Як Саакашвілі допоміг відкинути Україну в часи Януковича

Міхеіл Саакашвілі виявився звичайним українським політиком – людиною сумнівних домовленостей, напівзаконних інтриг і популістських гасел

7 листопада голова Одеської облдержадміністрації Міхеіл Саакашвілі заявив про свій відхід з поста губернатора. У своїй промові звинуватив президента Порошенко в заступництві бандитів і корупціонерів. "Я, коли приїхав сюди, робив усе, щоб тут були такі ж темпи розвитку, як і в Батумі. Але я добре пам'ятаю, що Батумі ми стали розвивати тільки після того, як звільнили Тбілісі від корупціонерів. І Одеса розвинеться тільки після того, як Київ буде звільнений від корупціонерів, які прямо сприяють бандитизму і беззаконню в Одеській області", – сказав він.

Від Саакашвілі суспільство очікувало системної боротьби з корупцією, перетворення Одеси на Лазурний берег. Були надії на відчутний приплив інвестицій, - пише Лариса Волошина для "7 днів".

Колишній президент Грузії здавався людиною, здатною провести реформи. Отримавши посаду, Саакашвілі привів із собою начальника обласної поліції, прокурора області, начальника митниці, групу радників. Як вірно підмітив популярний український блогер Сергій Іванов: "Вся вертикаль. Такий all inclusive траплявся лише за донецьких". Так чому ж при таких "вступних" у Саакашвілі не вийшло в Одесі? Адже до цього в Грузії виходило.

Російські інформаційні ресурси оголосили відставку Саакашвілі наочним прикладом поразки української революції. Українські ЗМІ більш стримані у цьому питанні. Вони натякають, що рішення про відставку було ухвалене ще влітку.

У якийсь момент зірковий губернатор перестав влаштовувати президента. Тому, не чекаючи наказу, одеський губернатор вважав за краще діяти на випередження. Гучне "грюкання дверима" – а саме так можна класифікувати висловлені звинувачення на адресу української влади може бути непоганим початком самостійної політичної кар'єри в Україні.

Колишній прес-аташе посольства Грузії в Україні Бачо Корчілава припустив, що відставка Саакашвілі буде початком партійного проекту: "Це початок нового політичного проекту і бажання щось змінити. Думаю, що базою буде проект Сакварелідзе, Чумака та Касько". Також зауважив, що Саакашвілі буде гнучким щодо різних політичних союзів.

Міхеіл Ніколозович покидає область в непростий час і не в найкращому стані. Губернаторського крісло для людини рівня Саакашвілі виявилося явно замало. За півроку він об'їздив всю країну з програмою антикорупційних форумів, які більше нагадували передвиборчий тур. Саакашвілі позиціонував себе як політик державного масштабу. При цьому експерти відзначають, що грузинський реформатор так і не зміг показати в Одесі мало-мальськи пристойний результат. Ні економічних проривів, ні викорінення корупції, ні знакових звершень. Більш того, за охопленням населення субсидіями Одеська область сьогодні займає останнє місце в країні. Що з приходом нових платіжок на комунальні послуги робить регіон вибухонебезпечним місцем з високою ймовірністю соціальних бунтів.

Для того щоб зрозуміти, чому людині, яка стала обличчям грузинських реформ, не вдалося повторити подібного в Одесі, варто уважніше прислухатися до його слів. "Коли ми говорили, що будемо тут все міняти, президент Порошенко говорив, що йому заважав Яценюк. Ми створили рух за очищення, і допомогли йому позбутися Яценюка. І чим це закінчилося? Людей Яценюка трохи посунули люди президента в цих схемах", – сказав Саакашвілі, згадуючи своє призначення в Одесу.

Реформатор Саакашвілі говорить про свою участь у політичній змові, яка ледь не привела до парламентської кризи і дострокових виборів в Україні

Колишній президент Грузії фактично визнав, що допоміг президенту України відтіснити від влади партнера по коаліції. Реформатор Саакашвілі говорить про свою участь у політичній змові, яка ледь не привела до парламентської кризи і дострокових виборів в Україні. При цьому звинувачує Петра Порошенка у "нечесності", абсолютно не розуміючи, що його "рух" і виборча боротьба з прем'єр-міністром Яценюком призвели до розбалансованості системи влади в парламентсько-президентській Україні. Це відкинуло післяреволюційну країну в часи Віктора Януковича якщо не по суті, то по формі. Тому що змінювати потрібно було не лідерів, а державну систему, яка сьогодні "заточена під ватажка".

Хотілося б поіронізувати, що ось ми і дізналися відповідь на питання, чому самий іменитий антикорупціонер країни в період прем'єрства Арсенія Яценюка боровся виключно з главою уряду. В упор не помічаючи справ друзів президента, що "працювали" все там же в Одеській області. Але це буде сумний жарт.

Україна, в тому числі і стараннями Саакашвілі, знову стала державою, де вся влада сконцентрована в руках президента. Можна говорити про справжні авторитарні тенденції.

Очевидно, що Міхеіл Ніколозович повторив долю інших статусних українських "варягів". Айварас Абромавічус, Олександр Квіташвілі, Саша Боровик, Давід Сакварелідзе йшли з посад зі скандалом, який звинуватив найвище керівництво України в потуранні корупції. Але головна відмінність Саакашвілі від інших іноземців, які прийшли у владу робити реформи, полягає в тому, що всі вони дорікали українській системі у відсутності реальних повноважень і ресурсів для чиновників, непідконтрольних президенту. Саакашвілі ж бачив успіх реформ в підпорядкуванні країни одному лідеру.

Успішні реформи в такій країні як Україна полягають у передачі влади від президента до парламенту, від центру до регіонів. Здійснити диво в окремо взятому одеському регіоні було можливо, тільки запустивши процеси, протилежні тим, яким сприяв Саакашвілі і його команда. Українська держава слабка. Орієнтована на одну людину, вона стає в рази більш неповороткою. Вертикаль, створена за принципом підпорядкування лідеру, здатна збагачуватися за мафіозним прикладом, але вона абсолютно неспроможна, коли мова йде про створення та функціонування ефективної держави.

Те, що колишній президент Грузії, не побачив нічого поганого в посиленні однієї гілки влади, говорить про те, що очікувати від нього якихось концептуальних проривів в Україні не варто. Більше того. Акцентування порядку на сильному лідері для такої країни, як Україна, просто небезпечно. Якщо в п'ятимільйонній Грузії, рівної по чисельності населенню Києва з прилеглими містечками, команда Саакашвілі успішно спрацювала, то в сорокамільйонній Україні з її регіональними відмінностями сподіватися на контроль за всіма процесами з єдиного центру влади – просто наївно.

Своєю відставкою і заявами після неї Міхеіл Саакашвілі показав, що він на перевірку виявився звичайним українським політиком – людиною сумнівних домовленостей, напівзаконних інтриг і популістських гасел. Тепер йому належить почати свій політичний партійний рух не з успішного губернаторства, а з розмов про те, хто заважає йому – а разом з ним і "чесним українцям" – гідно жити і працювати.

Соцопитування групи "Рейтинг", проведене у вересні, показало, що позитивне ставлення до політика Саакашвілі висловило 22% українців – удвічі менше, ніж торік. Сьогодні підтримка Саакашвілі порівнянна з рейтингом Юлії Тимошенко. У разі створення політичного проекту він цілком може поборотися за владу в Україні. У всякому разі, посилити вже наявних гравців. Ось тільки чи виграє від цього Україна? Дуже сумнівно.

Передруковується з дозволу редакції "7 днів"

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

12

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олександр Поліщук Військовий дипломат, аналітик Фонду "Майдан закордонних справ"
Андрій Таїцький Викладач англійської мови. Працює у В'єтнамі
Сергій Тарута Народний депутат, лідер партії "Основа"
Вероніка Мудра Голова громадської організації "Біла Стрічка"
Іван Семесюк Художник, письменник, музикант
Погода