Захід натякає Путіну, що той відповідає за приручених бойовиків

Мінські угоди й накладені у зв'язку з ними на РФ санкції відповідають російським "стратегічним цілям"

ДОНБАС: ЗОНА ВПЛИВУ, ЗОНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Спроби Росії нав'язати світу своє трактування Мінських угод, а саме змусити Україну внести зміни до Конституції, зберігши свою військову присутність на Донбасі, схоже, не мали успіху. Німеччина і Франція зняли вимоги про внесення змін у Конституцію України щодо надання "особливого статусу" Донбасу. Про це стало відомо за підсумками візиту до Києва міністрів закордонних справ двох країн Франка-Вальтера Штайнмайєра і Жан-Марка Еро. Міжнародна дипломатія проголосила свій вердикт: спочатку демілітаризація регіону, а отже - відведення з Донбасу російських найманців і озброєння, й лише потім - зміни до української Конституції.

Те, що очевидно для світової спільноти - не можуть зрозуміти люди, які протиставили себе закону і праву. Конституція діє в зоні відповідальності держави. Там, де присутні іноземні війська й озброєні найманці, говорити про конституційні норми безглуздо. Що б не прийняв український парламент, без демілітаризації регіону, воно так і залишиться "мертвонародженим документом". - Стверджує блогер Лариса Волошина в американському виданні "7 дней"

Для Кремля зона впливу - це право безкарно переходити межу

Росія на Донбасі намагається вирішити декілька завдань одночасно. По-перше, використовувати Донбас як чинник дестабілізації ситуації в Україні. По-друге, зняти санкції з Російської Федерації у зв'язку з невиконанням Мінських угод. А по-третє, - й це найголовніше - добитися визнання з боку міжнародного співтовариства того, що Україна й увесь пострадянський простір перебувають у зоні російського впливу.

Розуміння зони впливу в російського керівництва й міжнародного співтовариства в даному випадку абсолютно різне. Для Кремля зона впливу - це право безкарно переходити межу: "На нашій території ми робимо все, що хочемо". У розумінні цивілізованого світу зона впливу трактується як зона відповідальності держави за все, що відбувається на цій території. Різні трактування Мінських угод - це не лише боротьба за "зони". Це боротьба за смисли.

Як це не парадоксально, Мінські угоди й накладені у зв'язку з ними на РФ санкції значно більше відповідають російським "стратегічним цілям", ніж може здатися на перший погляд. Із точки зору права, санкції - це абсолютно правова процедура. Їх накладають на того, хто став причиною порушення права, хто несе відповідальність за таке порушення, і на того, хто є гарантом дотримання прав. Існує прямий зв'язок між правом, зоною відповідальності й санкціями. Так, приміром, за правопорушення, вчинене дитиною (хуліганство, псування шкільного майна чи іншу провину), санкції накладають на її батьків або опікунів. З точки зору права, санкції - це і є визнання зони відповідальності. В принципі, коли міжнародне співтовариство наклало на Росію санкції за події на Донбасі, воно визнало зону її впливу. Вперше на пострадянському просторі на РФ поклали відповідальність за конфлікти, що вона розпалює, або заважає врегулювати в суміжних державах.

У понеділок, 29 лютого, посол Великої Британії в ООН Метью Рікрофт на засіданні Ради Безпеки заявив, що "санкції проти РФ діятимуть, доки вона не відведе свої військовослужбовців і озброєння з Донбасу й не вплине на бойовиків, щоб припинити цю кризу". Володимирові Путіну вже непрозоро натякають на те, що він "відповідає за приручених". На Російську Федерацію покладають відповідальність не лише за дії російських військових і постачання озброєння, а й за бойовиків, на яких має вплинути.

Будьте обережні у своїх бажаннях, вони іноді збуваються

Перед нами стара як світ ситуація: "Будьте обережні у своїх бажаннях, вони іноді збуваються". Намагаючись зберегти вплив на незалежну Україну, путінський режим опиняється перед необхідністю нести відповідальність за свої "стратегічні плани". Від початку російської агресії в Україні РФ намагалася зняти з себе відповідальність за те, що відбувається. Ховаючи своїх військових за масками й шевронами, Росія діяла за принципом "не спіймавши, не кажи - злодій". Користуючись тим, що світ не може довести прямого вторгнення Російської Федерації на Донбас, її керівництво намагалося уникнути відповідальності. Звідси й нерозуміння щодо санкцій, і спроби зняти їх, без реальної "роботи над помилками".

Володимир Путін, як зазначають експерти, намагається відродити такий собі гібрид Російської імперії та радянської імперії зла. Штатні пропагандисти запевняють, що розширення територій - це не лише право імперії, а й святий її обов'язок зі збереження самої себе. У той момент, коли за допомогою військового шантажу й багатомільйонних пропагандистських кампаній у світу намагаються вирвати згоду на розширення російських кордонів, російських громадян і прихильників "російського світу" переконують, що без розширення зони впливу "Російська імперія" ляже. Говорячи про падіння Радянського Союзу, як про "найбільшу геополітичну катастрофу ХХ століття", путінській пропаганді вдалося переконати своїх прихильників, що відродження Радянського Союзу є найбільшим тріумфом, запорукою для майбутніх перемог. Відроджуючи Радянський Союз, Кремль перш за все намагається відродити його методи і принципи, нав'язати їх цивілізованому світу.

Радянський Союз "володів" територіями і людьми, а не ніс відповідальність за них. Можливість безкарно проливати кров і ламати долі і є тією формою влади, до якої прагне сучасне російське керівництво. Їм мало Росії. Щоб почуватися впливовими, їм необхідно "впливати", тобто мати від міжнародного співтовариства індульгенцію на правове беззаконня поза межами Росії.

Коли прихильники "російського світу" й путінські пропагандисти намагаються переконати нас, що "Захід не має засобів, сил і бажання зупинити російську агресію", вони недалекі від істини. Ні. Ніхто не розпочинатиме третю світову війну із країною-параноїком, що загубилася в часі. Світ не воює з Росією. Він наполягає на неприйнятності її трактування права. На українському Донбасі радянсько-російським принципам "влади без відповідальності" за допомогою санкцій протиставляють принцип "відповідальності влади".

Ніхто не розпочинатиме третю світову війну із країною-параноїком, що загубилася в часі

Володимир Путін і кремлівська верхівка так і не зрозуміли, що суть Мінських угод не в їх трактуванні, а в їх наявності. Вони визначають відповідального й міру його відповідальності. Правила прості: хто з панночкою танцює, той її й годує. Хочете впливу - несіть відповідальність. Не хочете нести відповідальність - забирайтеся геть. Радянського розуміння влади світ вже не прийме. Геополітичний гравець, який не здатний через економічні, політичні чинники бути центром впливу в цивілізованому розумінні цього слова, приречений деградувати. Такою є дійсність. Будь-які спроби діяти в XXI ст. методами, що вже привели одну імперію до зникнення, лише прискорять неминучий кінець.

Сьогодні на українському Донбасі вирішується питання, якою бути Україні: державою - гарантом, або державою, що дозволяє на своїй території, у зоні своєї відповідальності, чинити беззаконня і "право сильного"? Водночас Донбас запитує, яким бути світу? Чи погодиться цивілізація бути сусідами з монстром, що живе за варварським правом сили, або стане тим центром впливу, який, шануючи власні принципи, спостерігає за їх непорушним виконанням? Донбас - це не місце переговорів або договорів. Це навіть не територія української кризи або російсько-українського озброєного конфлікту. Це те місце, де вирішують прямо зараз, за якими принципами житиме людство в XXI столітті.

Поки що світові лідери схиляються до українського трактування Мінських угод. Спочатку демілітаризація, виведення ворожих військ, підтвердження моніторинговими групами відсутності в регіоні озброєних бандформувань, і лише потім - зміни до Конституції, що мають прийняти після загальноукраїнського діалогу. Поки що Володимир Путін не готовий погодитися із цивілізованим розумінням зони впливу як зони відповідальності. Тому продовжуватиме свої спроби дестабілізувати ситуацію. Україна є прикладом того, яку жахливу ціну доводиться платити за зволікання у питанні цивілізованого вибору.

Донбас - це повчання усім нам. Мир на українському Донбасі можливий лише тоді, коли принципи цивілізованого світу переможуть варварство. Донбас буде або зоною дії міжнародних норм і правил, а отже, перебуватиме в зоні впливу цивілізованого співтовариства, або розширить зону російських принципів, відродивши тим самим протистояння двох принципово різних концепцій.

Передруковується з дозволу редакції "7 днів"

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олександр Сосницький Доброволець, підприємець
Володимир Василенко Правознавець-міжнародник
Всеволод Кевлич Футбольний і тенісний експерт
Марія Моісеєва Медіа-продюсер української служби "Голосу Америки"
Олена Косенко Психолог
Погода