Як поляк подав руку вояку УПА
Ми здатні лише будити ненависть, любов будити – важче. У нас бракує такого виховання суспільства. Замість гуманної пропаганди бачимо недолугі дегенеративні шоу на телебаченні.
Українці попросили вибачення перед поляками напередодні чергової річниці Волинської різні. Одразу пригадалося два нещодавні випадки.
Минулого року їздив з невеличкою делегацією до Польщі. Там якраз у Перемишлі стався скандал – хтось написав на стіні "УПА". А це ж – вища неповага до поляків. Негайно замалювали, клопоту наробили, місто шумить, обговорюють. Через це навіть перервали якийсь локальний проект Перемишля та української сторони. А на зустріч із нами приїхав поляк, депутат Європарламенту Пйотр Коваль. Сказав таке:
"Ми ніколи не дізнаємося точно, як було насправді 70 років тому. Але щоб самоутвердитися, треба когось принизити. Ми говоримо, що українці мають вибачатися перед нами. Тому що нині вони для нас – корупційна, розграблена держава. Але слід розуміти, що це не назавжди, країна розвивається. Ми теж такими були. І уявіть собі, що Україна завтра стає сильною європейської державою. Як будемо спілкуватися? То чи варто за допис на стіні сваритися?".
Тому той лист покаяння – це крок взаємоповаги, і надалі мав би бути аналогічний акт з польської сторони. Шкода, що серед підписантів немає єпископа римо-католицької церкви, лишу УГКЦ та УПЦ КП. Якби вибачилася польська римо-католицька громада від імені українців, це означало би: ми не винні, але ми уміємо просити пробачення. Тоді це спонукало би польську сторону, яка вважає себе невинно, швидше сказати слово "вибач" узамін.
Хочу нагадати, що попри всі криваві епізоди, також було, що УПА разом з Армією Крайовою воювали проти НКВД. Приклад – Грубешівська офензива, про що ми, Товариство "Пам'ять", плануємо знімати фільм.
І другий епізод. Перед Великоднем проводили благодійний ярмарок на площі Ринок. Мої побратими і я – у повстанських строях. Підійшов до мене поляк, заговорив:
- От ти, бачу, в формі УПА. Інший поляк напевно тобі би руку не подав у такому вигляді. Але ми вам мусимо помагати зараз. Урок історії записати, але сторінку перегорнути і йти далі. Добре, що ти тут, тут багато наших туристів.
Ми якось несподівано обнялися і розплакалися. Так сопливо вийшло, що я й сам не сподівався.
Ми здатні лише будити ненависть, любов будити – важче. У нас бракує такого виховання суспільства. Замість гуманної пропаганди бачимо недолугі дегенеративні шоу на телебаченні.
Спеціально для Gazeta.ua
