Гіркий тріумф тоталітарного режиму

Як відомо, в Другу світову війну були втягнуті ряд впливових на сьогодні країн. Тоді світ в деякому роді був поділений на два ворожі табори до яких насильницьким методом приєднувалися менші країни. На територіях деяких країн, як от Україна, велися доленосні та найбільші бої. Врешті-решт все завершилося перемогою неіснуючої на сьогодні країни – Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 9-го травня за московським часом було повторно підписано акт капітуляції Німеччини і офіційно цей день став святом перемоги у війні Радянського Союзу над нацистською Німеччиною. Проте як показав час перемогу здобув нічим не кращий тоталітарний гігант, який продовжив непомітно руйнувати інші держави та вів "холодну війну" із заокеанською Європою. Сьогодні ж тисячі людей 9-го травня виходять на вулиці та площі із георгіївськими стрічками, портретами вождів ХХ сторіччя та комуністичною символікою і святкують день перемоги СРСР. Знайшлися й ті, що святкую перемогу над німецькою чумою і називають цю дату днем миру. Є безліч людей, які не вважають цей день святом і предметом гордості. Словом думки та погляди різні, проте чи можна святкувати перемогу одного тоталітарного режиму над іншим? Чи все ж варто відзначати день миру у світі? І чи справедливо говорити, що перемогу здобула країна, яка на сьогодні не існує? Та найголовніше, чи здобула перемогу Україна?
Насамперед варто зауважити, що війна ніколи не буває справедливою. Після того як всі емоції та пристрасті вляглися - на поверхню виплили безліч правдивих фактів, які довели, що тоталітарний режим не може бути позитивним явищем. Легко говорити, що в часи війни лихі були тільки нацисти, але ніхто не говорить про злочинні діяння уряду Сталіна, те як за його наказами було знищено мільйони людей. Отже, перемогу у війні здобув кровавий тоталітарний режим, який так само як і нацизм жорстоко знищував людство. Тому, напевно, нелогічно тішитися, що одна система вбила іншу, оскільки воювали по дві сторони люди, які були змушені підкоритися наказам двох страшних лідерів. На мою думку, безглуздо святкувати перемогу Радянського Союзу, оскільки комуністична система знищила безліч українців. Варто тільки згадати про "Голодомор 1932-33рр.", "Розстріляне відродження", або закон "про п'ять колосків". Української крові пролилося найбільше, тому немислимо святкувати перемогу вбивці свого народу.
Не секрет, що сучасні українці намагаються все більше перейти на європейський стиль життя. Проте не завжди нам це вдається в силу економічних, політичних та особистих проблем. Однак, мені здається, що святкувати восьме травня як день миру було б хорошим і розумним кроком у сторону становлення європейської України. Було б чудово вирватися з комуністичних лещат, накладених СРСР, і забути про 9 травня, адже це свято країни, що вже не існує на політичній карті світу. А ось 8 травня це міжнародний день, коли цивілізовані люди святкують мир у всьому світі. Мабуть, для України варто слідувати традиціям Заходу, оскільки Схід вже показав себе у повній красі.
Переможець програв. Парадоксально, але факт. СРСР проіснував після війни всього-навського 46 років, а ось переможена Німеччина сьогодні є однією з провідних країн світу. Я переконаний, що абсурдно святкувати перемогу країни, яка не існує. Така країна перемогла у бою, але програла війну. Звісно, що Радянський Союз це та ж сама Росія, тому це свято досі не покидає голови сучасних українців, адже ми є об'єктом надмірної інформаційної війни та чорної пропаганди. Я впевнений, що не святкуючи перемогу Радянського Союзу, Україна зробить великий крок у здобутті по-справжньому своєї незалежності, адже врешті-решт потрібно звільнися від московського царизму бодай у роки цивілізовано світу.
Україна проходила війну 1939-1945 років ледь не найскладніше. Не секрет, що ми воювали на три фронти з поляками, німцями та червоноармійцями. Ця війна є братовбивчою, адже в той час як одні українці були в лавах червоноармійців, то інші воювали на стороні українських націоналістів. На мою думку Україна в Другій світовій війні програла, адже по завершенню втрапила в тюрму народів. Українським націоналістам не вдалося донести істину до свої братів на сході, тому довгий час ми не були одним цілим, і тільки інша війна змогла об'єднати нас спільною метою. Роки в складі великої машини зробили велику пляму на українських людях, яку вкрай складно вивести по сьогодні. Українська нація обманута і тепер складно комусь вірити. Складається враження, що Україна на деякий час була передана на виховання в погані руки. Це як мала дитина, яка почула погані слова і повторює навіть не усвідомлюючи, що це погано. Так і ми звикли скрізь брехати, красти, вважати корупцію за нормальне явище тощо. Тепер же українцям стало зрозуміло, наскільки СРСР був сірим пацюком і що він залишив для нас.
Та все ж нарешті українці трішки порозумнішали. Усі думки про позитивні моменти комунізму розвінчані і ми по-трішки стаємо на правильний шлях. Хорошим кроком у боротьбі з російсько-радянською пропагандистською війною буде відзначати день миру 8-го травня. Я переконаний, що ніхто не знецінює життя, які були покладені на олтар миру. Українські ветерани були, є і будуть герої. Це люди, які віддали своє життя війні та миру в майбутньому. Немає різниці у лавах націоналістичної чи радянської армії вони воювали. Сьогодні вони борці за мир, які зуміли зупинити нацизм та фашизм. Прихильники ж комунізму – це тільки жертви надмірної пропаганди верхівки царської Московії.
Михайло Гема

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Юлія Гончар Керівниця Центру "Форпост HELP"
Володимир Горбач Політичний аналітик Інституту Євро­атлантичного співробітництва
Віктор Вовк Громадсько-політичний діяч
Віктор Бобиренко Політолог
Ярина Матвійчук Журналіст Української служби "Голосу Америки"
Погода