Путін щодня пояснює Обамі, що той - "крива качка"

Останнім часом мені цілком серйозно кілька разів ставили запитання, чи воюватиме Росія з Туреччиною

Сьогодні зовнішня політика Росії цинічна, але, слід визнати, цілком ефективна. Спочатку вдало відволікли увагу від України. Добилися, що США сіли за стіл перемовин із Росією для вирішення сирійських проблем. Добилися від Обами необхідності розмовляти з Путіним, який став політичним ізгоєм у "Вісімці" після подій в Україні. Зіграли на протиріччях і проблемах європейських країн, руйнуючи єдність щодо санкцій проти Кремля. Посилили проблему з біженцями, яка покращує рейтинг європейських націоналістів і євроскептиків. Вірно прорахували психологію німецького лідера, що, попри свій чоловічий характер, цілком по-жіночому відреагувала на нещастя біженців, створивши для себе політичні проблеми.

Відхід Меркель стане абсолютним тріумфом Путіна: він вважатиме себе переможцем над найсильнішим супротивником

Меркель, на мій погляд, - найсильніший серед лідерів західного світу. - Пише журналіст Наталія Геворкян на Радіо Свобода. - Зверніть увагу, з якою насолодою російська пропаганда останнім часом розкручує тему біженців у Європі, передусім у Німеччині. При цьому Росія не приймає сирійських біженців, будинки яких зруйнували бомби РФ. Більше того, Кремль взагалі не вірить у біженців, він вірить тільки в терористів, які вдають біженців. У Сирії Путін воює також і з Меркель - своїм головним візаві на заході. Він грає на всіх протиріччях Європейського союзу. Потік біженців поставив під сумнів основні досягнення цього союзу, зокрема відкриті кордони. У мене немає сумнівів, що відхід Меркель, якщо такий відбудеться, стане абсолютним тріумфом Путіна: він вважатиме себе переможцем над найсильнішим політичним супротивником.

Без жорсткої позиції Меркель щодо санкцій Росії простіше буде домовлятися зі своїми суперниками-партнерами. Тим більше, як наголосив у Мюнхені Медведєв, відповідальність за тяганину щодо Мінських угод лежить на українській стороні. Для Путіна все це вдало співпадає з передвиборною кампанією у США, що розпочалася, й вимагає від чинного президента обережності в рішеннях, з урахуванням інтересів партії. Хочу сказати, я не вважаю, що обережність - це погано. Погано - невірна оцінка ситуації, особливо за наявності всіх фігур на дошці, і уповільнена реакція.

Криза лідерства, плюс положення Меркель, що похитнулося, і надмірна нерішучість Обами роблять Путіна впливовим інтриганом, який вирішує одночасно й зовнішньополітичні, і внутрішні завдання. І він розгортає війну в Сирії, щоб знеохотити сирійців і Захід вирішувати проблеми через усунення небажаного лідера. Це зовсім не означає, що за певних обставин Путін не погодиться на зміну сирійського лідера, надавши Асаду дачу на Рубльовці, але це а) не буде, як із Каддафі, б) не буде так, як хоче Захід, в) буде так, як Захід домовиться з Путіним.

Переможців, як відомо, не судять. Із ними сідають за стіл переговорів

Саме в цьому - мета російського президента. Він не веде війну з "Ісламською державою", у Сирії він щодня пояснює Обамі, що той - "кривенька качка", не здатне на рішучі дії, а Путін присутній тут і діє. За підтримки путінських збройних сил проасадовські підрозділи ось-ось візьмуть Алеппо. Російські втрати в цій війні мінімальні (зважаючи на офіційні дані). Доки американський президент чекав і сподівався, що Росія увійде до загальної коаліції по боротьбі з терористами, Путін робив те, що вважав за потрібне, без і поза коаліцією. Сьогодні без згоди Росії в Сирії не може бути не лише перемир'я, а навіть доставки гуманітарної допомоги. У Путіна нічим не зв'язані руки, і, судячи з усього, він сподівається у своїй кар'єрі щасливо уникнути долі стати "кривенькою качкою".

Поки що Путін тактично "зробив" своїх колишніх колег по "Вісімці" одразу на декількох фронтах. Це не скасовує складного ставлення до Кремля після української кризи, але переможців, як відомо, не судять. Із ними сідають за стіл переговорів, що ми й спостерігаємо. Як довго президент Росії здатний утримувати удачу, якою ціною, якщо врахувати, що війна коштує грошей, як і підтримка Асада? Як Путін торгуватиме своєю сильною позицією? Які його реальні цілі? Змусити Захід змиритися? Залишити Путіна правити Росією так, як він править? Розколоти союзників? Змінити розстановку сил у Європі, зруйнувати єдиний фронт, щоб домовлятися окремо з головними гравцями?

Серйозна небезпека полягає не лише в тому, що авторитарний лідер переграє демократичних. Серйозна небезпека полягає в самооцінці такого лідера. Як далеко може завести його - і весь світ - завищена самооцінка, до якої Путін схильний і яку стимулює його відчуття "політика поза конкуренцією"?
Останнім часом мені кілька разів ставили запитання, чи воюватиме Росія з Туреччиною. Без усмішки, цілком серйозно. Якщо врахувати, що Туреччина - член НАТО, то питання означає: чи воюватиме Путін із НАТО? Ще пару років назад нікому б не спало на думку поставити таке запитання. Це і є результат самоствердження Путіна. І чого більше в цьому запитанні, подиву чи побоювання, я не знаю.

Путін щодня пояснює Обамі, що той - "крива качка"

Коментарі