"Динамо" знову в грі?Реальність чи безнадійні сподівання?

Спорт – це, мабуть, та галузь життєдіяльності людини, котра потребує міцної терпеливості і незламної віри як від уболівальника, так і від самого спортсмена. У кар'єрі кожного професійного спортсмена і, тим паче, колективу є свій зоряний час, коли уболівальник звикає до перемог і неймовірно важко сприймає невдачі. Але всім відома фраза, що справжній прихильник свого кумира чи команди завжди з нею, що б там не було. Якщо звужувати спорт до окремих галузей, то найактуальнішим є футбол, гра мільйонів. За усю історію світового футболу налічується десятки славетних клубів, які колись своєю грою вабили мільйони глядачів, але через різні причини їхня слава раптово згасала. До прикладу можна взяти туринський "Ювентус" чи амстердамський "Аякс", котрі у свій час ставили на коліна всю футбольну Європу. Окремої уваги заслуговує "Лідс Юнайтед", який вигравав омріяний "Кубок європейських чемпіонів", а на сьогодні ця команда нишпорить у нижчих лігах Великобританії. Якщо згадувати про команди на пострадянському просторі, то тут помітно шуміли сербська "Црвена Звезда", московський "Спартак", тбіліське та київське "Динамо". На останньому і варто зупинитися.
Далеко не вся сучасна молодь застала славетну гру київського "Динамо". Машину геніального Валерія Лобановського, яка спершу на чолі із Блохіним, Белановим, Заваровим, а потім Шевченком, Ребровим та Белькевичем заслужила повагу від таких грандів світового футбольного масштабу як "Баварії", "Барсеони", "Реал Мадрида", "Арсенала" та інших. Але після смерті Великого Валерія Васильовича від гри киян залишилася тільки сіра тінь. Свідченням тому були результати спершу на європейській, а потім уже на українській аренах. За останні десять років біля керма київського клубу побувало чимало фахівців, але жодному так і не вдалося збудувати Команду! Неймовірні надії покладалися на Олега Блохіна, який був неперевершеним футболістом, але очікувань він не виправдав. І в час, коли на сімдесятитисячний НСК "Олімпійський" ледь збиралося десять тисяч уболівальників, "Динамо" до своїх рук взяв ще один талант київської школи – Сергій Ребров. Цей молодий тренер очолив команду для фанатів, якої як ніколи до цього, були актуальними слова "Contra spem spero" української поетеси Лесі Українки. Без надії увесь Київ сподівався на чудо. І воно таки знайшло своє місце. За останні роки футболісти столичного клубу жодного разу не вигравали у принципового суперника - донецького "Шахтаря". А з приходом нового тренера здобули важливу перемогу в українському дербі і не в простій грі, а у фіналі Кубка України. Тобто, за короткий проміжок часу, Сергій Станіславович привіз до Києва трофей, на який так довго чекали кияни. Більше того, з початком вже нового сезону в біло-синіх відновилися колишні риси ведення гри. Команда, мов фенікс, почала своє відродження. Помітними є динамічні флангові атаки, швидкі контратаки, красива гра в стіночку, бездоганна позиційна гра, згуртований захист і, щонайголовніше, з'явився командний дух. За два місяці колишньому гравцю, а тепер головному тренеру вдалося стерти усі неприємні спогади для фанатів. По-трішки відновлювати свій авторитет команда почала і на європейській арені. Свідченням є безапеляційні дві перемоги із загальним рахунком 6:1. Такого Київ не бачив уже давно. Навіть збільшилася глядацька аудиторія.
Чи динамівці знову в грі? Так, "Динамо" повернулося і це точно реальність. Чия це заслуга? Насамперед Реброва, який не дав загинути команді, а взяв на себе відповідальність у скрутні часи. На друге місце можна поставити гравців, які, на щастя, захопилися ідеєю здобувати трофеї. Ну і як би там не було, але слід віддати належне київському ультрас – групі фанатів головної команди України, які підтримували своїх кумирів у кожному матчі. Ну і на сам кінець, не варто від киян вимагати забагато. Команда тільки відродилася. Все попереду, нові титули, нові герої, безліч драматичних хвилин і сльози щастя.
Михайло Гема