До кінця листопада мають написати "дорожню карту" виконання Мінська-1 і Мінська-2

А тим часом в Берліні скінчилися Ангелині пиріжки, і народ почав потроху розбрідатися на літаки і - додому.

По дорозі, нетипово, Петро Порошенко спробував пояснити українцям, що сталось, і що буде далі. І за це вже можна дякувати, бо втаємниченість нормандського процесу традиційно була навіть вищою за його безрезультатність.

Перші повідомлення зі слів Порошенка - домовились домовлятися.

Міністри закордонних справ мають до кінця листопада намалювати/ накреслити/ написати "дорожню карту" (улюблене словечко Ющенка на означення процесу, який має виглядати солідно, але бути безплідним) виконання Мінська-1 і Мінська-2.

Ну-ну. Особливо цікаво, як вони випишуть дорожню карту виконання тих пунктів в зазначених документах, які серйозно видозмінені по дорозі з Мінська-1 до Мінська-2? Ну, наприклад, формулювання про амністію, яке у вересні 2014 року було цілком собі прийнятним, а у лютому 2015 року перетворилось на казна-що.

Але це таке. Звичайно, "дорожньої карти" потребують, у першу чергу, безпекові компоненти (так би хотіла думати українська сторона). Російська сторона, звичайно, думає інакше, бо в протилежному випадку вже давно би виконала пункти про припинення вогню і виведення військ.

Це і є найбільша проблема. Наївно вважати, що Мінські домовленості не виконуються тому, що в них погано прописані часові рамки. Проблема ж в іншому.

Тому продовжується це безкінечне ходіння на місці - виконання невиконуваного, як запорука того, що тебе не звинуватять у невиконанні.

А що нам з того? А нам - повідомлення з лінії фронту.

Оригінал