Росіяни досі люблять Путіна?

Соцопитування показують зниження популярності Володимира Путін серед росіян. Але незначне, бо він продовжує залишатися лідером, який втілює в собі державу й президентство

Його рейтинг, навіть до кінця року, не впаде нижче 75%.

По-перше, люди побоюються говорити правду. Кожен четвертий респондент визнає, що не говорить правду в опитуваннях, особливо відповідаючи на запитання про підтримку влади.

По-друге, суспільство боїться обвалу президентства, бо з ним асоціюють державу. Вважають, якщо піде Путін - буде розвал, анархія, хаос.

По-третє, не бачать альтернативи. Якщо не Путін, то хто? Нинішній Кремль, як термінатор, зачистив усю політичну сцену.

Останній фактор: люди не зневірились остаточно. Але процес поглиблення кризи йде. Суспільство незадоволене.

Літо завжди нейтралізує невдоволення, страхи, докори владі. Народ розслаблений. Значна частина Росії на городах та дачах. Але восени вони відчують різке падіння рівня життя.

Влада ще черпає ложкою з Резервного фонду. Восени індексація пенсій продовжиться. Намагатимуться згладити нестачу бюджету по соціальній політиці, щоб провести більш-менш нормально парламентські вибори. Але за підрахунками, Резервний фонд може вичерпатися до кінця цього року. Лишається Фонд національного добробуту, хоча і його буде недостатньо, щоб покрити дефіцит бюджету.

Влада збирає крихти. Намагається вирішити кризу за рахунок суспільства, а не апарату олігархів, тому вона загострюється

Влада збирає крихти. Намагається вирішити кризу за рахунок суспільства, а не апарату олігархів, тому вона загострюється. На кінець року проблеми будуть серйозні.

Для підвищення популярності, за російською традицією, влада підмінює внутрішню політику зовнішньою, невдачі в країні - "успіхом" поза нею. Використовує експансію, агресивність на міжнародній арені як компенсацію провалів внутрішньої політики.

Така компенсація виявилася досить успішною. Але проблема в тому, що вести зараз дві війни: не оголошену на Донбасі та оголошену в Сирії, складно. За підрахунками незалежних експертів, протягом року Росії на ці війни доведеться витратити близько 100 млрд дол. При скорочені держбюджету - це суттєва сума.

Враховуючи, що військовий патріотизм перестає діяти, уже не відволікає суспільство від нагальних проблем. Населення, особливо у містах, де сконцентровані бюджетні працівники, це розуміє. Невиплата заробітної плати та підвищення тарифів боляче кусає громадянина Росії.

Ще 20-30 років тому влада, лідер поглинали всю увагу росіян. Зараз вони стають байдужі не лише до лідера, а до політики загалом. Зосереджуються на власних проблемах. Російське суспільство - це суспільство споживачів. Для людей нині важливіший їх добробут. Якщо вони не можуть самостійно вирішити це питання, змушені звертатися до держави.

Але суспільство, попри все, еволюціонує. Сакралізації влади у Росії більше не існує. Сакральна влада закінчилася смертю Сталіна. Зараз влада, яка претендує на сакральну, випускає останні подихи. Особливої любові до лідера немає. До Путіна тим більше. І ні до кого не буде. Але й альтернативи такій владі в Росії поки не видно.

Складно передбачити результати осінніх виборів. Люди не говорять правду в опитуваннях. Але якщо літні тенденції збережуться, теоретично, провладна партія отримає більшість. Перш за все, за рахунок явки консолідованого зверху бюджетного ресурсу: лікарів, вчителів, держслужбовців.

На цих виборах влада робить ставку на низьку явку. Сподівається нейтралізувати суспільство, щоб воно взагалі на них не ходило. За тих, хто не прийде, проголосують бюджетники - от і перемога.

Багато залежить не від рівня любові чи довіри до Володимира Володимировича, а від розуміння суспільства, що лідер не може гарантувати їм нормальне життя. Для цього потрібно змінити не лише його, а й систему

Одночасно вибори використовують як тест, щоб подивитися які настрої у суспільстві, якою мірою воно мобілізоване чи навпаки.

Навіть якщо літня сплячка у вересні продовжиться, це не означає, що суспільство у будь-який момент не прокинеться і чайник не закипить.

Нині проблема не в симпатіях чи антипатіях до Путіна. Росія надто довго вірила у можливість змін зверху. Що новий лідер принесе щастя, добробут, стабільність та мир.

Багато залежить не від рівня любові чи довіри до Володимира Володимировича, а від розуміння суспільства, що лідер не може гарантувати їм нормальне життя. Для цього потрібно змінити не лише його, а й систему. Піде Путін - прийде Іванов, Петров, Сидоров. Нічого не зміниться, поки не зміниться система, її конституційна основа.

Лілія Шевцова, спеціально для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Єгор Стадний Директор аналітичного центру CEDOS
Олександр Поліщук Військовий дипломат, аналітик Фонду "Майдан закордонних справ"
Андрій Таїцький Викладач англійської мови. Працює у В'єтнамі
Сергій Тарута Народний депутат, лідер партії "Основа"
Вероніка Мудра Голова громадської організації "Біла Стрічка"
Погода