Рекорди трудової міграції – вирок усім українським урядам

Робота українців у державах ЄС – тренд не новий. Проте останні новини демонструють, що трудова міграція наших громадян сягає катастрофічних масштабів

Торік у Польщі отримало запрошень на тимчасову роботу 1,3 млн громадян України. Це означає, що ледве чи не кожен десятий працездатний українець зайнятий на роботі в Польщі. У цілому ж українці отримали 83% дозволів на роботу, які видають у Польщі іноземцям.

Якщо взяти до уваги останні дані від Міжнародної організації праці, то кількість економічно активного населення України становить приблизно 18 млн осіб. 1,3 млн від цієї цифри – це 7,2%. Тобто йдеться про майже кожного десятого працездатного українця! А скільки ще українців працює в інших країнах, які не надають такої статистики? А скільки працює нелегально? Навіть якщо зважити на те, що кожна з цифр є не зовсім коректною, надані польським міністерством у справах сім'ї, праці та соцполітики дані вражають, обурюють, не можуть лишати байдужим. Адже йдеться про кардинальний стрибок показника. Торік запрошення на роботу в Польщі отримало ледве чи не вдвічі більше українців, ніж позаторік!

Особисто я не драматизував би цю ситуацію, якби не йшлося про такі катастрофічні темпи. Трудова міграція – явище не нове; і не обов'язково несе загрози державі, з якої їдуть працівники. У 1960-ті роки чимало іноземців (іспанці, італійці, португальці) працювали в Німеччині, допомагали її відновлювати, однак невдовзі повернулися додому – щойно покращилася у їхніх державах економічна ситуація. Та, власне, і у випадку з українцями в Польщі йдеться про тимчасові запрошення. Тобто наші співвітчизники все одно повертаються додому, привозять зароблені кошти в країну, економіка якої не може оговтатися від бездарного управління, зовнішньої агресії, браку міжнародної підтримки. За деякими даними, українці в Польщі торік заробили понад 2 млрд доларів.

Українці в Польщі торік заробили понад 2 млрд доларів

Проте у самій динаміці, зростанні кількості тих, хто змушений їхати працювати за кордоном, я бачу вирок українській владі. Ті, хто мали би піднімати економіку власної держави, змушені шукати трудового прихистку в сусідів. Якою була всі ці роки політика держави з працевлаштування? Чи в курсі уряд про те, в яких умовах працюють українці поза Києвом? Про те, що інколи доводиться працювати і по 12-14 годин на добу, і без вихідних, без жодного соціального забезпечення – і все це за мізерну оплату. Україна йшла до ринкової економіки, а повернулася, боюся, до кріпацтва.

Цифра в 1,3 млн польських запрошень – це доказ кримінальної непрофесійності всіх українських урядів. Тих, хто дозволяв грабувати країну, виводити мільярди за кордон; тих, хто дбав про свій рейтинг більше, ніж про державний інтерес; тих, хто зрештою змусив українців шукати підробітку в чужих краях, аби підтримати себе, своїх рідних – усіх, про кого дбала влада лише на словах.

Мацей Вітуцкі, президент одного з кадрових агентств Польщі, розповів тамтешній щоденній газеті Rzeczpospolita: "Без участі робітників із України реалізація цілого ряду бізнес-проектів і підписаних контрактів у Польщі виявилася б під питанням... Наша економіка вступила в нову фазу розвитку, в якій конкурентною перевагою і умовою подальшого розвитку стають не інвестиції, а наявність людського капіталу".

Людський капітал – конкурентна перевага. У Польщі це розуміють. А в Україні?

Людський капітал – конкурентна перевага. У Польщі це розуміють. А в Україні? Брак такого розуміння і призводить до того, що українці розбудовують економіку інших країн, а не своєї.

Віталій Скоцик, спеціально для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Геннадій Друзенко Міжнародний правник
Володимир Горбач Політичний аналітик Інституту Євро­атлантичного співробітництва
Віктор Вовк Громадсько-політичний діяч
Віктор Бобиренко Політолог
Ярина Матвійчук Журналіст Української служби "Голосу Америки"
Погода