Армія рухається вперед
От що викликає щире захоплення - це твердолоба неспинність нашої армії. Якої б величини палки не всовували в колеса ЗСУ - вони й далі крутитимуться. Можливо, лиш трохи зменшивши швидкість, але вся махіна вперто сунутиме вперед
Кілька хвиль демобілізації, бойові втрати і хвороби вимивають із неї десятки тисяч хороших військовослужбовців, залишаючи по собі в низці частин катастрофічний некомплект і дефіцит фахівців усіх напрямків - а ґвинтики і далі крутяться, не даючи захлохнути жодній важливій складовій цього живучого організму.
Не писатиму, скільки людей ми провели додому за цей місяць і який відсоток комплектації нині в бойової частини, що утримує значний шмат фронту біля Авдіївської промзони - повірте, цифри вражаючі.
І от тепер уявлення не маєш, хто буде тягнути той шмат роботи, який на своїх плечах виносили звільненні бійці. Ламаєш голову над питанням, де ж візьмуться люди, щоб перекрити бодай критичні дірки в наших порядках.
Нарада: у звичній обстановці, буденними голосами обговорюється поточний стан у батальйоні, кількість сил і засобів, маршрути логістики й наявна робоча техніка, на ходу формуються плани з перебудови тактичних порядків, перекриваються діри в позиціях, нашкрібаємо з усіх підрозділів "пожежні команди", що відбудуть на допомогу замученим бійцям на особливо тяжких ВОПах; функції звільнених беруть на себе зовсім нові контрактники чи і так перевантажені офіцери.
В армії незмінних дійсно немає. І якби тяжко не було особовому складу частини - поставлені командуванням задачі виконуватимуться і далі. З найгучнішим у цій частині Галактики скрипом, щоденним переборюванням сотень різнопланових проблем - армія рухається вперед, що не може не викликати подив і захоплення.
Коментарі