Застереження: реінтеграція Донбасу
Цілком можливо, що Мінськ-2 провалиться, оскільки всі сторони усвідомлюють, що немає жодного способу, щоб задовольнити їхні несумісні вимоги.
Бої на Донбасі можуть бути завершені, однак війна України з Росією продовжуватиметься доти, доки Путін віритиме, що Україна має належати йому.
Зараз більше ніж ніколи виживання України, як демократичної західної держави, залежить від подальшого зміцнення військового потенціалу України і пришвидшення реформ. Нібито "мирна" Росія з імперськими настроями загрожує Україні не менше, ніж ворожа Росія з тими ж імперськими настроями. Захід занадто заклопотаний своїми власними проблемами і занадто байдужий до руйнування Путіним післявоєнного світу, щоб рятувати Україну.
Україна може захиститися від подальшої агресії Росії лише сама, придбавши першокласне озброєння, яке здатне стримати все, окрім божевільного російського лідера. Однак, зброя першого ґатунку неможлива без сильної економіки, яка, у свою чергу, неможлива без серйозних, тривалих реформ.
Реформування економіки, яким би важким не здавалось, сьогодні стає ще більш недосяжним з двох причин.
Перша - удаване завершення боїв спонукатиме деяких українських політиків до висновку, що російська загроза ослабла, і вони можуть перевести дух.
Друга - зараз це виглядає, як ніби Україна має дійсно реінтегрувати донбаський анклав уже у найближчому майбутньому. Я буду сперечатися до нудоти, що для України буде значно краще, якщо цей анклав буде по іншу сторону високої стіни. На жаль, мій аргумент виглядає суперечливим, при тому, що Мінські угоди-2 вже реалізовані.
Якщо наближення Путіна не таке стратегічно нерозумне як він, вони можуть підштовхнути його до реінтеграції, чим поставлять Україну у незручне становище.
Підписаний у лютому 2015 року Мінськ-2 включає низку кроків щодо припинення вогню, обміну полоненими, поправок до Конституції про статус Донбасу, виведення російських військ, місцевих виборів та відновленню Києвом контролю над україно-російським кордоном. Це те, що має завершити війну та привнести мир. Проблема з мінськими домовленостями у тому, що Україна очікувала від Мінську-2 відновлення колишнього суверенітету, Росія очікувала підпорядкування України, а сепаратисти очікували затвердити свої правила.
Отже, цілком можливо, що Мінськ-2 провалиться, оскільки всі сторони усвідомлюють, що немає жодного способу, щоб задовольнити їхні несумісні вимоги. Результатом може бути заморожування конфлікту з додатковою перевагою того, що Росія може неохоче повернутися до відновлення бойових дій і надалі витримувати санкції. Коли це станеться, Київ має офіційно заявити, що донбаський анклав - це окупована територія, яка підпадає під сферу впливу окупаційної влади Росії.
Якщо наближення Путіна не таке стратегічно нерозумне як він, вони можуть підштовхнути його до реінтеграції, чим поставлять Україну у незручне становище.
Як всім чудово відомо, анклав та й увесь Донбас, зокрема і та частина, яка знаходиться на підконтрольній Україні території, і досі керується кримінальними кланами, кримінальними олігархами, кримінальною мафією, та останнє нововведення — кримінальними сепаратистами та воєначальниками. Більшість населення досі відверто вороже налаштоване до всього, що пов'язано з новими порядками в Україні. Економіка знищена.
Київ має ізолювати територію з їхніми бандитам, даючи їм повний суверенітет в межах конфедеративних взаємин з Україною.
Якщо хто-небудь знає, як Україна повинна реінтегрувати цей раковий регіон, щоби в процесі не заразити й себе, будь ласка, розкажіть мені.
Завдання буде величезним, навіть якщо Україна переможе російських сепаратистів і займе цю територію. І Україна не здолає їх. Та якщо вона знову займе анклав і підкорить собі, чи тим самим не ініціює відновлення війни?
Замість цього Україна матиме реінтеграцію зруйнованого і не придатного до реконструкції регіону. Це те, на що дає мандат Мінськ-2. І це мета, яку декларує українська влада.
Як говориться, будьте обережними зі своїми бажаннями. Вони можуть реалізуватися.
Існує тільки один шлях для потенційної реінтеграції Донбасу, який завдаватиме мінімальної шкоди Україні.
Київ має ізолювати територію з їхніми бандитам, даючи їм повний суверенітет в межах конфедеративних взаємин з Україною.
Ані Київ, ані анклав не будуть втручатися у внутрішню чи зовнішню політику один одного. Обидві сторони будуть дотримуватися власної економічної політики, утримуватимуться від субсидіювання один одного, зберігатимуть всі податки, які збиратимуть на своїй території та вестимуть торгівлю з ким вони хочуть. Кожна сторона відповідатиме за закон та порядок, говоритиме тією мовою, яку обере, пам'ятатиме те, що хоче пам'ятати, буде вшановувати того, кого хоче вшановувати. Інші питання будуть більш слизькі (Чи буде одна армія, чи дві? Чи буде анклав провадити свою власну зовнішню політику? Чи буде один президенти, чи два?), однак і вони не виключають креативних рішень.
Росії та її бандитам-сепаратисам, разом із Францією, Німеччиною та США, буде тяжко втриматися під натиском і сказати "нет" такій угоді, у той час як Київ та українські шибайголови можуть претендувати на перемогу та заяви, що Україна знову єдина.
Займатися конфедерацією у середній чи довгій перспективі? Тим не менш, зрідка, як наприклад в Швейцарії, можливо зупинити внутрішній механізм центрифуг, за умови особливого підходу.
Якщо українська конфередерація працює, це чудово. Україна буде займатися реформами, тоді як анклав піде в пекло зі своїм вибором. Якщо конфедерація не працює і обидві сторони згодні рухатися в одному напрямку — можливо, як чехи та словаки — що тут поганого?
Переклад Gazeta.ua
Текст публікується з дозволу автора
