Путін проти ІДІЛ: хто загрожує Заходу більше?
І Путін і ІДІЛ відкидають Захід і все, на чому він базується. Але тільки Путін має можливість знищити Захід, прогресивно підриваючи міжнародну систему, яка зробила мирний і процвітаючий Захід можливим. Тактична співпраця з Росією в Сирії може бути привабливою, але не може відволікати від стратегічної ворожості Путіна щодо Заходу.
3 грудня президент Володимир Путін, виступаючи перед Радою Федерації, верхньою палатою, що наділена законодавчою владою в Росії, вправлявся у нахабстві, намагаючись представити Росію як жертву варварства і захисника світу:
Росія вже давно знаходиться на передовій у боротьби з тероризмом. Це боротьба за свободу, правду і справедливість. Для життя людей і майбутнього нашої цивілізації.
Не звертатимемо уваги на той факт, що Росія Путіна була на передовій у сприянні тероризму, вдома і в Україні. Не звертатимемо уваги на той факт, що режим Путіна є протилежністю свободи, правди і справедливості. І ігноруватимемо той факт, що Путін оголосив війну цивілізованим нормам міжнародної поведінки.
Розглянемо тільки пропозицію Путіна щодо створення анти-ІДІЛівської коаліції із Заходом. Як західні політики розглядають таку можливість, для початку вони мають добре розуміти, хто ж несе більшу загрозу для миру в усьому світі - Ісламська держава, чи путінська Росія? Це питання надзвичайно важливо. Хоча ніхто не буде заперечувати корисність координації заходу проти ІДІЛу з Росією, антитерористичний союз з Росією припускає, що ІДІЛ становить більшу загрозу для Заходу і його інтересів, ніж Росія.
Зважаючи на те, що жорстокість ІДІЛу є екстремістським і деструктивним безглуздям, вони заледве перевершують путінську Росію
Незважаючи на те, що варварство ІДІЛу схиляє нас повірити, що ісламісти є більшою загрозою, ніж путіністи, такий висновок був би помилкою. Насправді, Росія Путіна становить більшу загрозу для Заходу і зважаючи на нещадність Путіна у варварстві біля кордонів, нещадність у тому, що він має волю, здатність, і бажання підірвати міжнародний порядок, який дав змогу побудувати Західну демократію.
Почнемо із варварства. Зважаючи на те, що жорстокість ІДІЛу є екстремістським і деструктивним безглуздям, вони заледве перевершують путінську Росію. Протягом кампанії Путіна зі знищення чеченських сепаратистів, російські бомби зрівняли столицю Чечні, Грозний, із землею, у той час як російські солдати вбили багато тисяч мирних громадян. У 1999 році три російські багатоповерхових будинки були підірвані, і всі свідчення вказують на російські спецслужби, і на Путіна, який був тоді головою держави, як на винуватця. З середини 2014-близько 8000 українців і росіян поклали свої життя у війні Путіна проти України. Російські військові не обезголовлювали полонених, як це робить ІДІЛ, але російські довірені страчували українських військовополонених в окупованому Росією Донбасі. ІДІЛ може похвалитися знищенням російського літака, тоді як Путін, як і раніше, заперечує будь-яку причетність до збитого 17 липня 2014 малайзійського Боінгу. Байдужість до жертв серед цивільного населення також притаманне Путіну, що видно на прикладі постійних бомбардувань Росії в Сирії.
Варварство шокує нас, але не загрожує миру у світі
Мертві парижани можуть шокувати нас більше, ніж загиблі чеченці, загиблі росіяни, чи мертві українці, але якщо людське життя однаково цінне, то, безумовно, Путін знищив немало життів.
Але варварство не є проблемою. Варварство шокує нас, але не загрожує миру у світі. Що ж тоді загрожує? Перш за все, держави-ізгої, такі як Росія, а не радикальні рухи, такі як ІДІЛ.
Незважаючи на свою назву, ІДІЛ ще не справжня держава з усіма функціонуючими державними установами, що мають бути у справжньої держави. Це революційний рух, який сподівається побудувати державу. Досі його позиціонування щодо державного будівництва було неоднозначним. Вони захопили деяку територію в Сирії та Іраку, але їхня здатність керувати населенням невизначена, і їхні перспективи подальшого контролю ще гірші. Революційні рухи можуть перемогти своїх опонентів і встановити стабільні державні інститути, але тільки якщо вони мають військовий потенціал і економічні кошти для цього. За участі Туреччини, Іраку, Ірану, Сирії, Саудівської Аравії, США, Франції, Росії та багатьох інших держав, ІДІЛ майже напевно зазнає поразки на полі бою або, як мінімум, здасть велику територію. Вони можуть вижити в підпіллі і сіяти терор по всьому світу, але терор, навіть жорстокий, немає і не може загрожувати миру в усьому світі. Мертві цивільні особи - це трагедія і злочин, але вони не підривають міжнародний порядок та не можуть призвести до міждержавної війни.
На відміну від ІДІЛ, Росія Путіна є державою і, до того ж, державою-ізгоїм. Вона порушує договори і кордони, відкидає міжнародні правові норми, і бачить війну як законний засіб для досягнення своїх цілей - величі. Росія розірвала будапештський меморандум 1994 року, який гарантував територіальну цілісність України і в односторонньому порядку переглянула кордони Грузії і України за допомогою збройної сили. Росія Путіна вважає суверенітет і повітряний простір своїх сусідів- від Естонії до Білорусі, від Вірменії до Казахстану та Туреччини, як щось незначне, наполягаючи на тому, що вона має повне право переслідувати свої імперські інтереси за допомогою сили.
Захід повинен пам'ятати, що путінська Росія залишається противником і прагне смерті Заходу
Мляве бомбардування Росією ІДІЛ може зробити її тимчасовим тактичним, короткостроковим партнером Заходу, але глибоко укорінена ворожість Путіна до міжнародного порядку після Другої світової війни, який призвів до створення Європейського союзу і зміцнення миру в Європі, перешкоджає Росії стати повноцінним союзником Заходу.
І Путін і ІДІЛ відкидають Захід і все, на чому він базується. Але тільки Путін має можливість знищити Захід, прогресивно підриваючи міжнародну систему, яка зробила мирний і процвітаючий Захід можливим. Тактична співпраця з Росією в Сирії може бути привабливою, але не може відволікати від стратегічної ворожості Путіна щодо Заходу.
Чи має Захід співпрацювати з Путіним, щоб знищити ІДІЛ? Звичайно. Але Захід повинен пам'ятати, що путінська Росія залишається противником і прагне смерті Заходу. Тому його підтримка України і санкції мають залишатися незмінними. Його прихильність до НАТО повинна залишатися твердою. І його протистояння експансіоністським задумам Путіна повинні бути однозначним.
Текст публікується з дозволу автора
Переклад Gazeta.ua
Коментарі