Скрипучі "скрєпи" Путіна

Путін теж звідти - з часів дефіцитної ковбаси, і тому він добре знає, як радянським людям подобається чомусь радіти і слідом за закликами гучномовця повторювати - "Ленін, партія, комсомол", замінивши на таке ж коротке прізвище "Путін", а з новим "комсомолом" в Росії немає проблем. Зібрати тих, хто тужить за тими демонстраціям в Росії легко, був би привід.

Було дуже цікаво роздивлятися фотографії та відео зі святкування російського Дня народної єдності. Тут вам і козаки у новенькій з голочки маскарадній формі. І байкери Залдостанова - у шкірі і з суворими фізіономіями комісарів. Комуністи із червоними прапорами, портретами Леніна та інших діячів недавнього минулого. Поруч з ними - попи з іконами і корогвами. Путінюгенд з кульками і портретами Путіна. Путіна було багато, як ніби до нього в Росії взагалі не було народної єдності, а він з'явився, і всі почали святкувати. Незрозуміло що, - пише для Крим.Реалії Олег Панфілов.

Зазвичай радянські люди виходили на публічні акції у двох випадках - у день чергової річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, 7 листопада. І на 1 травня, у День солідарності трудящих. Це були найрадісніші дні для радянських людей, коли влада вимагала веселощів, а люди із задоволенням відгукувалися на заклик. Радощів у радянському житті було мало, і будь-який привід сприймався як можливість прокричати здравиці, потім сісти за стіл - випити і закусити. Іноді влада проводила збори трудящих - таврувала ганьбою американську воєнщину, китайських опортуністів і, звісно, сіоністів. У нового російського свята 4 листопада була спроба зобразити приблизно те, до чого звикали радянські люди кілька десятиліть. Однак вийшло пошло і не цікаво.

Начальникам на трибунах здавалося, що народ їх підтримує, народу ж було наплювати - був би привід і вдома у холодильнику стояла пляшка горілки

У ті часи радянським людям належало хвалитися своїми досягненнями єдиній і спрямовуючій сили - КПРС. Площами і центральними вулицями радянських міст, райцентрів і селищ у колонах демонстрантів 7 листопада і 1 травня везли макети продукції заводів і фабрик. Це убозтво виглядало трохи краще, ніж у магазинах, тому що макети були у кілька разів більші за натуральну величину. Килимові фабрики показували свої килими, молокозаводи - пляшки з молоком і кефіром, м'ясокомбінати - гірлянди сосисок і палки ковбаси, верстатобудівні заводи - верстати. Людям, як іприйшли на свято, багато чого було у дивину, особливо, коли продукти були справжні. На вантажівках, прикрашених килимами і оксамитом, тряслася і дзвеніла продукція лікерогорілчаних заводів, народ ковтав слину, захоплюючись радянською економікою.

Всі ці святкові демонстрації, як і за списком цехові протести, були насправді святом лицемірства. Начальникам на трибунах здавалося, що народ їх підтримує, народу ж було наплювати - був би привід і вдома у холодильнику стояла пляшка горілки, набрякали дешевим майонезом гори олів'є, сочілісь незрозуміло чим гірки крупно порізаної докторської ковбаси, яку облітали стороною навіть мухи. Тоді мало хто знав, що не більшовики покінчили з царизмом, а меншовики ще в лютому, за півроку до "Великої Жовтневої", яка насправді була не революцією, а рейдерським захопленням влади. І про походження першотравневого свята Дня солідарності мало хто знав. На зміну вже нова путінська влада придумала нове, ще більш незрозуміле свято - 4 листопада.

Путін хоча і вихований у радянській ідеології, повинен був розуміти, що за всю історію створення спочатку Російської імперії, а потім і СРСР, ніхто з 190 народів добровільно не приєднувався

Путін теж звідти - з часів дефіцитної ковбаси, і тому він добре знає, як радянським людям подобається чомусь радіти і слідом за закликами гучномовця повторювати - "Ленін, партія, комсомол", замінивши на таке ж коротке прізвище "Путін", а з новим "комсомолом" в Росії немає проблем. Зібрати тих, хто тужить за тими демонстраціям в Росії легко, був би привід. Путін придумав новий привід, вирішивши, що у 1612 році татарин Мінін і князь Пожарський нібито вигнали поляків з Москви. Насправді, Москву захоплювали багато разів, але одного разу, у листопаді 1612 року, завойовники стольного граду вирішили піти, втомившись від облоги і нестачі у продуктах. Перемог у Росії було мало, зупинилися на цій події, пару років неофіційно називаючи її Днем вигнання поляків з Москви. Історики затіяли суперечку - чи можна цей незначний факт історії називати головним святом, але Путін був непохитний - йому хотілося, усі витягнулися і відрапортували, історики - віддали честь, у буквальному сенсі. До того ж, поляки завжди були для російської історії неприємним сусідом.

День народної єдності - смішна назва. Кілька сот ополченців Мініна і Пожарського навряд чи можна назвати ознакою єдності, а вигнання поляків - так і зовсім звучить погано. Традиція придуманих свят була збережена, але народу так і не пояснили - як святкувати. Чи то зізнаватися, що Москву польсько-литовському війську під командуванням Олександра Гонсевского здали бояри на чолі з Михайлом Салтиковим. Чи то зізнаватися у тому, що Москву не могли взяти протягом двох років - з осені 1610 по осінь 1612 років. У Москві перебували не тільки представники російського дворянства, так звана Самбірщина, але і майбутній цар Михайло Федорович з матір'ю.

З березня 1611 Москву почав осаджувати князь Дмитро Трубецькой з козаками. У місті почалися голод і людоїдство. Після звільнення князем Трубецьким Московського кремля келар Троїце-Сергієва монастиря Авраамій Паліцин писав: "обретошя много тщанов и наполов плоти человеческиа солены и под стропами много трупу человеческого". Козаки Трубецького на початку листопада 1612 встановили контроль над Китай-городом, а Кремль було звільнено 7 листопада. Дата нового свята, як то кажуть, притягнута за вуха, і звільнення Кремля у день, коли через 306 років захопили владу більшовики, не входило до планів Путіна. Тому свято просто призначили - бути йому 4 листопада.

Путін повторює ті ж помилки, пропонуючи святкувати те, чого насправді в Росії немає

Але чому все ж таки "День народної єдності"? Путін хоча і вихований у радянській ідеології, повинен був розуміти, що за всю історію створення спочатку Російської імперії, а потім і СРСР, ніхто з 190 народів добровільно не приєднувався. А якщо й погоджувалися на співжиття, то тільки під умови, які одразу ж порушувалося або царями, або комуністами. Як, наприклад, Георгіївський трактат, підписаний у 1783-му, який через 22 роки порушили по всіх пунктах. Або угода Медведєв-Саркозі-Саакашвілі. Або Мінські домовленості по Донбасу. Народну єдність можуть відзначати як свято ті держави, в яких народи насправді розуміли зміст об'єднання і єдності. Але навряд чи метою "народної єдності" може бути концтабір, порушення всіх цивільних прав і повна відсутність демократичних інститутів. По-путінськи день "народної єдності", як і в радянські часи, - це колона з людей, що зображують веселощі.

Зі святами у Росії було завжди погано. Новий рік - календарний день, дні доярок, хіміків і працівників комунальної служби - професійні, зайвий привід порізати ковбасу і налити горілки. З ідеологією вони ніяк не пов'язані. Без ідеології нічого не виходить. Комуністи активно боролися з релігійними святами, знищуючи церкви, мечеті, синагоги, буддистські храми, переслідуючи і розстрілюючи священиків, пропонуючи натомість молитися на Леніна, співати на славу Леніну, цілувати портрети Леніна і навіть милуватися його трупом. Путін повторює ті ж помилки, пропонуючи святкувати те, чого насправді в Росії немає. Заміна духовності словом "скрєпи" ні до чого не привела. Та й ніхто не скаже, як визволителі Москви поїдали своїх співвітчизників.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"