Чим закінчиться каталонська корида

Всі країни, які святкують свій День незалежності, створені сепаратистами

Патологічна твердолобість іспанського уряду прийняла форми тупого і мерзенного насильства і привела - і ще призведе - до наслідків, яких і слід було очікувати, і чия максимальна контрпродуктивність для іспанської держави в її нинішньому вигляді була очевидна, здається, всім, крім самої держави і її прем'єра Рахоя. Його портрет у майбутній галереї видатних ідіотів XXI століття не зможе потіснити Путіна, але займе почесне місце не надто далеко від нього.

Майже 900 постраждалих від рук "федеральних" карателів, кадри побитих до крові літніх людей, що обійшли світ, розстріл беззбройних протестувальників гумовими кулями, вибите таким чином око - в Європі ми востаннє бачили подібне під час агонії режиму Януковича в Україні, - пише Юрій Нестеренко для американського видання "7 днів".

Важко придумати кращий спосіб налаштувати проти себе навіть вчорашніх помірних і частину колишніх союзників. І це при тому, що Рахой і так очолює уряд меншості, що знаходиться в опозиції до власного парламенту! Якщо він сподівався підняти свою невисоку популярність шляхом "маленької переможної війни" зі своїм народом, то див. вище про місце в галереї. Тепер проти нього налаштовані не тільки каталонці, а й багато в "основній" Іспанії, будь то прості громадяни, котрі все ще пам'ятають, що живуть у демократичній країні, або опозиційні політики, які отримали привід обрушитися на опонента.

Все це було очевидно заздалегідь. Каталонська уряд із чималою ймовірністю розраховувало саме на такий сценарій.

На жаль, свобода і незалежність не дається даром (а коли дається, то не цінується і незабаром втрачається) - заради неї доводиться йти не тільки під кийки, але і під кулі, і не обов'язково гумові. Схоже, каталонський лідер Карлес Пучдемон виступив у ролі вмілого тореадора, який, розмахуючи полотнищем із прапором незалежної Каталонії перед носом дурного іспанського бика, змусив того в тупій люті кинутися на цей прапор, підставляючи бік під клинки і прирікаючи себе на смерть.

Взагалі про те, наскільки витончено каталонська влада розіграла свою партію, свідчить такий, наприклад, штрих: щоб не підставляти під удар директорів шкіл, де мало пройти голосування, їх всіх за два дні до референдуму формально звільнили, а на їх посади тимчасово призначили членів каталонського уряду! У самих же школах із вечора п'ятниці проводили різні "розважальні заходи" за участю (абсолютно добровільною) дітей і батьків, щоб перешкодити надісланим Мадридом спецназівцям опечатати будівлі.

Десь у Росії, звичайно, подібні наївні заходи нікого б не зупинили. Там, як ми пам'ятаємо ще з часів Беслана, в разі чого по дітях без коливання стріляють із вогнеметів і танків і взагалі "захищають територіальну цілісність" килимовими бомбардуваннями і "Градами" (одночасно відправляючи своїх окупантів зі зброєю порушувати чужу).

Але Іспанія все-таки не Росія. Рахой зі своїм кабінетом все ж злякався перейти до путінських масштабів терору і залити бунтівний регіон кров'ю. Іспанський спецназ навіть не спробував захопити всі ділянки для голосування (заблоковали лише від 100 до 400, за різними даними), а до вечора вже навіть не намагався перешкодити підрахунку голосів. Що дуже добре, але тільки не для мадридської влади, бо немає стратегії більш програшної, ніж, вже почавши насильство, раптово злякатися і піти на поступки. Все, що зміг у результаті Рахой - це заявити після голосування, що "ніякого референдуму не було". Це як уряд сніговиків прийняв постанову, яка скасовує прихід весни.

Проте, хоча багато в світі виступили з осудом поліцейського насильства над мирними голосуючими, які бажали лише реалізувати свої демократичні права, жодна країна результати референдуму (який приніс 90% прихильникам незалежності) не визнала - і це теж було абсолютно передбачувано. Росія, до речі, теж, попри те, що пропагандистські канали були забиті репортажами з Каталонії, і безліч росіян сплять і бачать, як би розвалити на Заході хоч щось - не США так ЄС, не Великобританію так Іспанію. Але офіційна позиція МЗС РФ - "це внутрішня справа Іспанії". Так що моя аксіома "якщо Росія щось підтримує - це зло, якщо засуджує - це добро", залишається непорушеною.

По-перше, ніхто не хоче сваритися з іспанським урядом, хоча за розв'язане ним насильство він повинен піти як мінімум у відставку, а краще під суд. По-друге, багато хто боїться дати зелене світло своїм власним сепаратистам. Особливо зрозуміла в цьому відношенні позиція України, хоча в Україні немає ніякого "сепаратизму" - в Україні є російська окупація і її поплічники - місцеві колабораціоністи, і перший крок до вирішення багатьох проблем - це припинити підміняти поняття. Як тільки ми називаємо речі своїми іменами, стає ясно, що немає ніяких нерозв'язних суперечностей і подвійних стандартів у питаннях Косова, Криму, Карабаху, Каталонії, Курдистану (де теж пройшов референдум про незалежність, також ніким не визнаний) і т.п.

Всі ці "нерозв'язні проблеми" знімаються набором простих аксіом:

Принцип непорушності кордонів поширюється тільки на міждержавні відносини (але не на відносини держави з її частиною).

Будь-яка територія має право на самовизначення, якщо така воля більшості її населення. Ніякі інші умови - згода метрополії, приналежність жителів до окремого етносу, відсутність у цього етносу іншої держави, історичні та культурні чинники - обов'язковими не є.

Самовизначення означає створення незалежної держави, а не входження до складу існуючої (що суперечить п.1)

Воля більшості встановлюється через референдум. Референдум визнається коректним, якщо вірні всі умови: а) він проводиться не в умовах окупації; б) забезпечені рівні можливості агітації і голосування прихильникам і противникам; в) безпечну можливість проголосувати мають всі жителі з певним цензом проживання (в т.ч. біженці) і тільки вони (а не "понаїхавші"); г) підготовку і проведення референдуму контролюють нейтральні міжнародні спостерігачі.

Будь-які юридичні норми і дії, що перешкоджають п. 1-3, повинні бути визнані нікчемними і незаконними.

Звідси видно, що "референдуми", проведені окупантами (від Судет до Криму) або після етнічних чисток (Абхазія, Південна Осетія, Карабах), коректними не були. Але не був і каталонський, проведений без міжнародних спостерігачів. Фактично не були на ньому забезпечені і рівні можливості - противники незалежності не вважали референдум законним і просто не прийшли. І саме тому, а не тому, що це "суперечить конституції Іспанії" (див. П. 4), визнавати незалежність Каталонії поки рано.

Однак рано чи пізно зробити це доведеться. У кращому випадку за згодою іспанського уряду (і після нового коректного референдуму), в гіршому - явочним порядком без такого. Як, між іншим, і в випадку Курдистану. Навіть якщо формальні процедури і будуть порушені, як уже багато разів бувало в історії - від США до Ізраїлю. Всі країни, які святкують свій день незалежності, створені сепаратистами.

Смішно, але навіть Росія - сепаратист по відношенню до Золотої Орди. Але там це міцно забули.