колумбії ($ 86), Філіппінах ($ 43), В'єтнамі ($ 42). Забезпечення ж фінансування досліджень у країнах-лідерах списку сягає $ 1995 на людину – Корея, $ 1991 – Ізраїль, $ 1893 – Фінляндія, $ 1884 – Швеція та Японія, $ 1537 – Словенія, $ 1525 – Німеччина.

У Кенії частка фінансування науки в 4 рази вища, ніж в Україні

Врахуйте, що 85% мізерних коштів, які отримують українські науковці, ідуть на оплату комунальних послуг та підтримування функціонування будівель. Власне для розробок нічого і не лишається.

В результаті – в Україні загальний приріст ВВП за рахунок запровадження нових технологій становить 0,7%. Тоді як в розвинених країнах цей показник – 60-90%!

Здавалося б, як тут не опускати руки. Але нічого подібного! Незважаючи на всі складності і "палиці в колеса", українські вчені продовжують нарощувати свій потенціал. Так, за результатами того ж дослідження групи "Рейтинг", найоптимістичніші оцінки серед науковців – стосовно свого власного наукового розвитку. Про покращення заявили 40% опитаних, про стабільність – 37%, про погіршення – лише 10%. І це надихає.

І значить, всупереч всім негараздам, українська наука має майбутнє! Вірю, що буде воно гідне, достойне і славетне!

Коли влада змінить своє ставлення до вчених, відмовиться від принципу залишкового фінансування і зрозуміє справжній потенціал української науки – тоді все зміниться. І наука, і ВВП, і вся економіка. І це відчує на собі кожен українець.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Тарас Антипович Письменник, сценарист
Погода