Україна після Парижа: нас не "злили"

Українське питання втрачає свою актуальність, тема розчиняється у потоці свіжих новин. І все, що ми можемо зробити, щоб не розчарувати своїх партнерів і друзів - це міцно тримати оборону на Сході, вимагати повернення теми Криму до порядку денного міжнародних переговорів, а найголовніше - покарати винних у смертях на Майдані, заарештувати і повернути в Україну розкрадені клікою регіоналів кошти, не ілюзорно, а ефективно боротися з корупцією, проводити не вдавані, а реальні дієві реформи. А ось тут у нас якраз і починаються проблеми.

Вже багато разів повторював, що не люблю і не сприймаю розмови про зовнішню політику в стилі "нас зливають!"

Так, ситуація з дипломатичними іграми Кремля навколо Сирії непроста.

Непроста ситуація і для Оланда - від нього очікують рішучих дій, права опозиція піднімає хвилю ненависті, розігрують російську карту. Окрім цього, намагаючись діяти в Сирії, знайти та покарати винуватців, а можливо просто помститися для заспокоєння громадської думки у Франції, Оланд просто не може ігнорувати той факт, що Росія вже в Сирії, і вже воює, стріляє та бомбардує. Не можуть проігнорувати це ні США, ні Туреччина. Та, зрештою, жодна розумна людина не може ігнорувати фактів життя.

Так, Путін цілеспрямовано "коригував" факти життя, щоб його присутністю і роль в Сирії стали реальністю.

Але є і інший факт життя. Ведучи переговори з Росією про Сирію, ні США, ні жодна інша держава в світі поки що не говорить про необхідність скасування санкцій проти РФ через війну на Донбасі та анексію Криму.

Ось така прагматика - якщо Росія хоче "інвестувати" в Сирію свою військову силу попри те, що її економіка "загинається", чому б не дати їй цього зробити? Чому б не пограти з нею у конструктив, тим більше, що це нікого ні до чого не зобов"язує?

Після теракту з малайзійським Боїнгом це, напевне, друга ситуація, коли наша влада заслуговує на схвальну оцінку своїх дій

Це звичайно не означає, що українській дипломатії можна спочивати на лаврах. В інформаційній та дипломатичній війні у Росії значно більше і ресурсів, і досвіду, і досягнень. Треба бути пильними.

У цьому контектсі можу сміливо похвалити Порошенка і українську владу за реагування на події в Франції. Все, що ми могли зробити - це виявити солідарність, засвідчити на чиєму ми боці, показати український контекст цих подій та наш інтерес. Все зроблено вчасно і в повній мірі. Після теракту з малайзійським Боїнгом це, напевне, друга ситуація, коли наша влада заслуговує на схвальну оцінку своїх дій.

Але знову ж таки, це не привід для переможних реляцій і дипломатичних парадів. Українське питання втрачає свою актуальність, тема розчиняється у потоці свіжих новин. І все, що ми можемо зробити, щоб не розчарувати своїх партнерів і друзів - це міцно тримати оборону на Сході, вимагати повернення теми Криму до порядку денного міжнародних переговорів, а найголовніше - покарати винних у смертях на Майдані, заарештувати і повернути в Україну розкрадені клікою регіоналів кошти, не ілюзорно, а ефективно боротися з корупцією, проводити не вдавані, а реальні дієві реформи. А ось тут у нас якраз і починаються проблеми.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал