Трамп хоче здати світ Путінові
Вибирати між Клінтон і Трампом - все одно, що між туберкульозом і раком
Я розцінював як катастрофу обидві перемоги Обами на президентських виборах. Причому якщо перша ще мала присмак стихійного лиха, спричиненого поєднанням несприятливих чинників (головним з яких стала криза 2008 року), то друга вже видавалася свідомим самогубним ідіотизмом. Але навіть я, незважаючи на звичку чекати найгіршого й не сподіватися на людський розум, яка регулярно отримує підтвердження, аж ніяк не очікував, що набагато страшнішою катастрофою, ніж будь-який обама, може стати республіканський кандидат. - Пише оглядач Юрій Нестеренко в американському виданні "7 днів"
Хоча саме так зазвичай і трапляється. З'являється якийсь клоун, неписьменний популіст-демагог, якого ніхто не сприймає всерйоз. Карикатуристи малюють на нього шаржі (підсвідомо піднімаючи його популярність), ласі до безкоштовних шоу ЗМІ охоче показують його і транслюють його заяви (з тими ж наслідками), серйозні політики лише гидливо кривляться й відмахуються, вважаючи саму згадку про цього персонажа поганим смаком.
Плюс сто очок, якщо до клоунських балачок додається ще й відповідна зовнішність і манери
Плюс сто очок, якщо до клоунських балачок додається ще й відповідна зовнішність і манери. А тим часом, що безглуздіші й неосвіченіші ці балачки, що менше в них нудного здорового глузду і що більше, відповідно, істеричного пафосу, що більше дратують вони істеблішмент - то стрімкіше вони завойовують популярність серед найнижчих прошарків суспільства, найпримітивнішої частини електорату, яка любить прості відповіді на складні питання і не любить той самий істеблішмент, який ця частина звинувачує у всіх своїх бідах.
А потім і розумніші люди, хоча й усе ще гидливо затискаючи носа, кажуть собі: "Так, звісно, цей парубок неотесаний і верзе багато нісенітниць, але з іншого боку - він говорить і те, що в цій країні ніхто більше не наважується сказати. Все, що йому треба - це грамотні радники й соратники, і чом би одним із них не стати мені?" А далі вже й дехто з того ж істеблішменту починає міркувати: "А парубок-то йде вгору, і якщо вкластися в нього зараз, це може стати дуже непоганою інвестицією." Плюс сто очок, знову ж таки, якщо все це відбувається на тлі кризи, внутрішньої або зовнішньої, коли потреба в простих рішеннях і невдоволення поточною ситуацією особливо високі. І ось вам, будь ласка, Шариков (Гітлер, Жириновський, Трамп), їжте його з кашею.
Гітлерові, як ми знаємо, вдалося. Жириновському не дуже - так і залишився клоуном на підтанцьовках, поступившись дорогою блідій чекістській молі (яка теж набрала собі популярності на риториці в стилі "замочимо в сортирі, питання закрите!"). Трамп більше нагадує Жириновського, але це зовсім не означає, що йому не вдасться. Поки що, на жаль, тенденція протилежна, і небезпека, яка нещодавно видавалася фантастичною, на наших очах стає більш ніж реальною.
Ми занадто довго були впевнені, що фашизм в Америці неможливий. У Німеччині - ну, проти історичних фактів не попреш, у Росії це взагалі природний стан упродовж усієї історії (окрім радянського періоду, який був ще гірший), але тільки не в нас, у цитаделі демократії. Між тим, якщо кандидатом від республіканців стане Трамп, ми отримаємо, хоч як парадоксально, класичну російську ситуацію: вибори без вибору.
Млява й бездарна політика Обами, внутрішня й зовнішня, розчарувала багатьох
Не тому, що результати будуть сфальсифіковані - цим ми від Росії, такої симпатичної Трампові, поки що відрізняємося - а тому, що кандидата, за якого можна голосувати, на них не буде в принципі. Вибір між Клінтон (чи соціалістом Сандерсом) і Трампом - це не те що не вибір між хорошим (чи хоча б прийнятним) і поганим, це навіть не вибір між поганим і жахливим. Це вибір між двома смертельними хворобами. Між туберкульозом і раком легенів, де рак - це Трамп. Шансів вилікуватися від туберкульозу все-таки більше. Але, погодьтеся, прохання "мені, будь ласка, туберкульоз" - звучить якось дивно.
Особливо - абсолютно на рівному місці. Млява й бездарна політика Обами, внутрішня й зовнішня, розчарувала багатьох і шанси республіканського кандидата - будь-кого! - видавалися просто чудовими. Впевнений - і Маккейн, і Ромні зараз перемогли б із великим відривом. Так, повторно висувати того, хто програв президентську гонку, у нас не заведено, але здавалося б - хіба мало у "слонів" інших гідних фігур? І тут, розштовхуючи їх усіх ліктями, вилазить Трамп. Висаджуючи в повітря такі гнійники американського суспільства, про існування (і глибину!) яких, підозрюю, багато хто не здогадувався. Наприклад, згідно з опитуванням YouGov, 20% виборців Трампа засуджують... декларацію Лінкольна про звільнення рабів! (Третина - схвалюють інтернування американських японців під час Другої світової, ще приблизно стільки ж хочуть заборонити в'їзд у США гомосексуалістам.)
Насправді не все, що говорить Трамп (зокрема, про мусульман і нелегалів) - нісенітниця, і саме цим він небезпечний. Фашизм не виникає на порожньому місці. Фашизм - не чума, як брехали радянські пропагандисти, а алергічна реакція. Коли суспільний організм втрачає нормальну імунну реакцію на заподіювану шкоду, він або гине від імунодефіциту, або рано чи пізно реагує фашизмом. Фашизм ХХ століття був алергічною реакцією на неприборканий вчасно комунізм. Сучасний - на "політкоректність" і "мультикультуралізм", нову інкарнацію тих самих руйнівних лівих ідей. І не можна остаточно перемогти фашизм, доки не переможені причини, що породжують його. Але й сам він - не ліки, а хвороба.
Чим загрожує перемога Трампа? Головна біда навіть не в тому, що він фашист - знищити американську демократію не так просто - а в тому, що він - неосвічений самозакоханий дурень. Ці якості часто поєднуються, а в політиці їх поєднання особливо згубне. І навіть це Америка і світ могли б пережити, якби ситуація на планеті була спокійніша. Але саме зараз, в умовах системної кризи, спричиненою російською агресією, Трамп стане катастрофою навіть не національного, а планетарного масштабу. Ядерну війну він не розв'яже - але не тому, що в нього вистачить мізків цього не робити, а тому, що при ньому Америка взагалі припинить існувати як світова держава.
Результатом може стати загальносвітовий хаос, пан'євразійська війна за переділ світу за участі Росії
Трамп хоче здати світ Путінові (за повної імпотенції європейських політиків, нездатних цьому протистояти), зачинитися в самоізоляції й будувати американський варіант чучхе. Із зрозумілими наслідками, зокрема й для економіки. Результатом може стати загальносвітовий хаос, пан'євразійська війна за переділ світу за участі Росії (яка так чи інакше розвалиться, але крові перед цим може пролити немало), Китаю й сунітських та шиїтських альянсів. ЄС буде знищений - як не прямим російським вторгненням, то хвилями біженців. Знову розгориться арабо-ізраїльська війна, а може - й індо-пакистанська, із застосуванням ядерної зброї. І ми за новою "доктриною Монро-Трампа" теж не відсидимося - економічна криза, протестні виступи та ймовірні спроби Трампа придушити їх силою зроблять ймовірним і розпад США.
Насправді, радше за все, цього не станеться. Налякані загрозою Трампа, навіть багато симпатиків партії республіканців проголосують за демократа. І ми отримаємо нову інкарнацію Обами, вже остаточно протухлу й бездарну. Америка на словах не самоусунеться від своєї світової ролі, але нічого не робитиме на практиці - а світова криза нікуди не подінеться.
Тому найважливішим завданням зараз є зупинити Трампа, зупинити за будь-яку ціну.
Передруковується з дозволу редакції "7 днів"
