Порошенко програв у боротьбі з трьома "ворогами" України
Володимир Гройсман вказав на 3 "ворогів" України: популізм, корупцію та Росію. Його наставник президент Порошенко зазнає невдач із кожним
Цього місяця під час візиту до США прем'єр-міністр Володимир Гройсман сказав, що три "вороги" України – це популізм, корупція і Росія. Оскільки Гройсман є членом команди Петра Порошенка - варто проаналізувати, як його наставник справляється як Президент і Головнокомандувач України з цими "ворогами".
У Вашингтоні на початку цього місяця я провів два семінари для істеблішменту з різних відділів американського уряду чи системи національної безпеки, які я читаю щороку впродовж останніх 15 років. Одне з питань, заданих під час одного з минуломісячних семінарів стосувалося того, чи не стане Порошенко джерелом політичної нестабільності в Україні. Моя відповідь була "так", тому що він не покращує ситуацію із верховенством права, боротьбу із корупцією та зі встановленням справедливості щодо тих, кого вбили під час Євромайдану та революції.
Перший із "ворогів" – популізм – є терміном, яким зловживають і який повсюдно використовується, щоб очорнити своїх опонентів. І більшість людей, в тому числі й українських політиків, використовують його, не розуміючи значення. Тому завжди було смішно, коли Віктор Янукович і Партія регіонів звинувачували опозицію у "популізмі", коли самі були найбільшими популістами в Україні. Цей термін політизувався, коли його використовували проти Юлії Тимошенко. Якщо і вона – "популіст", то такими є всі українські політики.
Відсутність політичних партій є серйозною проблемою для парламентської системи України
Порошенко, який постійно висміював Тимошенко за "популізм" ніколи не робив жодних кроків для вирішення цієї проблеми. Він ніколи не інвестував в систему політичних партій в Україні. Відсутність політичних партій є серйозною проблемою для парламентської системи України. Зрештою, парламентські системи не можуть функціонувати без парламентських партій.
Порошенко створив 3 окремі політичні партії зі словом "солідарність" у назві. Першу він передав під час установчого з'їзду Партії регіонів у 2000 році. Другу - на установчому з'їзді Народного союзу Наша Україна у 2005 році. А третю – яка існує сьогодні - створив за часів Януковича. Всі три партіє – віртуальні проекти "партії влади", які не мають ідеології і членів.
Порошенко завжди мав тісні стосунки з олігархами, які є основними джерелами фінансування популістських політичних проектів. Порошенко завжди "провалює" обмеження впливу олігархів. І це зазвичай розуміють експерти в Україні, Європі і США. Цього місяця я долучився до проекту Вроцлавського університету (Польща) "Олігархія в політико-економічній системі України: генезис, сучасний стан та перспективи" Нижче наводжу питання і відповіді, які надавали мені та іншим експертам:
Питання 1: Чи вважаєте ви, що олігархи відіграють важливу роль в політико-економічній системі України? (ТАК/НІ).
Відповідь: Кожен експерт підтвердив важливу роль олігархів в політико-економічній системі України.
Питання 2: Як ви думаєте, чи роль олігархів впродовж наступних трьох років буде: (ЗБІЛЬШУВАТИСЯ / ЗМЕНШУВАТИСЯ / ЗАЛИШИТЬСЯ НА ПОПЕРЕДНЬОМУ РІВНІ)
Відповідь: Майже кожен з експертів висловив свою думку про те, що роль олігархів залишатиметься на попередньому рівні. Тільки одна людина прийшла до висновку, що вона буде зменшуватися.
Політична влада, яку продовжують підтримувати олігархи - це добре лише для популізму. Вони часто створюють передвиборчі проекти, які є популістською риторикою. Це погано для розвитку політичних партій європейського зразка. Монополізація економіки перешкоджає зростанню малого і середнього бізнесу, який виробляє менше 20 відсотків ВВП в Україні – у порівнянні з більш ніж удвічі більшими показниками, які є у посткомуністичних країнах Центральної та Східної Європи. Деякі підприємства малого і середнього бізнесу змушені працювати в тіньовій економіці, яка продукує половину ВВП України впродовж останніх 20 років. Або – для порівняння – вдвічі перебільшує обсяги тіньової економіки Італії .
Такий "ворог" як корупція - ніколи не буде переможений Порошенком і, коли "New York Times" його за це критикували, то він назвав цю критику частиною "гібридної війни", яка проводиться проти України.
Жоден учасник мафіозного клану Януковича не був притягнутий до відповідальності. Як писав журналіст і депутат Сергій Лещенко: "Ніде гнилість української політики не є очевиднішою, ніж у прокуратурі. Здавалося, що після того, як Віктор Янукович організував "сафарі" на Майдані, коли люди вмирали за принципи справедливості і демократичної України, то покарання корупціонерів минулого повинно було стати справою честі для нового уряду. Але замість цього, вона стала історією зради".
Снайперам "Беркуту", які вбили протестуючих, дозволили покинути Україну. Інших, наприклад, депутата від Партії Регіонів Юрія Іванющенка, видалили з розшукуваних Україною списків Інтерполу. Представники третьої групи (наприклад, лідери газового лобі Юрій Бойко, Дмитро Фірташ і Сергій Льовочкін ) отримали імунітет від судового переслідування. Чотири генеральні прокурори, призначені Порошенком - не показали схильності до боротьбі з "ворогом" корупції.
Блокування цих кримінальних справ не могло статися без того, щоб Президент отримав деяку подяку. Порошенко не єдиний олігарх, який збільшив свої активи у 2014 році.
Порошенко будує гібрид - не європейську Україну - що створює політичну нестабільність
Лещенко та інші журналісти і політики з партії Тимошенко неодноразово піднімали питання щодо відмови Президента боротися з "ворогом" корупції, але безрезультатно. Україна знаходиться в розпалі протистояння між справжніми проєвропейськими політичними силами і громадянським суспільством, які вже психологічно є у Європі, та іншою частиною (на чолі з Президентом), який хоче, щоб Україна залишалася в "сірій" зоні між радянським минулим і європейським майбутнім. Іншими словами, Порошенко будує гібрид - не європейську Україну - що створює політичну нестабільність.
Третій "ворог" Росія. Це сфера, де Порошенко програв за чотирма напрямками - через його опору на стару гвардію в політиці, економіці і національній безпеці.
По-перше, його небажання реформувати і очистити від російських шпигунів спецслужби України. Розвідувальні служби не тільки важливі для війни проти Росії, але і, разом з іншими реформованими структурами (наприклад, прокуратурою), мають важливе значення для боротьби з корупцією на високому рівні.
Україна має службу безпеки – СБУ, але чи вона українська? Коли один офіцер розвідки спійманий на шпигунстві – то на Заході це великий скандал. А в Україні таких були тисячі, починаючи з 2014 року. Список із 1,397 офіцерів СБУ, які зрадили Україну в Криму – нещодавно опублікований. Заступник командувача АТО був російським шпигуном.
Другим стало підписання Мінських домовленостей, вигідних Президенту Росії Володимиру Путіну. Він використовував їх, щоб перетворити сепаратистів у велику і добре оснащену армію і поставив економіку і фінанси ДНР та ЛНР під контроль російського тіньового уряду. Замість демонтажу сепаратистських інституцій, як це було передбачено Мінськими угодами - вони були створені. Європейські ж лідери змогли "вмити руки" у справі України, стверджуючи, що Мінськ 1 та Мінськ 2 принесли мир в Європу.
Третя сфера – це військова підтримка України Заходом. Відсутність реформ у СБУ і подальше проникнення у неї російських шпигунів - робить проблематичними проведення АТО. Також Захід і НАТО стурбовані тим, що зброя, передана Україні – може бути розкрадена (через корупцію) або продана в Росію. Якщо б Україна заявила, що конфлікт на Донбасі – це війна, а не терористична загроза, то це б значило, що командирами були б військові, а не ненадійні представники СБУ.
Підтримуючи "колишніх" та ставлячи наперед особисту вигоду, Президент завдає шкоди національній безпеці України
Крім того, внаслідок надання імунітету від судового переслідування для "газового лобі", Порошенко не в змозі допомогти США у висуненні кримінальних звинувачень проти Фірташа, який чекає в Відні (Австрія). Або ж вони погодяться на вимоги США про його депортацію для суду. Саме в інтересах України зробити все можливе, щоб догодити американським політикам. Це потрібно задля можливісті отримати політичну підтримку, військову техніку та навчання. Підтримуючи мережу "колишніх" та ставлячи наперед особисту вигоду, Президент завдає шкоди національній безпеці України.
Останній фактор – це непопулярність Головнокомандувача серед українських солдатів. Під час моїх двох відвідувань лінії фронту в березні і травні цього року з волонтеркою Наталією Прилуцькою, ми не почули жодного солдата, хто б підтримував Порошенка.
Ми чули, що більшість солдатів вважають, що вони мають двох ворогів – Росію та політиків, некомпетентних корумпованих генералів у Києві. Коли я обговорював це під час моїх двох презентацій для уряду США в цьому місяці у Вашингтоні, вони були шоковані. Ніхто з них не міг навіть уявити, щоб почувши такі негативні і часом загрозливі висловлювання щодо свого головнокомандувача на американських або британських військових базах, особливо під час війни.
Голова Парламенту Гройсман вказав на 3 "ворогів" України: популізм, корупцію та Росію. Шкода, що його наставник Президент Порошенко зазнає невдач або не бажає мати справу із жодним з них.
Тарас Кузьо, спеціально для Gazeta.ua
