Росіяни мстяться нам за те, що ми інакші, що ми - живі

Росія за останні кілька років перетворилася на країну-цвинтар, де не залишилося місця живим думкам, гідності, живому мистецтву, живим почуттям. А з початком повномасштабної війни - тут відверто сповідують культ смерті. Росіяни розучилися жити, і саме тому так болісно заздрять українцям, радіючи масованим ударам по наших містах. "Як ви посміли так жити"?

Те, з який захопленням ці нелюди знищують "тіпа ісконно російський Харків", не піддається жодній логіці. От навіщо? Адже ви ж самі говорите про плани "визволення", при цьому налаштовуючи проти себе ще донедавна лояльних до Росії харківʼян. Відповідь тут криється у геноцидному характері, розвʼязаної Путіним війни. Йому не потрібні харківʼяни, кияни. Як до цього йому не потрібні були маріупольці, яких він вбивав у перші дні вторгнення, не даючи можливість виїхати та зриваючи всі домовленості про зелені коридори.

Я думаю, що в тому садистському задоволені, яке навіть не приховує ані Путін, ані вірний йому нарід, мотивацією є помста. Мовляв, "ми думали, що ви, як ми. А ви посміли вільно та достойно жити". Саме цим обумовлена та радість від знищення житлових кварталів Харкова, яка зараз несеться російськими пабліками. Ні, вони досі не вважають Харків ворожим українським містом. Так, вони досі називають український Харків "нашим". Але, вони радіють його болю, бо цей біль свідчить, що Харків живе, що люди - його мешканці - існують поза межами їхнього хтонічного руського миру. Саме за життя ці давно морально померлі поплічники Путіна мстяться незламним духом українцям.

В такі дні є тільки одне бажання - обійняти близьких та ще краще робити свою справу, наближати перемогу. А ще, подякувати харківʼянам, киянам, дніпрянам, всім українцям за те, що не коритеся і продовжуєте жити, радіти, любити, допомагати один одному. Продовжуєте бути людьми. Ми неодмінно переможемо. Це закон природи. Життя завжди перемагає смерть. Харків! Україна!

Оригінал