Як Україна змінилась після Євромайдану?
Українці хочуть насамперед двох речей. По-перше, після двадцяти п'яти років злиднів, вони хочуть, щоб їхнє життя, нарешті, покращилося. По-друге, після двох вражаючих проявів "народної сили" у 2004 році і 2013-2014 роках, українці хочуть справедливості. Вони хочуть, щоби корупціонери, бандити, олігархи і "авторитети", які обмежували їх засоби до існування протягом двадцяти п'яти років, і які виступали проти їх революційних прагнень, заплатили за це. Євромайдан по суті стосувався справедливості, і він надзвичайно збільшив ці очікування.
Як Україна змінилась після Євромайдану?
Намагаючись відповісти на це запитання, я використав категорії управління, описані в дослідженні Nations in Transit організації Freedom House. Вона відстежує проведення реформ у пост-комуністичних країнах Європи та Азії, та доповнив їх своїми власними. (Скажу ясніше: Я був залучений до проекту Nations in Transit з моменту її створення в середині 1990-х).
Freedom House виставляє бали з 1 до 7 (де 1 — це найкращий показник, а 7 — найгірший) щодо стану семи інституційних категорій: виборчий процес, громадянське суспільство, незалежність ЗМІ, демократичність державної влади, демократичність місцевого самоврядування, незалежність судової системи та корупція. Оскільки всі ці категорії орієнтовані насамперед на політику, я додав ще сім для повноти картинки: міжнародні відносини, безпека, армія та силові структури (поліція), освіта, культура та самобутність, економічний добробут, та економічна стабільність і реформи. (На відміну від Freedom House, який ставить бали всій України, включно з окупованими територіями, я оцінював виключно "вільну" Україну).
Янукович був катастрофою для української політики, і хоча його зникнення покращило ситуацію, це поліпшення було незначним
На графіку нижче, я перерахував бали Freedom House по їх семи категоріям протягом трьох років: 2009, останній рік "помаранчевої" влади; 2013, останній рік правління колишнього президента Віктора Януковича; і 2014, рік нестабільності після революції і війни. Я додав свої оцінки за сімома додатковими категоріями цих трьох років і для всіх чотирнадцяти категорій за 2015, рік консолідації після революції, оскільки свої дані за 2015 рік Freedom House ще не опубліковувала. Для ясності, оцінки Freedom House позначені синім.
Згідно з цією таблицею, оцінки Freedom House різко погіршувалися між 2009 і 2013, а потім трохи поліпшилися у 2014 році, після відходу від влади Януковича. Це й не дивно: Янукович був катастрофою для української політики, і хоча його зникнення покращило ситуацію, це поліпшення було незначним, враховуючи умови нестабільності після революції і війни на сході.
Мої власні бали за 2009, 2013, і 2014 роки водночас і відображають, і відхиляються від цієї тенденції. Мої сім категорій показують зниження між 2009 і 2013, а також значні окремі зниження між 2013 і 2014. З іншого боку, міжнародні відносини України значно покращилися у 2014 році, коли країна стала стратегічним партнером Заходу; також своє зробили збройні сили, які розвинулися до справжньої бойової сили. Водночас культура стає вільнішою і самоідентифікація народу стає більш згуртованою, об`єднаною. Освіта у 2014 покращилась зовсім не на багато, та й то переважно через те, що міністр освіти Януковича Дмитро Табачник покинув свою посаду. Тим не менше, безпека, економічний добробут, та економічна стабільність і реформи зазнали значної кризи, переважно в результаті війни з Росією та потрясінь на сході.
Західні політики та аналітики незадоволені прогресом України, бо в їхніх пріоритетах — корупція, щодо якої жодного поліпшення не видно
На відміну від охопленого революцією та війною 2014 року, 2015 рік став роком постреволюційної консолідації, і демонструє поліпшення за багатьма категоріями. Показники виборчого процесу покращилися у світлі місцевих виборів, які відбулися у жовтні 2015 року і були досить вільними та справедливими. Громадянське суспільство стало більш активним, а медіа стали більш незалежними. Демократичність державної влади значно поліпшилась, оскільки уряд президента Петра Порошенка і прем'єр-міністра Арсенія Яценюка відновив контроль над країною і почав функціонувати в якості справжньої влади.
Місцеве самоврядування залишилося незмінним (з огляду на заплановану децентралізацію, це може змінитися на краще у 2016 році), як і судова система та корупція. Міжнародні відносини, безпека, збройні сили і поліція України покращилися, оскільки війна стала патовою і Захід продовжує цінувати Україну; рівень культури та ідентичності, так само як і освіти, зріс. З економікою не все так однозначно: умови життя значно знизилася, у той час як бачимо макроекономічну стабілізацію, до того ж податкова реформа зазнала невеликого удосконалення з 2014 року.
Очевидно, що глибоко корумповані країни, які залишаються глибоко корумпованими, прирікають себе на постійну відсталість
Загалом, навіть якщо мої оцінки занадто щедрі, все одно зрозуміло, що в Україні відбулося поліпшення у десяти з чотирнадцяти категорій. Лише чотири категорії характеризуються відсутністю позитивних змін: місцеве самоврядування, судова система, корупція та економічний добробут. Примітно, що відсутність будь-якого помітного поліпшення у всього лише цих чотирьох категоріях пояснює, чому багато західних політиків та аналітиків залишаються незадоволені прогресом України, і чому більшість українців стверджують, що "нічого не змінилося".
Західні політики та аналітики незадоволені прогресом України, бо в їхніх пріоритетах — корупція, щодо якої жодного поліпшення не видно. Незважаючи на те, що Захід має і надалі тиснути на Київ, щоб той прийняв серйозні заходи щодо боротьби з корупцією, західні уряди і організації можуть також захотіти переглянути свою "фетишизацію" корупції.
Для початку, жодна країна ніколи не рухається зі швидкістю блискавки від стану глибокої корупції до повної її відсутності. Боротьба з корупцією в Україні та інших країнах, є довгостроковим процесом, який, можливо, ніколи не закінчиться. По-друге, корумповані країни можуть і змінюються на краще. Україна є доказом цього, як практично і кожна країна у світі, зокрема і Сполучені Штати. Дійсно, корумповані країни можуть випробувати швидке економічне зростання (Китай), насолоджуватися демократією (Індія), і бути приємним місцем для життя (Італія). Та насамкінець, дійсно радикальний, повномасштабний удар по корупції майже напевно нашкодить демократичним інститутам України.
Сила України була і залишається у її громадянському суспільстві і незалежних ЗМІ, які, навіть у найгірші часи президента Леоніда Кучми у 1990-і роки або в 2010-2013 роках за Януковича, не дозволяли диктаторам ігнорувати побажання суспільства
Очевидно, що глибоко корумповані країни, які залишаються глибоко корумпованими, прирікають себе на постійну відсталість. Але, швидше за все, це можливо лише в авторитарних державах, таких як Зімбабве та Росія, де диктатори нав'язують таку траєкторію населенню. Сила України була і залишається у її громадянському суспільстві і незалежних ЗМІ, які, навіть у найгірші часи президента Леоніда Кучми у 1990-і роки або в 2010-2013 роках за Януковича, не дозволяли диктаторам ігнорувати побажання суспільства.
Українці хочуть насамперед двох речей. По-перше, після двадцяти п'яти років злиднів, вони хочуть, щоб їхнє життя, нарешті, покращилося. Замість цього, ВВП скоротилося більш ніж на одну п'яту між 2014 і 2015 роками. Причиною могла бути війна і бездіяльність органів влади, але українці не можуть не звинувачувати президента і прем'єра, які за це відповідальні.
По-друге, після двох вражаючих проявів "народної сили" у 2004 році і 2013-2014 роках, українці хочуть справедливості. Вони хочуть, щоби корупціонери, бандити, олігархи і "авторитети", які обмежували їх засоби до існування протягом двадцяти п'яти років, і які виступали проти їх революційних прагнень, заплатили за це. Євромайдан по суті стосувався справедливості, і він надзвичайно збільшив ці очікування. Замість цього, ніхто з клану Януковича, Партії регіонів, олігархів, або переслідувачів демонстрантів не був притягнутий до відповідальності.
В результаті, в той час як добробут українців різко погіршився після Євромайдану, їхня підвищена жага справедливості залишилася незадоволеною. Україна може заняла краще місце у вищезазначених 14 показниках, але українців це не хвилює, і вони мають рацію.
Є ознаки того, що це може змінитися. Український парламент показав динамізм за останні кілька днів, зокрема щодо звільнення 227 суддів, прийняття закону, що забороняє дискримінацію на робочому місці на основі сексуальної орієнтації, створення Державного бюро з розслідувань, і вжив заходів, замінивши корумповану міліцію радянського зразку новою національною поліцією. Ці кроки можуть значити небагато, як це часто буває в Україні, або вони можуть бути передвісниками змін, повільних змін, на шляху до справжньої антикорупційної реформи.
Висока ймовірність продовження російської агресії на сході повинні служити постійним нагадуванням Києву, що у нього дійсно не має жодного вибору, окрім як змінюватися - не так повільно і нерівно.
Є декілька моментів, за якими, зокрема, варто спостерігати. Ми знатимемо, чи Київ дійсно взявся за справедливість, якщо вже існуюче Антикорупційне бюро по-справжньому запрацює в парі з незалежними прокурорами і незалежними суддями. І якщо Порошенко змінить чинного генпрокурора Віктора Шокіна, людину, яку практично кожен вважає корупціонером на того, хто готовий до реформ. І ми будемо знати,чи Київ серйозно зайнявся реформуванням економіки — і сприянням покращення добробуту — якщо 345 державних фірм, які лежать в основі олігархічних схем, будуть реприватизовані на початку 2016 року.
Чи буде Україна врешті робити це насправді? Наступний 2016 рік покаже справжній рух у бік задоволення вимог українців щодо поліпшення життя і справедливості з трьох причин. Незамінний Захід, здається, втрачає своє терпіння, і українські еліти це знають. Усе більше українців також втрачають терпіння, а деякі з них навіть наполягають на тому, що третій Майдан необхідний. І, нарешті, висока ймовірність продовження російської агресії на сході повинні служити постійним нагадуванням Києву, що у нього дійсно не має жодного вибору, окрім як змінюватися - не так повільно і нерівно.
Текст публікується з дозволу автора
Переклад Gazeta.ua
Коментарі