Росія провокує в Криму етнічні конфлікти

В небезпеці сьогодні не тільки кримські татари і проукраїнські жителі Криму, але й віддані Росії "більшовики". Їх планомірно підштовхують до межі, перетин якої змусить їх боятися повернення Криму в українське правове поле. Справа Ільмі Умерова, імітація обстрілу Криму українськими диверсантами, звинувачення українського кінорежисера Олега Сенцова в тероризмі – все це ланки одного ланцюга – компанії з дегуманізації українців і кримських татар

Другий тиждень заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров знаходиться в психіатричній клініці Сімферополя, куди його примусово помістили за рішенням суду.

Кримінальну справу проти нього відкрили в травні 2016 року за звинуваченням у закликах до порушення територіальної цілісності Росії. Складом злочину, який пред'являють Умерову співробітники ФСБ, стало його інтерв'ю кримськотатарському телеканалу ATR, в якому заступник голови Меджлісу заявив про необхідність посилення санкцій проти Росії за анексію Криму. "Треба змусити Росію вийти з Криму і Донбасу. Україна повинна прийняти низку законів про статус кримськотатарського народу, а потім внести зміни в Конституцію", – сказав він.

"У мене немає ніяких претензій до кордонів Росії 1991 року. Фактично я хочу відновлення територіальної цілісності і Росії, і України. Я не визнаю референдум, який проводився в порушення всіх міжнародних норм", – говорив Умеров в суді.

На початку серпня він відмовився проходити судово-психіатричну експертизу. У відповідь слідчі ФСБ подали в суд клопотання про її примусове проведення. 11 серпня з засідання сімферопольського суду Ільмі Умерова відвезла швидка. За його відсутності суд задовольнив клопотання про поміщення його в психіатричну клініку для експертизи. 59-річний Ільмі Умеров має низку важких захворювань, серед яких хвороба Паркінсона, гіпертонія і цукровий діабет.

У медичні установи та психологічні підручники РФ псевдонауковий діагноз "уповільнена шизофренія" повернувся якраз із початком анексії Криму

Правозахисники заговорили про повернення поширеної в СРСР практики каральної психіатрії. Це твердження стає особливо очевидним, якщо врахувати, що в медичні установи та психологічні підручники Російської Федерації псевдонауковий діагноз "уповільнена шизофренія" повернувся якраз із початком анексії Криму. Саме цим діагнозом таврували ворогів радянського режиму, щоб після поміщення на примусове лікування, дійсно довести їх до божевілля. Процедуру психіатрії по-радянськи чудово описав дисидент Володимир Буковський у книзі "посібник із психіатрії для інакодумців".

Президент Порошенко в інтерв'ю CNN також говорив про повернення каральної медицини і закликав міжнародне співтовариство захистити Ільмі Умерова. Глава МЗС України Павло Клімкін у своїй статті для видання "Новое время" висловив думку, що випадок Ільмі Умерова – це подолання межі до нової якості репресій. "Сьогодні Крим фактично повертається в гірший Радянський Союз. Не тільки той брежнєвський, де кидали людей у психлікарні, а й той, де окуповували чужі території – гібридний сталінізм-брежневизм".

Те, що відбувається з Ільмі Умеровим, стосується не тільки кримськотатарського народу і його становища в окупованому Криму. Кримінальне переслідування зачіпає і такі наднаціональні професійні спільноти як журналістика, психіатрія та захист прав людини. Вдумайтеся тільки. Літню людину, яка страждає серйозними захворюваннями, українського громадянина, примусово поміщають у психлікарню через те, що він висловив думку, співзвучну з величезною кількістю міжнародних резолюцій і заяв. Причому на українському телеканалі, трансляція якого в Криму заблокована. Його фактично ставлять перед вибором – психлікарня або в'язниця. Що це як не виклик міжнародним інститутам, створеним для підтримання міжнародної безпеки?

Відповідаючи на питання про те, що відбулося в Криму, можна помітити певний нюанс. Більшість цікавляться рівнем життя кримчан, який суттєво впав після анексії, цінами на півострові, що перевищують московські і тим більше київські. Основним, що для себе намагаються прояснити запитувачі – це "Чому ж вони хотіли в Росію? Адже там немає свободи, немає громадянських прав, економіка падає, а мілітаризація і нагнітання агресії в суспільстві зростає".

"Кримська весна" – це кричуще порушення міжнародного права, яке стало причиною порушення прав українських громадян протягом безперервних двох років

Я ж намагаюся говорити про те, що ціни, зарплати, пенсії, проросійські настрої, історичні "скрєпи" не мають ніякого значення, коли мова йде про такі явища як репресії, незаконні арешти, викрадення людей, каральна психіатрія і анексія. "Кримська весна" – це кричуще порушення міжнародного права, яке стало причиною порушення прав українських громадян, безперервних два роки. І майже ніколи не знаходжу розуміння.

Ціни і туга за зниклою країною – це зрозуміло і не викликає у зацікавлених Кримом ніяких сумнівів. Право, закон, норма, демократія, міжнародні договори – все це для них абстрактні величини, які не мають до реального життя ніякого відношення. Більшість тих, хто питає про Крим намагаються поєднати волю проросійської більшості з тими гоніннями, яким піддаються сьогодні певні кримські групи. Намагаються і не можуть. Тому що демократія не працює, коли йдеться про злочинні практики, що використовуються державою проти конкретних груп і осіб.

Антилюдські практики, зведені в ранг закону – не можуть слугувати аргументом на суді

Справа не в поглядах і відсотках підтримки, а в правових величинах. Одностайне голосування бандою за скоєння злочину проти самотнього перехожого в темному провулку – не може змістити акцент із вчиненого злочину на "волю більшості". Як і антилюдські практики, зведені в ранг закону – не можуть слугувати аргументом на суді. Досить згадати, що жодному нацистському злочинцеві не вдалося уникнути відповідальності, відбувшись фразою: "Я тільки дотримувався закону". Є речі, які вище злочинних законів і псевдоголосувань. Це право конкретної людини, групи, народу, країни, яка стала жертвою варварської агресії з боку сусідньої держави.

Для початку варто сказати, що ніякої "волі проросійської більшості" не було. І сам референдум, і супроводжуючий його "військовий моніторинг" армією окупанта не можуть вважатися законними. Але головне, що бажання з'єднається зі своєю батьківщиною кримчани не супроводжували масовим виходом з українського громадянства.

Кримчани незалежно від своїх поглядів, легалізують українську приналежність кримського півострова збереженням громадянських зв'язків із країною

Немає випадків, щоб ті, хто вітав анексію 2014 року, пройшов би офіційну процедуру виходу з-під української юрисдикції. Проросійські і проукраїнські кримчани регулярно виїжджають на вільну територію України, оновлюють документи, отримують довідки, роблять покупки, відправляють дітей навчатися в українські виші. Це не зміна громадянства, а еквілібристика на двох стільцях. Якщо спиратися на юридичний термін "легалізація дією", то кримчани незалежно від своїх поглядів, легалізують українську приналежність кримського півострова збереженням громадянських зв'язків із країною. І на відміну від російської примусової паспортизації, роблять вони це цілком добровільно.

Ситуація в Криму загрозлива. У мережі з'явилися фотографії щоденників, які безкоштовно роздають усім кримським школярам. Серед звичайних правил "хорошої поведінки школяра" і цікавих фактів у щоденниках є "історичні довідки", де кримських татар називають "загарбниками земель на півострові при потуранні української влади". У щоденниках, які безкоштовно роздадуть усім школярам Криму 1 вересня, крім російського гімну, прапора та іншої патріотичної нісенітниці, є короткий виклад історії півострова. "У цій історії кримські татари в нападі націоналізму почали захоплювати територію Криму в 1991 році. І все це відбувалося на тлі потурання українських чиновників за потужної ідеологічної та фінансової підтримки турецької влади", – коментує автор публікації на сайті Uainfo.

Як розцінювати подібне? Дурість? Розпалювання ненависті? Приниження гідності за національною ознакою? В першу чергу, це злочин Російської Федерації проти українських громадян. Це ескалація ситуації всередині окупованої території для зміцнення окупаційного режиму. Влада знущається над підневільним населенням і доводить його до масового божевілля.

Відбуваються безперервні спроби спровокувати в Криму етнічні конфлікти. В небезпеці сьогодні не тільки кримські татари і проукраїнські жителі Криму, але й віддані Росії "більшовики". Їх планомірно підштовхують до межі, перетин якої змусить їх боятися повернення Криму в українське правове поле. Справа Ільмі Умерова, імітація обстрілу Криму українськими диверсантами, звинувачення українського кінорежисера Олега Сенцова в тероризмі – все це ланки одного ланцюга – компанії з дегуманізації українців і кримських татар.

Самопризначений прокурор Криму Наталія Поклонська, відповідаючи на питання про зниклих на території півострова десятки кримських татар, сказала, що йдеться про 26 випадків із 300-тисячного народу. Це, на її думку, не показник масовості явища. В СРСР примусове утримання дисидентів в психіатричних лікарнях теж не зачепило мільйони. Але це явище засуджено професійними психіатричними асоціаціями і класифікується як тортури. У свою чергу, через систему ГУЛАГ пройшли мільйони, що не завадило сьогоднішній російськоій владі піднімати Сталіна на штандарти. І хто тут, питається, божевільний?

Крим – це перевірка світового співтовариства на адекватність кинутому виклику. Це експертиза на нашу загальну здоровость. Ільмі Умеров, а з ним і всі кримчани потребують сьогодні захисту від психіатрії по-путінськи.

Передруковується з дозволу редакції "7 днів"