Київ повинен відмовитися від Донбасу
Поточний стан справ на Донбасі - напівзаморожений конфлікт - став кращим варіантом для Києва
Україна повинна зрозуміти - перемога у війні спричинить більше проблем, ніж вона варта.
Не багато часу забере в України рух в епоху Трампа. До виборів у США минулої осені, в Україні, нарешті, почалася стабілізація після декількох бурхливих років. Країна отримує в цілому хороші оцінки і допомогу з боку Міжнародного валютного фонду. Має політичну, дипломатичну та фінансову, якщо не військову, - підтримку Заходу. І робить успіхи у внутрішніх реформах - у правовій, економічній, соціальній, освітній сферах, охороні здоров'я та енергетиці. І, нарешті, її Збройні сили успішно трансформувалися з 6000 боєздатних військовослужбовців, наявних в середині 2014 року, до потужної, загартованої в боях армії, яка змогла воювати з Росією і її сподвижниками на Сході.
Тепер боротьба знову загострилася на Сході, після багатьох місяців відносного спокою. Вона супроводжується новою, хоч і слабшою, обіцянкою врегулювання конфлікту - у вигляді наміру адміністрації Трампа укласти угоду з Росією, яка могла б врегулювати конфлікт в Україні раз і назавжди. Можливо, навіть шляхом відновлення її територіальної цілісності.
Проблема полягає в тому, що врегулювання ситуації в Україні в оголошені терміни не буде в її інтересах - і Росія може розраховувати тільки на це.
Поточний стан справ на Донбасі - напівзаморожений конфлікт - став кращим варіантом для Києва. Щоправда солдати і цивільні з обох боків фронту продовжують гинути, і це недобре. Але Україна не пошкодувала величезних витрат: більше не зобов'язана підтримувати іржавий ремінь, який колись обмотував її скарбницю, терпіти корумпованих олігархів регіону, політичних еліт і злочинних угруповань, чи її проросійське населення. Якби Росія не відтяла Донбас після Революції 2014-го, Київ не був би в змозі втілити системні реформи і будувати все більш стабільну і демократичну державу, що користується підтримкою своїх патріотично налаштованих громадян. Російська окупація Донбасу і антиукраїнського Криму змусила Москву понести економічні витрати обох депресивних регіонів. Це не дивно, що Україна вже не поспішає втілювати мінські домовленості і повертати Донбас назад.
На противагу цьому, ентузіазм Росії на Донбасі різко впав з початку 2014 року, коли її "зелені чоловічки" оволоділи Кримом. Розпалили заворушення на Сході України, планували перетворення деяких південно-східних областей України в "Новоросію". Проект швидко провалився через відсутність ентузіазму більшості українців в регіоні до відділення і здатність українських збройних сил відтіснити сепаратистів у анклав, який вони в даний час займають. Збитий Малазійський літак MH 17 продемонстрував політичні небезпеки процесу дестабілізації за підтримки сепаратистів. У той же час Москва була схильна витримати конфлікт повністю, вбачаючи в ньому важель для збереження майбутнього контролю над Україною. І тому Кремль продовжує підтримувати економічно і військово конфлікт, який став їх відповідальністю.
Обрання Дональда Трампа дає ключ цій стабільній, якщо не ідеальній, рівновазі. Його близькість до президента Росії Володимира Путіна говорить про фундаментальні зміни у зовнішній політиці США по відношенню до розуміння російської точки зору - і далека від розуміння України. Не менш тривожним є те, що опозиція Трампа в ЄС і НАТО, його схвалення Brexit, демонізація Німеччини, і його підтримка правих популістів загрожують підірвати Європу і її інститути, розірвати трансатлантичні відносини, і знищити поняття когерентного Заходу. Ці кроки будуть сприяти Путіну перехопити ініціативу і шукати нове рішення нинішньої кризи на Донбасі.
Військова ескалація, в якій Путін використовує нову адміністрацію в якості виправдання для повномасштабного вторгнення, щоб претендувати на Східну Україну, здається малоймовірною, - але це не неможливо. Путін міг "прочитати" беззастережну підтримку Трампа, як зелене світло, щоб врегулювати українську проблему одним ударом. Під час телефонної розмови між Путіним і Трампом 28 січня лідери двох країн обговорили, як повідомляється, "партнерство" з цілої низки питань, в тому числі України. Як багато хто з тривогою відзначав, дні після телефонного дзвінка спричинили обстріли в Авдіївці і поблизу Маріуполя.
Але Путін, безумовно, визнає, що фронтальний наступ не тільки спричинить величезні українські та російські жертви і знищить значну частину України. Виснажить людський та економічний капітал в Росії, створить масовий український рух опору, спричинить мільйони біженців, і змусить Росію очолити довгостроковий окупаційний режим, який може перенапружувати економіку і знищити російську державу. Мало хто з раціональних лідерів встане на такий самовбивчий курс - якщо ідеологія або особисті амбіції не завадять.
Імовірнішою видається ескалація є прелюдією до обговорення грандіозної угоди між Трампом і Путіним, яка включає в себе Східну Україну певним чином.
Часто описується кращий сценарій для України - Путін міг би використовувати Донбас, піти на поступки в інших питаннях, як-от зняття економічних санкцій або співпраця в збереженні режиму Башара Асада в Сирії. Потім вивести свої війська з України, припинити допомогу сепаратистам, і інформувати Київ, що він хоче повернути території назад.
Такий крок міг би додати Путіну плюсів в очах Сполучених Штатів і Європи. Дозволив би Росії виглядати миролюбною і великодушною країною, прихильною і дружньою до Заходу. Всередині країни Путін грав би роль переможця. З огляду на ефективність його пропагандистського апарату, він повинен бути в змозі переконати більшість громадськості у мудрості такого кроку. Особливо в світлі зростаючої втоми від Донбасу.
Київ не зміг би відмовитися від такої пропозиції, так як він постійно наполягав на тому, що Донбас буде повернутий в Україну. Але наслідки цього дару були б жахливі. Київ, швидше за все, зіткнеться з тотальною війною з сепаратистами, залишеними напризволяще. Ймовірно, виграє, але тоді доведеться вкладати величезні інвестиції, щоб відбудувати зруйновану область і завоювати серця і уми його населення. Оцінки, скільки буде коштувати, щоб відновити збитки, нанесені Росією, починаються з $20 млрд, за словами економіста Андерса Аслунда. Весь бюджет України становить близько $26 млрд.
Оцінки, скільки буде коштувати, щоб відновити нанесені Росією збитки, починаються з $20 млрд. Весь бюджет України становить близько $26 млрд
Не менш виснажливими для України були б політичні наслідки реінтеграції окупованого Донбасу. Кілька мільйонів виборців голосуватимуть проти західних реформ України. Політичні проросійські сили, які правили і досі правлять регіоном, отримають друге життя. Олігархи і злодії, які невміло управляли Донбасом десятиліттями, повернуться до влади. Донбас гратиме ту ж роль, яку грає в українській політиці з моменту здобуття незалежності в 1991 році. Політична напруженість буде збільшуватися, поляризація Схід-Захід повернеться. Київ буде названий політично і економічно неспроможним. І Путін досяг би того, чого хотів.
Звичайно, неможливо сказати, який саме з цих сценаріїв - починаючи від тотальної війни, демпінгу Донбасу чи якийсь інший проміжний хід - буде відбуватися.
Справа в тому, що з непередбачуваністю Трампа, радикалізмом і проросійськими симпатіями, всі вони тепер можливі. І набагато більш можливі, ніж були до виборів Трампа. Так як статус-кво, який США займали протягом останніх двох років, навряд чи триватиме довго, Україні необхідно розробити реалістичну стратегію по відношенню до окупованого Донбасу.
Гарна новина полягає в тому, що Україна готова до тотальної війни з Росією; також готова і може впоратися із зменшенням допомоги з Вашингтона і кінця санкцій.
Поганою новиною є те, що Київ абсолютно не готовий до того розвитку подій, який може зруйнувати Україну при мінімальних витратах для Путіна: коли Росія поверне Донбас.
Незалежно від цього українці повинні спочатку вирішити, що важливіше: незалежність або територіальна цілісність. Домовленості у Мінську дозволили Україні насолоджуватися першим і прагнути до другого. Такий стан справ не міг тривати вічно, а Трамп і Путін привели його до передчасного кінця.
До Трампа українці могли б уникнути багатьох жорстких рішень щодо своїх стратегічних пріоритетів. Після Трампа - не зможуть.
Текст публікується з дозволу автора
Переклад Gazeta.ua
