Чому епідемія путінізму-медведізму руйнує Росію

Якщо на око порівняти те, що відбулося протягом 15 путінських років і 18 років правління Брежнєва, то багато збігається, крім "залізної завіси" - її при Путіні поки немає. Але Путін домігся головного, на чому тримався марксизм-ленінізм - на брехні, він відновив традиції пропаганди, за допомогою якої домігся майже повної слухняності росіян. Як заворожені вони дивилися на свого худого вождя, який сам нічого не вмів, але багато обіцяв.

Наприкінці 80-х років потреба занесла мене в Челябинськ, велике уральське місто, пов'язане з військовою промисловістю та іншим виробництвом, що ставило населення міста в особливий статус. Я знав, що мої знайомі жили в цьому місті в достатку і за радянськими мірками цілком забезпечено. До середини 80-х років з магазинів стали зникати звичні продукти, поступово найпопулярнішими словами в лексиконі радянських людей стали "дефіцит", "дістати", "блат", "спецмагазин". В останньому ще були продукти - для номенклатури. У челябінському гастрономі №1 на проспекті Леніна крім баночок із майонезом і кількою в томаті більше нічого не було. Величезні вітрини були стерильно чистими, як думки перших більшовиків, - пише професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Щоб зрозуміти, що сталося із продуктовим кошиком радянського споживача, досить почитати про те, з чого почався дефіцит. Після приходу до влади дорогого Леоніда Ілліча, СРСР періодично воював в різних заморських країнах, посилаючи туди танки, літаки і обмежені контингенти "військових фахівців". Цинкові труни приходили, але не так багато - родичі раділи, якщо батьки, сини й онуки поверталися живими, або отримували пристойні пенсії, якщо гинули. Про ті подвиги було мало відомо - ними не хвалились, але після відряджень офіцери приїжджали додому на новеньких "Волгах", а дружини хвалилися дефіцитними обновками. У 1979 році Політбюро ЦК КПРС вирішило згадати про те, що заповідав товариш Ленін - про "світову пожежу", і рушили до Афганістану.

Путінізм-медведізм - не ідеологія, це психіатричне захворювання, при якому у населення геть зникає бажання думати, аналізувати і чинити опір знущанням

До того часу в афганській столиці періодично, як це прийнято у комуністів, відбувалися палацові перевороти: Кабульська номенклатура билася через дармову радянську допомогу, і у вересні 1979 року Хафізулла Амін вбив свого колегу Нор Мухаммада Таракі. Кремль не те щоб любив Таракі, але використовував вбивство як привід для "інтернаціональної допомоги", як радянською мовою тоді називалася окупація. Десант радянського спецназу захопив палац Аміна, роззброїв охорону і прибив господаря, який живим радянським керівникам не був потрібен. На його місце з Душанбе був терміново доставлений Бабрак Кармаль, здається, так і не протверезілий після чергової пиятики в таджицьких ресторанах. До нового 1980 прибули перші частини "обмеженого контингенту" радянських військ, через кілька місяців їх чисельність становила близько 120 000 солдатів і офіцерів 40-ї армії НД СРСР, а також співробітники КДБ. На озброєнні "обмеженого контингенту" було 672 танка, тисячі п'ятсот дев'яносто чотири БМП, дві тисячі вісімсот шістьдесят два БТР, 2136 гармат і мінометів, 326 вертольотів, 160 бойових і транспортних літаків, 18153 автомобіля. Частини розміщувалися в 25 гарнізонах, в яких було 45 житлових військових містечок.

Жодні вмовляння Радянського Союзу, жодні протести світової громадськості або міжнародних організацій ні до чого не приводили: кремлівські старці стояли на своєму - "ми рятуємо афганську демократію". Само собою, Кремль не говорив про те, скільки мільйонів афганців були змушені тікати з країни, за 9 років військових дій було вбито більше 1,5 мільйона осіб, зруйнована вся інфраструктура. У свою чергу СРСР будував містечка та мікрорайони, в яких жили афганці, котрі працювали на прорадянський маріонетковий режим, але вся країна методично руйнувалася авіацією й артилерією. За постріл з кишлаку - знищувався весь кишлак, за того, хто бере участь в русі моджахедів - родичі піддавалися репресіям і позасудовим стратам. Опір зростав з кожним днем ​​і через дев'ять років радянська армія змушена була ганебно тікати з Афганістану, в 1989 році. А через два роки зник і Радянський Союз.

Як і шанувальники марксизму-ленінізму, нові кремлівські мешканці теж хотіли не розвивати власну країну, не покращувати соціальне життя людей похилого віку, не будувати нові школи та університети, мости і дороги, а - воювати

Захід і, передусім США, втомилися вмовляти Кремль вивести війська і припинити вбивати афганців заради купки кабульської номенклатури - Бабрака Кармаля, який спивався, і Мохаммада Наджібулли, який прийшов в 1986 році йому на зміну. Москва продовжувала витрачати величезні гроші на окупацію, шаленіючи від дармових нафтодоларів. На підтримку кабульського уряду з бюджету СРСР щорічно витрачалося 800 мільйонів доларів США. На утримання 40-ї армії і ведення бойових дій з бюджету СРСР щорічно витрачалося від 3 до 8,2 мільярдів доларів США. Єдиною можливістю зупинити війну стали санкції. СРСР і так був за "залізною завісою", спорудженим Леніни в 1919 році, але без американської допомоги не обходився, а жалісливий Вашингтон допомагав голодуючим в 20-х і 30-х роках, озброєнням і продовольством під час другої світової війни. Тепер США вирішив покарати Кремль серйозними санкціями, почавши переговори з країнами - виробниками нафти.

На початку 80-х років світові ціни були у межах 21,59-31,77 доларів за барель. До середини 80-х років вдалося знизити ціни до 12,51 в 1986 році і наступні роки, аж до виведення радянських військ ціни коливалися не вище 15,86 доларів за барель. Зростання цін почалося тільки в 2000 році, від чого вже очманів Путін. Дармові гроші текли в компанії, контрольовані друзями та соратниками Путіна. Як і шанувальники марксизму-ленінізму, нові кремлівські мешканці теж хотіли не розвивати власну країну, не покращувати соціальне життя людей похилого віку, не будувати нові школи та університети, мости і дороги, а - воювати. Тепер в країні був путінізм-медведізм - дивна ідеологія, суміш чекізму, православ'я, бандитизму, окультизму і придуманої історії "великої країни", якої ніколи не було, але як у казці про Буратіно - про неї мріяли. Путін швидше за все теж загордився про себе - він бачив себе вождем захопленого населення, яке не жадає щось будувати і творити, але завжди традиційно любить воювати.

Якщо на око порівняти те, що відбулося протягом 15 путінських років і 18 років правління Брежнєва, то багато збігається, крім "залізної завіси" - її при Путіні поки немає. Але Путін домігся головного, на чому тримався марксизм-ленінізм - на брехні, він відновив традиції пропаганди, за допомогою якої домігся майже повної слухняності росіян. Як заворожені вони дивилися на свого худого вождя, який сам нічого не вмів, але багато обіцяв. Путін як хлопчик Нільс, якому дістається чарівна сопілка, за допомогою якої він, подібно хамельнскому щуролову, виманює щурів із замку. Так Путін виманює росіян на війни - в Чечню і Грузію, Україну і Сирію. Нічого іншого, крім обіцянок. Він продовжує знущатися, наказуючи тиснути продукти бульдозерами, а вони зачаровано йдуть за новими обіцянками. Немає одягу - не страшно, немає продуктів - наплювати.

Путінізм-медведізм - не ідеологія, це психіатричне захворювання, при якому у населення геть зникає бажання думати, аналізувати і чинити опір знущанням. Тридцять років тому санкції розвалили величезну радянську імперію - Путін знає, але повторює ті ж помилки. Він знову воює, знову вбиває людей і руйнує міста. Він отримав санкції, які зруйнують Росію, але навряд чи зупиниться психіатрія прийняла форму епідемії, вірусу, носієм якої став сам Путін.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Сергій Грабовський Публіцист, історик
Роман Сініцин Волонтер
Олег Сенцов Режисер, сценарист, письменник
Анастасія Леухіна Голова ГО "Горизонталі", викладач Київської школи економіки
Світлана Фус Дієтолог
Погода