Скрипучі "скрєпи" Путіна

Путін теж звідти - з часів дефіцитної ковбаси, і тому він добре знає, як радянським людям подобається чомусь радіти і слідом за закликами гучномовця повторювати - "Ленін, партія, комсомол", замінивши на таке ж коротке прізвище "Путін", а з новим "комсомолом" в Росії немає проблем. Зібрати тих, хто тужить за тими демонстраціям в Росії легко, був би привід.

Було дуже цікаво роздивлятися фотографії та відео зі святкування російського Дня народної єдності. Тут вам і козаки у новенькій з голочки маскарадній формі. І байкери Залдостанова - у шкірі і з суворими фізіономіями комісарів. Комуністи із червоними прапорами, портретами Леніна та інших діячів недавнього минулого. Поруч з ними - попи з іконами і корогвами. Путінюгенд з кульками і портретами Путіна. Путіна було багато, як ніби до нього в Росії взагалі не було народної єдності, а він з'явився, і всі почали святкувати. Незрозуміло що, - пише для Крим.Реалії Олег Панфілов.

Зазвичай радянські люди виходили на публічні акції у двох випадках - у день чергової річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, 7 листопада. І на 1 травня, у День солідарності трудящих. Це були найрадісніші дні для радянських людей, коли влада вимагала веселощів, а люди із задоволенням відгукувалися на заклик. Радощів у радянському житті було мало, і будь-який привід сприймався як можливість прокричати здравиці, потім сісти за стіл - випити і закусити. Іноді влада проводила збори трудящих - таврувала ганьбою американську воєнщину, китайських опортуністів і, звісно, сіоністів. У нового російського свята 4 листопада була спроба зобразити приблизно те, до чого звикали радянські люди кілька десятиліть. Однак вийшло пошло і не цікаво.

Начальникам на трибунах здавалося, що народ їх підтримує, народу ж було наплювати - був би привід і вдома у холодильнику стояла пляшка горілки

У ті часи радянським людям належало хвалитися своїми досягненнями єдиній і спрямовуючій сили - КПРС. Площами і центральними вулицями радянських міст, райцентрів і селищ у колонах демонстрантів 7 листопада і 1 травня везли макети продукції заводів і фабрик. Це убозтво виглядало трохи краще, ніж у магазинах, тому що макети були у кілька разів більші за натуральну величину. Килимові фабрики показували свої килими, молокозаводи - пляшки з молоком і кефіром, м'ясокомбінати - гірлянди сосисок і палки ковбаси, верстатобудівні заводи - верстати. Людям, як іприйшли на свято, багато чого було у дивину, особливо, коли продукти були справжні. На вантажівках, прикрашених килимами і оксамитом, тряслася і дзвеніла продукція лікерогорілчаних заводів, народ ковтав слину, захоплюючись радянською економікою.

Всі ці святкові демонстрації, як і за списком цехові протести, були насправді святом лицемірства. Начальникам на трибунах здавалося, що народ їх підтримує, народу ж було наплювати - був би привід і вдома у холодильнику стояла пляшка горілки, набрякали дешевим майонезом гори олів'є, сочілісь незрозуміло чим гірки крупно порізаної докторської ковбаси, яку облітали стороною навіть мухи. Тоді мало хто знав, що не більшовики покінчили з царизмом, а меншовики ще в лютому, за півроку до "Великої Жовтневої", яка насправді була не революцією, а рейдерським захопленням влади. І про походження першотравневого свята Дня солідарності мало хто знав. На зміну вже нова путінська влада придумала нове, ще більш незрозуміле свято - 4 листопада.

Путін хоча і вихований у радянській ідеології, повинен був розуміти, що за всю історію створення спочатку Російської імперії, а потім і СРСР, ніхто з 190 народів добровільно не приєднувався

Путін теж звідти - з часів дефіцитної ковбаси, і тому він добре знає, як радянським людям подобається чомусь радіти і слідом за закликами гучномовця повторювати - "Ленін, партія, комсомол", замінивши на таке ж коротке прізвище "Путін", а з новим "комсомолом" в Росії немає проблем. Зібрати тих, хто тужить за тими демонстраціям в Росії легко, був би привід. Путін придумав новий привід, вирішивши, що у 1612 році татарин Мінін і князь Пожарський нібито вигнали поляків з Москви. Насправді, Москву захоплювали багато разів, але одного разу, у листопаді 1612 року, завойовники стольного граду вирішили піти, втомившись від облоги і нестачі у продуктах. Перемог у Росії було мало, зупинилися на цій події, пару років неофіційно називаючи її Днем вигнання поляків з Москви. Історики затіяли суперечку - чи можна цей незначний факт історії називати головним святом, але Путін був непохитний - йому хотілося, усі витягнулися і відрапортували, історики - віддали честь, у буквальному сенсі. До того ж, поляки завжди були для російської історії неприємним сусідом.

День народної єдності - смішна назва. Кілька сот ополченців Мініна і Пожарського навряд чи можна назвати ознакою єдності, а вигнання поляків - так і зовсім звучить погано. Традиція придуманих свят була збережена, але народу так і не пояснили - як святкувати. Чи то зізнаватися, що Москву польсько-литовському війську під командуванням Олександра Гонсевского здали бояри на чолі з Михайлом Салтиковим. Чи то зізнаватися у тому, що Москву не могли взяти протягом двох років - з осені 1610 по осінь 1612 років. У Москві перебували не тільки представники російського дворянства, так звана Самбірщина, але і майбутній цар Михайло Федорович з матір'ю.

З березня 1611 Москву почав осаджувати князь Дмитро Трубецькой з козаками. У місті почалися голод і людоїдство. Після звільнення князем Трубецьким Московського кремля келар Троїце-Сергієва монастиря Авраамій Паліцин писав: "обретошя много тщанов и наполов плоти человеческиа солены и под стропами много трупу человеческого". Козаки Трубецького на початку листопада 1612 встановили контроль над Китай-городом, а Кремль було звільнено 7 листопада. Дата нового свята, як то кажуть, притягнута за вуха, і звільнення Кремля у день, коли через 306 років захопили владу більшовики, не входило до планів Путіна. Тому свято просто призначили - бути йому 4 листопада.

Путін повторює ті ж помилки, пропонуючи святкувати те, чого насправді в Росії немає

Але чому все ж таки "День народної єдності"? Путін хоча і вихований у радянській ідеології, повинен був розуміти, що за всю історію створення спочатку Російської імперії, а потім і СРСР, ніхто з 190 народів добровільно не приєднувався. А якщо й погоджувалися на співжиття, то тільки під умови, які одразу ж порушувалося або царями, або комуністами. Як, наприклад, Георгіївський трактат, підписаний у 1783-му, який через 22 роки порушили по всіх пунктах. Або угода Медведєв-Саркозі-Саакашвілі. Або Мінські домовленості по Донбасу. Народну єдність можуть відзначати як свято ті держави, в яких народи насправді розуміли зміст об'єднання і єдності. Але навряд чи метою "народної єдності" може бути концтабір, порушення всіх цивільних прав і повна відсутність демократичних інститутів. По-путінськи день "народної єдності", як і в радянські часи, - це колона з людей, що зображують веселощі.

Зі святами у Росії було завжди погано. Новий рік - календарний день, дні доярок, хіміків і працівників комунальної служби - професійні, зайвий привід порізати ковбасу і налити горілки. З ідеологією вони ніяк не пов'язані. Без ідеології нічого не виходить. Комуністи активно боролися з релігійними святами, знищуючи церкви, мечеті, синагоги, буддистські храми, переслідуючи і розстрілюючи священиків, пропонуючи натомість молитися на Леніна, співати на славу Леніну, цілувати портрети Леніна і навіть милуватися його трупом. Путін повторює ті ж помилки, пропонуючи святкувати те, чого насправді в Росії немає. Заміна духовності словом "скрєпи" ні до чого не привела. Та й ніхто не скаже, як визволителі Москви поїдали своїх співвітчизників.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Сергій Грабовський Публіцист, історик
Роман Сініцин Волонтер
Олег Сенцов Режисер, сценарист, письменник
Анастасія Леухіна Голова ГО "Горизонталі", викладач Київської школи економіки
Світлана Фус Дієтолог
Погода