Чому Путін бреше? Бо інакше не може - таким уродився

Як Ленін, Сталін, Хрущов і Брежнєв, Путін жодною мірою не економіст, тому для нього, як і всіх комуністичних вождів, брехня була завжди пов'язана з тим, щоб відвернути населення від економічних проблем, яких вони страшно боялися. Їм постійно доводилося брехати, замінюючи їжу красивими словами і часто - відвертою брехнею.

Після кожної прес-конференції Путіна або кожної "прямої лінії" захоплені російські піарники публікують статистику - скільки хвилин і секунд проходив захід, скільки разів Путін згадував різні теми, скільки разів зривав оплески. Єдине, до чого піарники не додумалися - вони не вважають кількість брехні, не дають оцінку різноманітності і феєричності путінського брехні. Тільки колеги Путіна висловлюють невдоволення, на яке російський вождь недавно образився, - пише Олег Панфілов для Крим.Реалії.

"З приводу того, що хтось там, м'яко кажучи, критично висловлюється на мою адресу, це стосується не тільки лідерів зарубіжних, далеких країн, це буває іноді і з досить близькими нам. Я чую іноді, скажімо так, м'яко, несправедливу критику і від деяких лідерів близьких нам держав", - сказав Путін в інтерв'ю, яке увійшло до документального фільму "Світопорядок" телеканалу "Росія-1". За словами Путіна, "це просто прояв відсутності культури". "Мене це не чіпає. Ви знаєте, у мене є свій стиль, своє ставлення до всіх цих речей, я вважаю, що не маю на це право, тому що я повинен працювати з усіма в інтересах своєї країни", - зазначив Путін.

Якщо так, то я постараюся бути вкрай некультурним, щоб порахувати кількість брехні, яку видав Путін на своїй останній прес-конференції. Більше тисячі журналістів зібралися, щоб ловити кожне слово безграмотної людини, яка п'ятнадцять років зображує великого діяча світового масштабу. Одна справа - політика, пошук компромісу, лавіювання між можливістю і бажанням, але дивно і жахливо, коли лідер величезної країни видає перли, над якими сміються люди, які хоча б іноді читають довідники та енциклопедії. Путін виступає не просто як безграмотна та неосвічена людина, а як свідомий брехун, який намагається видати бажане за реальність. У дипломатії допускається недомовленість, усічена інформація, але - ніколи відверта брехня або дезінформація. Спіймані на брехні кілька разів стають ізгоями, нерукопотисними. Путін бреше вже 15 років, останнім часом брехня стає основою всіх його публічних виступів. Прес-секретар Дмитро Пєсков іноді пояснює тим, що Путіна "неправильно зрозуміли", але всім і так зрозуміло - у Путіна криза жанру: він і так не був ніколи публічним політиком, тепер і зовсім опустився до завсідника генделиків, що розповідає казки для товаришів по чарці.

У своїй останній публічній промові Путін здійснив стільки злочинів проти історичної науки, що час запитати - чи усвідомлює він, що виглядає повним неуком?

Найзабавніше в його промовах - історичні теми. Важко сказати, де він черпає натхнення для чергового "шедевру" - чи то в "академіка" Анатолія Фоменка, чи то в блогах російських патріотів, любителів описувати битви російських воїнів з китайськими імператорами в 1 тисячолітті до нашої ери. Руський Херсонес - звідти ж. Ідея поставити в Москві пам'ятник князю Володимиру - з тієї ж історії. Путін, як історик, відчуває себе приблизно так, як придворні історики 18 століття, котрі придумують "татаро-монгольське іго" або "перемогу Олександра Невського на Чудському озері". Або як радянські мемуаристи часів Другої світової війни, що складали численні подвиги - від підпальщика російських сіл Зої Космодем'янської до героїв - 28-ми панфіловців. Російським історикам завжди ставилося завдання підвидумати, прикрасити і скласти таку історію, від якої дух патріотизму міцнішав і від нього захоплювало подих.

Путін - автор, він, скоріш за все, погано читає "ОБ'ЄКТИВКИ", довідки, підготовлені до чергової поїздки, зустрічі або публічного виступу. Наприклад, там може бути написано, що в Херсонесі дійсно стоїть Володимирський собор, побудований у другій половині 19 століття, але сам Херсонес - зовсім православний, заснований за 422 роки до народження Христа. У 2014 році Путін у своєму посланні до Федеральних зборів заявив, що "для Росії Корсунь (Херсонес)" мають величезне цивілізаційне і сакральне значення". З якого дива тільки для Росії, незрозуміло, за рік до путінської промови Херсонес було внесено до списку ЮНЕСКО. Та й з хрещенням князя Володимира не все ясно. І князь він був київський, а не московський, про що Путін звичайно знає, але по своїй імперській суті не визнає, а видає за своє.

У Путіна брехня - частина його незрозумілою ідеології, частина політики, частина образу і самого його існування з появи в Кремлі

У своїй останній публічній промові Путін здійснив стільки злочинів проти історичної науки, що час запитати - чи усвідомлює він, що виглядає повним неуком? Думаю, що чудово усвідомлює - брехня для нього стала частиною внутрішньої і зовнішньої політики, частина його образу, цілком підходящого для лідера з Радянського Союзу. Як Ленін, який не соромлячись брехав про "світле майбутнє", як Сталін - "про дружну сім'ю народів", Путін бреше для виправдання свого існування. Як Ленін, Сталін, Хрущов і Брежнєв, Путін жодною мірою не економіст, тому для нього, як і всіх комуністичних вождів, брехня була завжди пов'язана з тим, щоб відвернути населення від економічних проблем, яких вони страшно боялися. Їм постійно доводилося брехати, замінюючи їжу красивими словами і часто - відвертою брехнею.

У Путіна брехня - частина його незрозумілою ідеології, частина політики, частина образу і самого його існування з появи в Кремлі, коли Борис Єльцин говорив про нього так, що майже весь світ повірив - при Путіні Росія стане демократичною, процвітаючою і правовою країною. Єльцин, як старий комуністичний номеклатурщік, ясна річ, теж збрехав. Для Путіна брехня про Росію - ситу, задоволену і щасливу, виявилася недовгим процесом, сам народ жадав черговий казки і Путін її розповів. Проблеми почалися, коли треба було говорити про перспективи внутрішньої політики і тоді Путін почав брехати - про бойовиків, "ісламістів", "терористів", про вибухи будинків, про "потонулий човен", про опозицію, яка продалася за печеньки, про бандерівців, про "фашиста Саакашвілі".

Брехати було легко при хорошій ціні на нафту, складніше стало, коли ціни полетіли вниз, коли були введені санкції, коли населення повільно, але стало розуміти, що з обіцяним Путіним щастям щось не так. І він почав брехати відчайдушно. З населенням - простіше, воно загартувалося за часів комуністичної пропаганди в декількох поколіннях, його правдою не проб'єш. Брехня звалилася на інші країни, які не звикли до того, що політики обманюють, вони звикли до того, що брехливий політик довго на своїй посаді не затримується. Путін в Нідерландах чи в Німеччині давно би працював двірником, але в Росії, нагадаю, брехня - частина політики, частина образу, частина менталітету, якщо хочете.

Брехати було легко при хорошій ціні на нафту, складніше стало, коли ціни полетіли вниз, коли були введені санкції, коли населення повільно, але стало розуміти, що з обіцяним Путіним щастям щось не так

І - понеслося. Малайзійський Боїнг, якщо вірити державній пропаганді, збивали півтора десятка разів різними способами і жодного разу - російською ракетою. Іноді здавалося, що літак сам себе підбив - настільки брехня заплутала всіх. Путін брехав про Крим кілька разів - про те, що не було російських військ, потім зізнався, що були. Про Донбас - те ж саме. Путінська брехня недовго живе, з часом його припирають до стінки фактами і документами, він виправдовується, а потім починає брехати знову.

Промова 17 грудня перед Федеральними зборами поки займає очільне місце за кількістю брехні. Навіщо брехати про сирійських туркоманів (туркменів), про які Путін, нібито, ніколи не чув? Міг би у Вікіпедії подивитися. Або згадати, як президент Туреччини йому кілька разів говорив про те, що не можна бомбити: "Я особисто говорив шановному Путіну, що в Байирбуджаке немає "Ісламської держави", там туркмени. Зараз туркменів вбивають", - сказав Реджеп Ердоган на зборах Торгово-промислової палати Туреччини. Путін робить наївне обличчя і розводить руками - він, виявляється, знає тільки про туркменів в колишній радянській республіці, а про туркоманів чисельністю до 3 мільйонів осіб, котрі живуть в Іраку і Сирії, в містах Таль-Афар, Алтункопрю, Ербіль, Мосул, Кіркук і Багдаді, він не знає. Дивовижні пізнання для людини, яка вважає себе головою "світової держави". Або знову бреше?

Через три дні в інтерв'ю фільму "Світопорядок" на каналі "Росія-1" Путін збрехав ще більш відверто. "Туреччина - це не Європа", - сказав Путін. І тепер за голову повинні схопитися не історики, вже географи, які завжди вважають Босфорську протоку кордоном між двома частинами світу, званими континентом Євразія. Геополітик Путін пішов далі, він же повинен показати, що по праву вважається провідним лідером світу. Тепер він пішов до Афганістану, заявивши, що "війська СРСР були в Афганістані на прохання чинного афганського уряду і президента". Він не уточнив ім'я того "президента" - чи був це Хафізулла Амін, чиї посади звучали так - "член Політбюро ЦК НДПА, міністр закордонних справ, міністр оборони, прем'єр-міністр, генеральний секретар ЦК НДПА і голова Революційної ради Афганістану". Коли Аміна 27 грудня 1979 вбив радянський спецназ, на його місце привезли колишнього посла Афганістану в Чехословаччині Бабрака Кармаля. Але і він ніколи (!) не був президентом, все тим же Генеральним секретарем ЦК НДПА, Головою Революційної ради (глава держави), Головою Ради міністрів ДРА. Шкода, що Путін не уточнив ім'я того, хто звернувся за проханням до СРСР, це було б новим історичним відкриттям. В Афганістані перші президентські вибори прямого голосування були тільки в 2004 році.

Відповісти на питання "чому Путін бреше?" легко - він інакше не може, звичка. Він випадково потрапив до Кремля, випадково став президентом, випадково довелося бути на чолі найбільшою і однією з найбагатших країн світу. Він ніколи не був публічним політиком, ніколи не розумів відповідальності перед суспільством. Він як 3-4-річна дитина, яка вважає, що обдурити - це, по-перше, легко, по-друге, жодних наслідків. Батьки зазвичай сміються над кмітливості улюбленого чада, але світ вже в заціпенінні від нахабства російського президента. А Путіна вже не зупинити, він буде брехати і далі, оскільки по-іншому він не може - таким уродився.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

3

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олег Сенцов Режисер, сценарист, письменник
Анастасія Леухіна Голова ГО "Горизонталі", викладач Київської школи економіки
Світлана Фус Дієтолог
Микола Несенюк Журналіст
Ольга Решетилова Координаторка Медійної ініціативи за права людини
Погода