Росія - це велика недієздатна держава

Диктатура завжди приречена

У Росії, що колись пишалась польотом Гагаріна, тепер з екранів телевізорів розповідають населенню, що Земля пласка. Поки що, правда, ця концепція не включена до шкільних підручників. Але зрозуміло, що пропагандистський канал Рен-ТВ нічого без схвалення "де треба" в ефір не дає, і премія "Теффі", отримана автором відповідної передачі в номінації "Просвітницька програма" (!) - наочне тому підтвердження. Ну тобто формально "Теффі" дали не за це, а за мілітаристську пропаганду в іншій програмі, але ми ж прекрасно розуміємо, що було б із людиною, яка виставила країну на позорище, за першого незадоволеного руху начальницької брови. Значить - задоволені і санкціонували.

І це, звичайно, не може не радувати. Завжди приємно, коли твої вороги - ідіоти, пише Юрій Нестеренко для американського видання "7 днів".

І мова не тільки про рядових обиватників, вибачте за неологізм. Ті дегенерати нагорі, які все це санкціонують, насправді не розумніші. Вони, звичайно, вважають, що невігласами легше управляти. Що ті, хто в XXI столітті здатні повірити в плоску Землю і всесвітню змову, що приховує від людей цю ​​"правду" (притому, що кожен може на власні очі переконатися, як ховаються і з'являються об'єкти з-за обрію, не кажучи вже про те, щоб взяти квиток на літак!), повірять і в розіпнутих хлопчиків, і в "бендерівських фашистів", і у відсутність російських військ в Україні, і в безліч не менш цікавих речей.

Але насправді ставка на ідіотів завжди свідомо програшна. Ідіот - він на те і ідіот, що нічого не може робити добре, в тому числі і те, чого б влада від нього хотіла. Звичайно, низьку якість можна компенсувати кількістю гарматного м'яса, але лише до пори до часу і не в країні, де смертність все більше перевищує народжуваність. Це було вірно навіть в середньовіччі, і вже тим більше - зараз, коли успіх у технологічній гонці вирішує майже все, а темпи прогресу все збільшуються.

Крім того, дебілізація працює в обидві сторони. Якщо в путінській камарильї колись і були розумні люди, то їх звідти давно вимело природним відбором. "Системі не потрібні розумні - системі потрібні вірні". А чим тупіші, тим вірніші; напевно, найкоротше визначення розуму - це "здатність сумніватися". І справа не тільки в тому, що саме тупі, безграмотні і немислячі, не дразнять начальство своєю інтелектуальною перевагою, отримують в такій системі найкращі кар'єрні перспективи і самі незабаром стають тими, хто приймає рішення (що з особливою наочністю проявилося і в радянській, і в нинішній Росії). Але і ті у владі, хто все ще вважають себе сильно розумними, зарозуміло посміюючись над тупим бидлом внизу, не розуміють, що приймають рішення на основі інформації, що поставляється цим самим бидлом. Зацікавленим не в правді, а лише в тому, як догодити начальству, а нерідко ще й щиро вірить в спущені згори міфи.

В результаті система починає харчуватися своїм власним лайном. І це при тому, зауважу, що природна саморегуляція, що забезпечує стійкість демократій (та й взагалі будь-яких нормальних систем в природі і техніці), в диктатурах відсутня. Диктатура може працювати тільки в умовах ручного управління, коли про те, щоб обладнати дитячий майданчик у дворі будинку №8 по Нижній Суходрищівці, повинен розпорядитися особисто Путін чи, на худий кінець, призначений особисто ним і підзвітний лише йому губернатор. Тому що якщо сьогодні ти дозволиш жителям самостійно організуватися для вирішення долі дитячого майданчика, завтра вони увійдуть у смак і влаштують несанкціонований мітинг, а післязавтра - взагалі Майдан.

Тому що навіть самі аполітичні з них можуть почати шукати відповіді на запитання: "Якщо ми можемо самі вирішити свої проблеми, навіщо нам тоді начальство? І куди, до речі, йдуть наші гроші платників податків, і чому витратні статті бюджету засекречують від тих, хто його наповнює?" Так, частка секретних витрат на безпеку в бюджеті РФ на 2018 запланована на рекордному рівні 38,3%. Військові витрати залишаються засекреченими на дві третини, витрати на ФСБ і ФСО - на 99,8%, на прикордонників - на 100% (готуються опустити залізну завісу?), і навіть, уявіть собі, в асигнуваннях на охорону здоров'я і освіту передбачені секретні статті, в т.ч . 4% витрат на вузи і 6% - на дитячі садки! На дитсадки, Карл! Дошкільнят таємно вчитимуть, що Земля пласка? Втім, швидше - доносити на власних батьків, як уже урочисто пообіцяла під телекамери голові Слідчого комітету РФ Бастрикіну маленька петербурзька дівчинка Діана.

Відповідно, тиранії не можуть спиратися на здорових, сильних і успішних, навіть якщо забудують всі площі статуями м'язистих героїв. Тиранії можуть спиратися тільки на слабких, убогих і безпорадних, що живуть в постійному страху, лайні і злиднях, для яких кожна копієчка, кинута царем або боярином - велика милість, що викликає у відповідь щиру подяку ("а міг би і бритвою полоснути!") і які без цієї милості самі не виживуть.

Але раз так, раз тиранія може управлятися тільки в ручному режимі зверху - це значить, що на правителя і його оточення накладається куди важча відповідальність, ніж в демократіях. Це в Америці можна спочатку вибрати Трампа, а потім вчепитися в нього обома палатами і обома партіями (не кажучи вже про мас-медіа) і потягти зовсім не в ту сторону, куди він збирався. Геть від путінських обіймів і курсу на самоізоляцію країни. А тиран не має права на помилку, бо поправити його нікому. Таким чином, щоб система реально працювала і витримувала конкуренцію на світовій арені, тиран і його уряд повинні не в улесливих одах, а насправді бути геніями, причому отримувати максимально точну і повну інформацію, без якої навіть геній не зможе прийняти правильне рішення. Насправді ж - див. вище: все відбувається з точністю до навпаки.

Тому в перспективі диктатура завжди приречена. Вона несе нерозв'язне протиріччя в своїй внутрішній суті. У тих окремих випадках, коли диктаторські повноваження отримує людина дійсно розумна і порядна, чия мета - не особиста влада і гроші, а виведення країни з кризи, вона, виконавши свою місію, йде сама, як це зробив Піночет. В інших випадках відбувається революція. Або система знаходить в собі сили реформуватися зсередини, поступово трансформуючись у більш вільне суспільство, як це, нехай з великими застереженнями, відбувається в Китаї. Або ж країна перетворюється в перманентну failed state, де сьогоднішні капітани скидають вчорашніх полковників, щоб завтра бути застреленими своїми лейтенантами, як в Африці та інших гірших місцях третього світу.

Росія - це теж failed state (і більш того - failed people, поголів'я, що не зуміло, не захотіло стати народом). Просто це дуже велика failed state, і тому її агонія тягнеться вже ціле століття. Але навіть туша бронтозавра колись розкладеться остаточно, і тепер ми вже спостерігаємо фінальний етап. До плоскої Землі там не договорилися ні за царя, ні при більшовиках. Рівень мілітаристської істерії, спрямованої на дітей, теж перевищив вже навіть сталінський.

Неосвічені ідіоти і зомбовані діти - це останній ресурс "русского мира". По екрану ще не йдуть титри, але фінальна музика вже звучить.