Крим: між цивілізацією і темрявою

Нарешті "справжнім росіянам" у Криму розповіли, що написано у контракті дрібним шрифтом

Історія з кримським новорічним соцопитуванням - таємниця, вкрита мороком. Причому в прямому сенсі цього слова. Сумніви викликає дата проведення даного "соціологічного дослідження" - мало не в ніч з 31-го на 1-е. Важко запідозрити "справжніх росіян" у тому, що вони нададуть перевагу новорічній пиятиці перед науковим дослідженням. Звідси і скепсис.

Серйозним приводом для недовіри можуть служити і результати. 93% кримчан обрали життя в пітьмі, а не українське світло. Варто зазначити, що сумніваються в озвучених цифрах не лише прихильники українського Криму, але й справжні "кримнашисти". Так, на "Ехе Москви" був опублікований текст кримського блогера, який стверджував, що за його спостереженнями, ненависть до українського світла досягає в Криму 98-99%. Тому заявлені 93% - є нічим іншим, як наругою в особливо збоченій формі над загадковою російською душею.

Важко запідозрити "справжніх росіян" у тому, що вони нададуть перевагу новорічній пиятиці перед науковим дослідженням

У даному випадку немає підстав не вірити проросійському автору. Адже якщо, скажімо, злодієві пощастить поцупити цілком собі непоганий айфон і, вже згодом, з'ясувати, що корпус у нього пошкоджений і половина функцій не працює, - то кожен з нас розуміє, якою буде реакція. Крадене - це ж не куплене. Прикро, звичайно, але можна і потерпіти. У кожному разі - прибуток. Для тих, хто обирав і обирає між Україною і Росією, Крим, світло - речі другорядні. "Головне, що користуємося, і ніхто нам не указ".

Навіщо взагалі російському керівництву було потрібне це соцопитування? Версію про те, що Володимир Путін вирішив повністю перекласти відповідальність за ситуацію, що погіршується, економічну та техногенну обстановку в Криму на самих кримчан, підтримують обидві сторони експертів. Так, вирішив. Так, перекласти. Насильник завжди звинувачує жертву, а терорист - заручників. Навіть якщо взяті ним у полон люди страждають "стокгольмським синдромом" і готові грудьми прикривати його від справедливого покарання. Питання вибору ролей. Він вибрав ними прикритися, а вони - з ним співпрацювати.

У психології вибір - одна з найбільш фундаментальних властивостей особистості. Роблячи дорослий усвідомлений вибір, людина завжди відштовхується від розуміння себе. Перед тим, як вибрати "направо або наліво", "червона або синя табуретка", необхідно усвідомлювати ступінь своєї відповідальності, мати уявлення про свої границі і користуватися логікою, досвідом - як своїм, так і чужим. Вибір важливий вже тим, що, роблячи його, особистість починає дорожити їм, як результатом власного розумового зусилля, як своїм правом на самого себе. Кремлю важливо, щоб кримчани почали дорожити своїм становищем, що погіршується, вбачаючи в ньому відображення вільно прийнятого рішення.

Кремлю важливо, щоб кримчани почали дорожити своїм становищем, що погіршується

Кримська новітня історія рясніє всілякими виборами і їх наслідками. Можна скільки завгодно сперечатися про те, скільки відсотків кримчан проголосувало на тому злощасному референдумі і які були реальні результати, але саме зроблений тоді вибір - "Україна, або Росія", визначає сьогодні особисте ставлення кожного, хто проживає в Криму до того, що відбувається на півострові .

Для того, щоб зрозуміти, що ховається за "добровільно-примусовим вибором" життя в пітьмі, давайте подивимося на новорічне соцопитування, так, як дивиться психолог - як на доконаний факт. Для психіки немає жодної різниці в тому, чи відбулася подія насправді, чи була вигадана. Подія, то як про неї говорить людина, як вона переживає її - це лакмус, що прочиняє приховані несвідомі процеси, випускає назовні те, що було пригніченим - а отже, призводить особистість до усвідомлення, до дорослішання.

Факт опублікування даних опитування незаперечний. Росія, як країна, що несе відповідальність за стан справ на окупованій території, заявила що 93% кримчан готові потерпіти без світла, води, опалення за право називатися "справжніми росіянами". Тому, вести переговори з українською стороною про відновлення поставок електрики до Криму, окупаційна влада не має наміру. Мовляв, "раз вже кримчани погодилися терпіти, то хто ми такі, щоб сперечатися з їхньою волею"?

Перше, на що варто звернути увагу - це на формулювання "потерпіти". Є в ньому якась частка неминучості, покірності долі. Реакція самих кримчан: відсутність акцій протесту з вимогою підписати контракт з українською стороною, так само як і народних гулянь, масових святкувань в кокошниках і з балалайкою напереваги, з нагоди "Деды воевали - а мы загниваем!", "Ребята, не Москва ль за нами? Потерпим-ж под Москвой!", наводить уважного спостерігача на думку, що йдеться саме про покірність, про цілком усвідомлену приреченість на майбутні позбавлення. Не схоже на усвідомлений дорослий вибір, чи не так? Скоріше - дитяча слухняність.

"Кримський референдум" - це типове спокушання, коли дорослий приманює дитину цукеркою

Другим дуже примітним моментом є посил від центральних російських властей про те, що, вибираючи Росію, кримчани вибирають нужду і відсутність елементарних досягнень цивілізації. Сама по собі ця констатація - вже непогано. Вона, нарешті, призводить спотворену передреферендумної чадом картину світу у відповідність з реальністю. А усвідомлення реальності - шлях до розуміння себе.

Спочатку кримський референдум подавався як добровільний вибір кримчан на користь заможної, економічно стабільної та ідеологічно близької пра-батьківщини такого собі "народа Криму". Кримчани, махаючи прапорцями, дивилися на події, як на здійснення мрії про російську пенсію і зарплати. Їм обіцяли - вони вірили. Теж не цілком доросла позиція. "Кримський референдум" - це типове спокушання, коли дорослий приманює дитину цукеркою. Зроблений тоді вибір не можна назвати дорослим і усвідомленим вже тому що зріле рішення стосується виключно самої людини і не зачіпає меж інших. Референдум же під прикриттям окупаційного контингенту - "гоп-стоп" за допомогою "заточки під ребро".

Люди, які намагалися в той момент пояснити землякам, що, вибравши Росію, ті опиняться в "сірій зоні" на зразок Абхазії, Осетії, Придністров'я, що в незаконному територіальному утворенні неможливо жити, розвиватися, були для тріумфуючих "кримнашістов" схожі на міських божевільних. Жодні апеляції до закону, до міжнародного права, до злочинного характеру того, що відбувається, не діяли тоді на радісні натовпи. Вони були впевнені, що мають повне право на вибір країни, хоча б тому, що їм дуже хотілося його зробити. І ось через 2 роки - "потерпіти". Ну що ж, нарешті "справжнім росіянам" розповіли про те, що написано в контракті дрібним шрифтом. І в них виникла можливість, як у культовому фільмі "Матриця", "Підтвердити ще раз зроблений колись вибір. Особливо, якщо вже відомо з чого довелося вибирати".

Тепер є можливість довгими темними зимовими вечорами поміркувати над питанням: "А заради чого терпіти-то?"

Третім і, мабуть, найголовнішим, що несе в собі спущене згори "кримське соцопитування", є реальний шанс на усвідомлення свого місця в навколишньої реальності, що з`явився перед жителями Криму. Тепер є можливість довгими темними зимовими вечорами поміркувати над питанням: "А заради чого терпіти-то?". Заради величі далекої імперії? Заради тріумфального параду за тисячі кілометрів від безпосереднього місця мук? Заради одного імені, яке буде вписано в аннали російської історії? (Якщо у світі після всього, що сталося залишиться Росія та її історія).

Неможливо передбачити відповіді на питання, які стосуються безпосередньо людини та її життя. Як неможливо знати, якою буде її реакція, якщо вона зрозуміє, що особисто платить за "позерство" вождя. Чи підніметься у простому кримському "нашистові" почуття гордості за себе і своїх близьких, коли черговий диктатор на черговому застілля підніме тост "За довго-терпіння кримського народу"?

Тепер щирим представникам "народу Криму" належить, стверджуючи, що "Крим - це Росія", "Крим - це Москва", серйозно задуматися про свою роль в авантюрі, до якої вдалася метрополія. Про ту жертві, яку вони особисто готові принести на вівтар Вітчизни, що раптово звалилася на їхні голови. А отже, їм доведеться стати саме росіянами, для яких захоплення сакрального Криму важливіше, ніж його процвітання.

Людям, що пов`язують себе із Кримом, доведеться вибрати, хто вони: кримчани, чи все ж росіяни? Це і буде початком їхнього дорослішання

Тепер, після того як ВЦІОМ імені Путіна вибрав для жителів Криму замість комфорту і млості неквапливого життя "в провінції біля моря" бідність, розруху і терпіння колоністів, що обживають для далекої імперії "дикі рубежі", кримчанам доведеться визначати, що для них важливіше: Крим, як їхня Батьківщина, що руйнується в ізоляції, або Росія - та далека, нехай і не чужа для багатьох із них країна, що ставиться до колись їхнього Криму не інакше, як до "території терпимості"?

Людям, що пов`язують себе із Кримом, доведеться вибрати, хто вони: кримчани, чи все ж росіяни? Це і буде початком їхнього дорослішання. Тому що саме цей вибір знаходиться в межах їх особистої відповідальності. Вибір між Кримом і Росією, між цивілізацією і темрявою.

Текст публікується з дозволу автора