За що карають українців
За що карають українців
Бог нагородив нас землею та різними талантами, але постійно карає владою – зажерливою, нездарною, продажною. Кравчуком, Кучмою, Януковичем... Список продовжіть самі. Не було в нас влади старої і нової, вона завжди однакова, і завдання у неї у всі часи одне – тримати людей у покорі і визискувати їх. Народ іноді показував зуби, і завжди йому їх потім вибивали. На зламі 2013- 2014-го українці теж дали знати владі, хто в домі господар, продемонструвавши всьому світові, що можна зробити, коли згуртуватися. Це хороший приклад для наступних поколінь, для сусідніх народів, але для всіх влад, навіть демократичних, — жах. Це неприпустимо! Не можна ламати звичний плин речей, не можна змінювати геополітичну орбіту. А тому народ, який повстав, треба карати. Мовляв, ви, холопи, після того як зробили свою справу (скинули тирана), повинні знати, де ваше стійло.
Пригадуєте, як еволюціонувала думка Майдану? Спершу він вимагав лише євроінтеграції, потім — відставки міністра внутрішніх справ Захарченка, потім — відсторонення Азарова, затим — Януковича, згодом замахнувся на зміну владної системи і люстрацію посадовців і, врешті решт, "розкуркулення" та відсторонення від влади олігархів. Тобто переступили недозволену межу, чого, вважають останні, не сміли робити. А тому на якомусь етапі інтереси Москви, Європи та українських скоробагатьків збіглися: слід обрізати народу крила, які у нього раптом виросли. Щоб не літав, а рився на своїх городах. Можливо, це помилкове враження. Але все, що відбувається нині в Україні і навколо, нагадує змову внутрішніх і зовнішніх сил проти неї. Цей здогад, до речі, висловлюють десятки, якщо не сотні європейських та американських ЗМІ. Щоправда, європейці пишуть про колабораціоністську змову українських олігархів та їхніх ставлеників у владі із Москвою, а американці — про таємні домовленості Німеччини та Франції з Кремлем. Я ж схильний думати, що всім — і Росії, і Європі, і Америці вільнолюбство українського народу — як більмо на оці.
Колись повстанців розпинали, зрубували голови, садили на палі... Тепер кара витонченіша, "гуманніша". Наш патріотизм, волелюбність, прагнення до європейських цінностей лікуватимуть війною, холодом, злиднями. Все відбувається за схемою: ми випустили пар, потім нам пустили — кров, а затим здеруть три шкури. Люди, за задумом владців, надовго, на генетичному рівні, мають запам'ятати, що будь-який спротив, непокора б'ють по них же самих.
За рік українці збідніли вдвічі. Ну добре, на 10 відсотків зменшилися податкові надходження через те, що деякі території опинилися в окупації, на сім відсотків зменшився ВВП, але ж усі експерти в один голос кричать, що це аж ніяк може призвести до зменшення купівельної спроможності громадян на 100 відсотків! Гривню обвалено штучно шляхом умілих маніпуляцій команди НБУ під керівництвом ставлениці Петра Порошенка Гонтарєвої. Фінансова система країни — на межі краху, проте вона, наче нічого не сталося, продовжує робити чорну справу. Яке завдання вона виконує?
Ознаки змови, наче шило з мішка, вилазять і з сьогоднішньої енергетичної кризи. У квітні-травні, коли значна частина шахт ще контролювалася владою, експерти і фахівці галузі волали до уряду: дайте нам змогу вивезти з тих територій вугілля, законтрактуйте паливо за кордоном. Проте Яценюк та його команда і пальцем не ворухнули для порятунку енергетичної системи. "Війна, що ж ви хочете", — розводить сьогодні руками Прем'єр, який перед виборами пропагував себе як безальтернативного реформатора.
Десять місяців він нічого не робив, тільки надував щоки, кидав гнівні звинувачення у бік Москви та закликав Захід активніше допомагати Україні. Тепер зрозуміла суть його місії, яку, безумовно, доручив йому один із претендентів на монопольну папаху Януковича олігарх Коломойський. Поставити український народ на коліна — це випливає із проголошеної програми реформ. Так туго зашморги на шиях українців ще не затягували ні за Кучми, ні за Януковича. Та Яценюк не реформатор, а прикажчик Коломойського і Міжнародного валютного фонду! Його наміри ґрунтуються на впевненості в тому, що патріотично налаштований народ заради світлого європейського майбутнього і миру готовий стерпіти все. Це й справді так, але ж скільки можна зловживати терпінням людей, спекулювати на найсвітліших почуттях? Яценюк і його господарі, вочевидь, прекрасно розуміють, що протягом найближчих року-два можуть надовго вбити у людей віру в демократичні цінності, за які громада стояла на Майдані. За цей час визріє соціальний ґрунт для повернення команди Януковича. А тому, виходить, ці так звані реформи на руку...Москві? Але ж подібне вже було в нашій новітній історії. Скільки ж можна наступати на одні й ті ж граблі!
Захід, який мав би розуміти, що на території України відбувається змагання двох світів, і зробити все, аби переміг цивілізований, практично кинув нашу країну напризволяще. Санкції не зупинили агресора, про списання наших боргів навіть не йдеться, новий план теж у туманних перспективах. Тож виникає закономірне запитання: це розумова недолугість чи змова, аби повернути нас у московське стійло?
