Система правосуддя в РФ давно здохла

Я сиджу вже якийсь час і тупо дивлюся на екран комп'ютера. Я знаю, що тем багато: закриття "Артдокфеста" в Петербурзі і зрив показів у Москві, Україна, виключення Марини Літвинович з Громадської спостережної комісії, Путін обнулив свої терміни, ковідні паспорти в Європі. Але я також знаю, що щодня я думаю про одну людину, з якою не знайома особисто, яка не була моїм кумиром, з якою я внутрішньо частіше сперечалася, ніж погоджувалася, - пише Наталія Геворкян для "Радіо Свобода".

Я думаю про нього, відчуваючи повну і абсолютну безпорадність вплинути на те, як намагається розпоряджатися його життям російська влада. Я бачу, що його лікаря затримують біля дверей колонії. Читаю інстаграм його дружини Юлії, де вона розповідає, що начальник концтабору вимагає паспорт Олексія Навального, без якого йому не надають медичну допомогу. "Громадянин начальник, а як же вам тоді статут і совість дозволили запхати людини без паспорта в тюрму? В тюрму без паспорта запхали, а в лікарню - тільки з паспортом?" - пише Юлія.

Я вважаю, що російська влада вбиває Навального. Не отрутою, так зоною. Спокійно, цинічно, під камерами вірних пропагандистів, на очах у всього світу. На 21-му році XXI століття виконують смертельний номер практично в прямому ефірі, бо в 2021 році ефір тільки прямий. Це не 60-80-ті роки минулого століття, коли про політв'язнів широкі народні маси знали з рідкісних повідомлень в офіційній пресі, якщо партія і уряд їм веліли про це повідомити. Зараз тільки ледачі, байдужі або люди, які ненавидять Навального, обмежуються офіційною брехнею. Так чи інакше ми отримуємо інформацію з незалежних джерел практично щодня: проблеми зі спиною, біль, голодування, температура, кашель, не надають медичної допомоги.

Дуже хочеться вірити, що можна перервати цей номер, що знайдуться сили, здатні вплинути на замовника, що світові лідери щось можуть, що є червона лінія, як написала моя подруга Труді Рубін, за яку Володимиру Путіну не дозволять переступити. Не впевнена. Путін давно вже вийшов за всі мислимі рамки. На мій погляд, ситуація може змінитися, якщо Навальний виявиться розмінною монетою в якомусь великому торзі між Росією і Заходом. Тоді його можуть "обміняти" в буквальному або переносному сенсі слова. Або змінити умови утримання, або відправити на Захід. Ви скажете, що Навальний не хоче виїжджати з країни? Не хоче. Михайло Ходорковський теж не хотів і гадки не мав, що його садять в літак one way до Берліна. Володимир Буковський не знав, що його вивозять з Володимирської в'язниці для обміну на Луїса Корвалана. Олександр Гінзбург дізнався про те, що його вивозять в Америку, вже в літаку, від представника США.

У кінці 2013 року, звільняючи Ходорковського, президент Росії розраховував, що за цей царський подарунок світові лідери забудуть про закон про заборону пропаганди гомосексуалізму в Росії, приїдуть на Олімпійські ігри в Сочі і не будуть втручатися в його відносини з Україною. Мотиви його були політичними і економічними, а не альтруїстичними. Але такі очікування не виправдалися, а Путін - людина злопам'ятна. Сьогодні у нього теж є інтереси - від завершення будівництва "Північного потоку - 2", в який Газпром вклав 31 мільярд євро, до скасування санкцій і, судячи з останніх подій, нового інтересу до України.

Іноді мені здається: все, що діється навколо Навального, не випадково, що це робиться свідомо, щоб підстьобнути Захід почати переговори. Олексія позбавляють базових прав, які мають і якими користуються інші ув'язнені. Наприклад, запросити за свій рахунок лікаря-фахівця. Вертухаї, не соромлячись, під запис кажуть, що ніяких професорів з Москви до нього не пустять, "професор напише свій висновок, а як нам потім сперечатися з професором", про що ми дізнаємося з твіттера Навального. Його дружина пише, що начальник колонії дражнить голодуючого смаженою куркою. Подробиці табірного життя Навального, якого зовсім недавно буквально повернули з того світу, про що писали і говорили у всьому світі, викликають бурю емоцій у будь-якої нормальної людини в будь-якій країні. На захист Навального виступають звичайні люди і знаменитості, лікарі та вчені в різних країнах. Я думаю, питання "Ну і що нам з усім цим робити?" виникає у лідерів вільного світу, незважаючи на всю їхню завантаженість і проблеми.

Що вони можуть? Будь-який можливий торг може виявитися занадто дорогим для Заходу. Питання про те, що може бути дорожчим за людське життя, - етичне, політики такими категоріями, як правило, не мислять. Такими категоріями мислять правозахисники, але їхніх зусиль, впевнена, недостатньо. Як казав герой Джека Ніколсона у фільмі "Пролітаючи над гніздом зозулі": "Я хоча б спробував". Сподіваюся, що західні лідери хоча б спробують. Хоча б точно позначать ту саму червону лінію.

Напевно у російських в'язницях і зонах багато ув'язнених у такій самій ситуації, як Навальний. Казки про зразкову зону - для глядачів держканалів, які не бажають думати. Якщо в зразковому концтаборі в одному загоні двоє хворих на туберкульоз, то що робиться в незразковому? Російська система правосуддя давно здохла, тому скільки реально винних сидить в цих таборах і в'язницях, сказати складно. Але можна точно сказати: Навальний сидіти не повинен взагалі, не було за що його садити, крім одного - за те, що Навальний. І тому, що єдина можливість його контролювати і розпоряджатися його життям - засунути його на зону.

Якщо з Олексієм, не дай Бог, трапиться найгірше, то я назву це виконанням смертного вироку, винесеного главою держави громадянину цієї держави. Поза судом і поза законами людяності. Але дуже сподіваюся, що Навальний зламає всі чужі плани на його життя і переживе свого гонителя.

Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода