Справа генерала Назарова. Військових мають судити військові

Стався перший прецедент - вирок генерал-майору ЗСУ за "недбале ставлення до військової служби" у зоні проведення АТО

Це надважлива справа, бо задасть тон судовій практиці у подібних процесах по військових. Величезний пласт морально-етичних дилем. Не оглядаючись на фігуру власне генерал-майора Назарова.

Армії треба військовий суд. Бодай навіть всього два на всю країну - загальний і апеляційний. Відроджувати поховану реформою 2010-го року розгалужену систему гарнізонних судів немає сенсу. Це не зверхність, не воєнщина чи елітарність. Просто військових мають судити військові в силу кількох нюансів.

Перший - чисто прагматичний. Як зам по виховній роботі у батальйоні я брав участь у кількох судових процесах за участю наших бійців. І повну картину протягом засідання бачив лише військовий прокурор і, можливо, я. Суддя, при всій своїй підкованості, завжди не доганяв певні нюанси чи деталі справи, що відносились суто до армійського побуту і ремесла. Це спотворювало картинку, тому судді переважно дослухались до прокурорів, боючись зробити помилку через брак компетенції і нерозуміння контексту.

Були й інші судді - не фанклуб бойовиків, але і не любителі ЗСУ. Ці навіть не намагались в'їхати, а рубали шашкою. У зв'язку з тим, що всі справи розглядаються за місцем вчинення правопорушення - вирок завжди виносили судді, чию лояльність до України я би ще десять разів перевірив. Тому два військові суди з ветеранів з юросвітою у Києві - оптимальний варіант, що зняв би питання ангажованості.

Другий нюанс, який частково означив вище - брак компетенції. Цивільні суди просто не можуть якісно оцінити обставини справи. Найближча аналогія - згадався фільм "Саллі" ("Диво на Гудзоні").

Комісія логічно оцінила всі факти посадки літака на Гудзоні й дійшла висновку, що Салленбергер/Скайльс неправильно оцінили ситуацію й даремно втопили літак. Вони проігнорували людський фактор. Але при моделюванні посадки літака із затримкою на час, що знадобився Салленбергеру для ухвалення рішення, результати виправдали пілотів.

Так і тут - цивільні суди не можуть врахувати всі особливості, факти, контекст, обставини ситуації, постійно заглядаючи у військові Статути.

А по справі генерал-майора Назарова остаточно не визначився, чи заслужив 7 років і чи є всі 100% його вини за смерть 49 бійців. Прочитайте і ланцюг наказів все пояснить. По суті, суд зробив Назарова крайнім, бо на одному з наказів стоїть його підпис, а родичі загиблих вимагають покарання винних. І так можна пересаджати весь Генштаб.

Але повірте, вкрай популярна думка, що всі генерали - паркетні чи їх варто пересаджати за Іловайськ і ДАП - це повна хєрня. З паркетними генералами ми б не протримались і року. Щоб це зрозуміти мені знадобилось майже півтора року в армії.

Головне питання - чи вирок справить вплив на поведінку офіцерства? Однозначно. На фоні неоднозначного й відверто мутного в очах більшої частини армії законодавства і юридичного статусу АТО - теза "нас всіх пересажають як військових злочинців, коли все закінчиться" набере ще більшої популярності.

Сподіваюсь, молодих офіцерів це так не злякає, але старше покоління однозначно підсуєтиться. Камінь у бік цементування радянської парадигми паперової армії та системи перестраховок для прикриття власної жопи.

Але головне - за подібними історіями не забувати, хто насправді винен у загибелі цих 49-ти бійців. Це російській бойовики, російська зброя і російський президент. А вже у десяту чергу наші генерали.

Оригінал