Два зла ведуть війну проти цивілізації

Росіяни переймають у своїх давніх союзників, ісламських терористів, тактику вбивць-смертників.

В останні тижні гучні теракти слідують один за іншим. Тобто терористична війна, яку Росія веде проти України на Донбасі, не припиняється ні на мить. Рахунок вбитих і поранених українських солдатів зростає щодня. Зокрема після чергової домовленості про "припинення вогню" з 1 квітня, що знову обернулася – ну хто б міг подумати? – новим обстрілом з боку бойовиків. Так само як і не припиняється терор російських окупантів проти кримських татар і українських патріотів у Криму. Іі це не лише "офіційні" дії репресивних органів. Зокрема, в кінці березня знайдені вбитими ще двоє раніше зниклих кримських татар, Мудессир Ісаєв та Енвер Авуш. Але всі ці злочини, на жаль, давно сприймаються як рутина та не потрапляють в топ новин. Проте останнім часом вистачає і терактів, які туди потрапляють, пише Юрій Нестеренко для "7 Дней".

Терористична атака в центрі Лондона 22 березня. Підпал складу боєприпасів в Балаклії Харківської області 23 березня, у результаті загинула 78-річна жінка і були поранені ще чотири людини, не беручи до уваги величезний економічний збиток, викликаний в тому числі і необхідністю евакуювати ціле місто. Вбивство Вороненкова в центрі Києва в той же день. Вбивство заступника начальника управління контррозвідки донецького управління СБУ Олександра Хараберюша в центрі Маріуполя 31 березня. Врешті, вибух у петербурзькому метро 3 квітня.

Заборони та обмеження на вогнепальну зброю не здатні перешкодити злочинцям і тільки грають їм на руку

З усіх цих терактів тільки в першому не проглядається рука російських спецслужб. Хоча деякі примітні уроки слід винести з нього. По-перше, атака з допомогою автомобіля, що таранить людей, стає, схоже, новим трендом у терористів-одинаків; ніж також використовують не вперше. Коротше кажучи, реальність передає черговий привіт любителям "контролю над зброєю", вкотре доводячи, що заборони та обмеження вогнепалу нітрохи не здатні перешкодити злочинцям і тільки грають їм на руку. По-друге, злочин в черговий раз зробив суб'єкт, який раніше був на контролі у спецслужб і двічі сидів у тюрмі як раз за напад з ножем – але, як і у всіх попередніх подібних випадках, був визнаний таким, що не представляє загрози. Мені зовсім не зрозуміло, за що отримують зарплату ці служби – французькі, бельгійські, англійські, українські - так прогавити майбутнього вбивцю Вороненкова, який, перебуваючи у розшуку, спокійнісінько вступив в Нацгвардію, звідки потім так само спокійно дезертирував – це теж треба було вміти! Прямо як у пісні М. Щербакова: "На наших очах, не входячи в контакт ні з ким, суб'єкт вчиняє акт, і ми констатуємо цей факт, а далі – не наша справа!"

По-третє, терорист Халід Масуд був ніяким не мігрантом з Близького Сходу, а корінним британцем, при народженні отримав ім'я Adrian Russell Elms. Ні, я не хочу сказати, що від мігрантів з мусульманського світу не виходить ніякої небезпеки. Просто треба чітко розуміти, що навіть повна заборона міграції проблему не вирішить. Бо проблемою є не громадяни конкретної країни (громадянство, так само як національність і колір шкіри, з світоглядом взагалі прямо не пов'язано), а іслам як ідеологія, агресивна, нетерпима і при цьому цілком інтернаціональна, давно вже представляє для західних країн не стільки зовнішню, скільки внутрішню загрозу.

Проблемою є не громадяни конкретної країни, а іслам як агресивна й нетерпима ідеологія, і при цьому інтернаціональна, що представляє вже внутрішню загрозу для західних країн

У всіх терактах на території України вина Росії, хай поки і не доведена формально в суді, абсолютно очевидна. Тобто теоретично, звичайно, можна припустити, що це зробили інопланетяни, але я б на таке не поставив – навіть при відношенні мільйон до одного. При цьому на четвертому році війни Україна зберігає з країною-агресором не тільки дипломатичні відносини (гаразд-гаразд, приймемо всі аргументи української влади, що в дечому це допомагає захищати інтереси українських громадян у Росії. Хоча, на мій погляд, нічого їм робити на ворожій території, а обмін полоненими збереження дипвідносин не вимагає), не тільки, нехай і скорочені, торгівельні відносини (знову-таки повіримо на слово, що від їх повного припинення Україна втратить більше, ніж Росія), але і безвізовий режим! І повторюю вкотре – при повному безладі, що творять на українській території російські диверсанти, українська влада з впертістю, гідною куди кращого застосування, відмовляються відповідати агресору тим же. Хоча мають повне і юридичне, і моральне право атакувати легітимні цілі (військового і подвійного призначення) і на окупованих територіях Криму та Донбасу, і на території самої Росії. Хоча давним-давно очевидна повна неспроможність стратегії терпила, який підставляє агресору одну щоку за іншою з метою демонстрації своєї миролюбності європейським боягузам і лицемірам, здатним лише "висловлювати занепокоєння" і "закликати обидві сторони".

Неспроможність стратегії терпила, який підставляє агресору одну щоку за іншою , щоб показати свою миролюбність європейським боягузам і лицемірам, здатним лише "висловлювати занепокоєння" і "закликати обидві сторони", очевидна

У вбивстві Вороненкова найбільш примітним мені видається навіть не його демонстративне нахабство – тут нічого нового, це взагалі російська відмінна риса – а те, що кілер йшов фактично на самогубство. Замість класичної схеми укриття на достатній відстані, снайперська гвинтівка, оптичний приціл, заздалегідь прораховані шляхи відходу. Навіть замість гангстерської схеми зі стріляниною з проїжджаючої машини, він побіг стріляти впритул з пістолета серед білого дня в центрі столиці. Навіть якщо б його не застрелив охоронець, шансів піти у нього було небагато. Цілком можливо, що його повинен був тут же прикінчити "чистильщик", бо Росія зовсім не була зацікавлена в тому, щоб її агент потрапив в руки СБУ живим. Само собою, для росіянів завербований кримінальник Паршов був сміттям, витратним матеріалом, потрібним лише для пропагандистського гасла "Вороненкова застрелив учасник АТО". Саме тому особа кілера повинна була стати відомою, і його порятунок не планували з самого початку. Був Паршов настільки дурний, щоб цього не розуміти, або його зуміли обробити достатньо, щоб він пішов на вірну загибель? Так чи інакше, схоже, що росіяни переймають у своїх давніх союзників – ісламських терористів - тактику вбивць-смертників.

Ну і, нарешті, теракт в Росії – такий демонстративний крик на весь світ "ми не терористи, бачите, нас теж вбивають", що водночавс служить черговим закликом до ідіотів на Заході дружити проти ІДІЛ і приводом з ще більшою жорстокістю придушувати внутрішні протести, які налякали недофюрера настільки, що він скасував на невизначений термін своє щорічне пропагандистське шоу - "пряму лінію" з так званим народом. І прямим текстом озвучив свої страхи та наміри, порівнявши жалюгідні виступи проти корупції Медведєва (і не більше ніж!) з ненависним Майданом і пригрозивши "кривавими подіями".

У Росії немає іншого виходу, крім терору, бо вона не здатна запропонувати світові і своєму населенню хоч щось позитивне

Звичайно, може бути, що це і НЕ ФСБ (або ССО, або хто там у них зараз відповідає за терор). Коли регулярно вбиваєш сирійських дітей, на кінець березня жертвами російських вбивць стали вже 5013 мирних жителів, зокрема 714 жінок і 1201 дитина, рано чи пізно може прийти відповідь. Але щось у це не дуже віриться. Враховуючи не тільки, за висловом А. С. Піонтковського, "кредитну історію" Путіна, але й, наприклад, первинні повідомлення російських медіа про два вибухи. Хоча вибух був один, а другу бомбу, що не зірвалася, знайшли вже пізніше! Так-так, знову за анекдотом про співчуття, надіслані ще до старту "Челленджера"...

Так чи інакше, у Росії немає іншого виходу, крім терору, бо вона не здатна запропонувати світові і навіть власному населенню хоч щось позитивне. Те ж відноситься і до радикального ісламу, який Росія захищає, але який залишиться загрозою і без неї. А значить – війна, яку два цих зла ведуть проти цивілізації, буде тільки посилюватися. Доки західні лідери не навчаться визнавати реальність і діяти відповідно.

Передруковується з дозволу редакції "7 Дней"

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Юрій Андрухович Письменник
Сергій Жадан Письменник
Марія Яковлєва Енергетичний експерт
Володимир В'ятрович Голова Українського інституту національної пам'яті
Оксана Забужко Письменниця