Пане Яценюк, тримайтеся!

Нещодавно бачила ніби документальний фільм про Майдан, де ніби майданівець стверджує, що стояли люди за опозицію. Це неправда. Стояли люди за нову Україну. Руху цього опозиція не організовувала, ним не керувала. Просто, щоб натовп перетворився на організацію, потрібне знамено чи корогва, знак, усім відомий і всім помітний. Усім відомими й усім помітними були Кличко, Тягнибок, Яценюк. Я їх критикувала. Але я ж їх назвала Розум, Сила і Свобода. Майдан не тільки їх критикував, він лідерів обсміював, освистував, обливав водою. Чого-чого, а пієтету до керівників у наших козацьких генах не помічається.

Але Розум, Сила і Свобода разом утворювали одну майже ідеальну особистість, гідного керівника. І якщо Майдан не дав нового, національного лідера, мусили задовольнятися цим, складеним.

Схід назвав нову команду хунтою, хоч обрана вона була Верховною Радою. Але коли Яценюка вибирали Прем'єром, я щось позад нього не бачила черги бажаючих оримати владу над обібраною до нитки країною, виснаженою революцією, з незчисленними економічними, соціальними й політичними проблемами. А вже назавтра вияснилось, що до всього набору "радостей влади" додалася ще й окупація, сепаратизм, війна.

Тільки ледачий не пройшовся жартом по словах про кулю в лоб. А я бачила: сказано щиро. Із перших тижнів роботи прийшла до висновку, що Яценюк з а т я в с я (от російською й аналога не підберу!) Десь так: та я не я буду, коли цю країну не витягну з ями і не поставлю рівною між рівних!

На жаль, затявся він один. Хтось пропхав формування Кабміну не за здібностями, а за квотами. Дехто з цих "квотчок" дивився на ситуацію протилежно Яценюку: мовляв, Янек пожирував, тепер наша черга їздити з мигалками й купувати золоті унітази. А Яценюк змушений був працювати з тими людьми, яких йому накинули. І опинився Яценюк камінцем, укиненим у давно відрегульовану машину корупції: або він машину спинить, або машина його зітре на порох. До того ж маю недоведену, але стійку підозру, що і "соратники" злились на Яценюка за позицію проукраїнську, а не пропартійну. Не позаздриш.

Отут стає дуже шкода, що з перших днів при владі Розум, Сила і Свобода розлізлися, мов Лебідь, Щука й Рак. Сила без Розуму й Свободи стала жертвою політичних інтриг і зараз на своєму посту стає жертвою умілих маніпуляторів. Свобода без Розуму й Сили почала збиватися з великих завдань на дрібне хуліганство. Розум без Сили і Свободи зостався один на один з ситуацією, котру слід би назвати всебічною поточною катастрофою.

Звісно, в таких обставинах необхідно на когось опиратися. Камінцеві між залізними зубами машини думається не так, як у бібліотеці. Можливо, Розум і став допускати помилки, намагаючись вибудовувати політику. Та щось не вірю я, що критики Яценюка на його місці, в його ситуації зробили б хоч третину того, що зумів Яценюк!

Ми, українці, вічно незадоволені всім на світі. Ми говоримо, що незадоволені, навіть коли задоволені: щоб не зурочити. Але ми рідко хвалимо хоч когось, навіть коли той цілком заслуговує. Я бачу в цьому застарілу хворобу меншовартості: для нас зарані, за визначенням, наш не може бути кращим за чужого, наш не може бути хорошим. Спробую розірвати традицію. Я вважаю Яценюка людиною розумною й мужньою. Ми маємо бути вдячними Яценюку, що він не дав Україні скотитися в хаос. Ми мали б захоплюватися Яценюком, котрий с т а в людиною вольовою й рішучою, виступив проти Росії у питанні газу, а нині – і в питанні санкцій: ні наші військові, ні нинішні наші дипломати психологічно не здатні дією повстати проти Кремля, десь у підсвідомості для них і досі Москва – пан, а вони – слуги. Я вітаю в особі Яценюка першу вільну людину в постреволюційній українській владі.

Пане Яценюк, ви дарма пішли! Ви зробили саме те, чого всі вони добивалися! Нема ні геройства, ні гідності в тому, щоб піти, образившись. Геройсво, стійкість, гідність у тому, щоб досягти мети. Тримайтеся!

У нас, українців, нема пієтету до влади, але нема кращих за українців виконавців волі влади, якщо вони стали її переконаними сторонниками. Пане Яценюк, використовуйте потенціал молоді, використовуйте розум, сили, волю тих, хто підтримує ваш курс – і ми будемо там, куди хочемо дійти: у вільній, могутній, справедливій, європейській Україні.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"