Чому вкрай треба було позбавити Януковича влади

Наші політики навіть на ток-шоу не чують одні одних, ніколи не спростовують аргументів опонентів, а правлять свої монологи, мов глухарі, -- де вже їм почути народ? відповісти народові?
А це зробити необхідно. Прихильники Януковича серед моїх земляків торжествують і злорадствують: "Ну шо, добились луччого? При Януковичі ціни були які – а січас шо? Ото не треба було бунтувать!"
Так от: бунтувати треба було, неодмінно. Україна й так спинилась, зависнувши однією ногою над прірвою. А якби дали Януковичу переобратися на другий термін, то він назавжди утвердив би панування злодіїв над чесними людьми. А це значило б і смерть держави, і нестерпні умови життя для кожного її громадянина.
Нормальне людське суспільство живе за неписаними законами совісті. "Су-зір'я" – зірки поряд, "су-цвіття" – цвітуть поряд, "со(су)-вість" – знання про тих, хто поряд. Що вони такі ж люди, як і ми, отже, ставитсь до них треба, як до себе. Тому кожний наш вчинок має бути таким, щоб не ніс неприємностей іншим людям. У цьому полягає культура й вихованість. Не замислюючись, ми сотні разів за день діємо так, щоб не чинити неприємностей іншим. Приклад -- дрібничка: дезодорант, щоб іншим людям поряд не було неприємно вдихати запах вашого поту. Так само не замислюючись, ми не крадемо гаманців одні в одних у метро й супермаркеті: не тому, що за це посадять, а тому, що так вести себе в суспільстві неприпустимо. У громаді, яка живе за законами совісті, кожен почуває себе комфортно, там легко жити, працювати, ростити дітей...
Ті, хто не зважає на закони совісті, руйнують суспільство, чинять йому зло. Недарма в Європі злочинців називають асоціальними елементами, людьми поза соціумом, тобто поза суспільством. Такі не бояться ні Бога, ні людей, а бояться виключно тюремного покарання.
Саме з точки зору суспільства жахливу, незмірну небезпеку несла банда Януковича при владі.
Ще до розвалу СРСР почалося наповзання на наші міста й села злодійського світогляду, злодійської моралі. З романтизації злодійства. З тюремних пісень в автобусах. У середині 90-х на парканах замість традиційного слова з трьох букв стали писати інше, теж з трьох букв: "лох". Отоді я злякалася всерйоз. Зміна букв означала зміну світогляду! Торжество злодіїв над чесними людьми!
Справді, злодій відбирає в інших людей те, чого йому хочеться, силою або обманом. Для цього йому просто необхідно зневажати інших людей. Адже не міг би трамвайний злодюжка поцупити в пенсіонерки гаманець із пенсією, якби поважав старість, жалів немічність і беззахисність, уявляв горе бабусі. Щоб почувати себе гідним хоч би власної самоповаги, йому необхідно цвиркнути крізь зуби: "Лохуша старая, не надо было кошелек сверху класть!" Неусвідомлене самовиправдання способом перекидання з ніг на голову всіх законів співжиття.
Так само з ніг на голову злодійський світогляд перевертає економічну основу життя будь-якого суспільства. Нормальні люди в нормальній громаді завжди створюють. Не було, а стало: зерно, сталь, чоботи, картина… Накопичення створеного в матеріальній і духовній сферах і називається, власне, культурою. Злочинці діють навпаки. Було, а не стало: зерна, сталі, чобіт, картини… Тому добробут рядового громадянина в будь-якій державі визначається не наявністю чи відсутністю нафти й газу, а визначається він виключно співвідношенням тих, хто створює, до тих, хто краде, совісних до безсовісних.
Після розвалу СРСР швидкі й великі гроші нагромаджували саме злочинці, несли ті гроші як спонсори в кіно й на телебачення, а разом з грішми несли туди ж і свій світогляд. Як кажуть, хто платить, той і замовляє музику. Так розповсюдилась і розрекламувалась злодійська мораль. "Бери от жизни все!" Щоб ти міг взяти від життя, треба, щоб хтось дав життю. "Достигай своей цели, несмотря ни на что!" "Цель" невисловлено завжди – гроші, а "несмотря" -- ні на горе бабусі в трамваї, ні на сльози матері на суді, ні на зраду друга, ні на вбивство… Жах. Не зважати на інших людей означає розривати безліч зв'язків, якими щомиті поєднані люди з людьми. Якби, скажімо, в поліклініці кожен не зважав би на всіх інших, то в кабінет до лікаря потрапляв би тільки найздоровіший, що розкидав слабших, а особливо хворих просто затоптували б!
Але спрацював "закон кінського заду", і принесена з екранів злодійська мораль увійшла в думки і душі, особливо незахищених, дітей чи й дорослих, не схильних до обдумування. І вже на початку 2000-х мої учні писали в творах: "Мені Соломія (це "Дорогою ціною") подобається тим, що вона завжди досягала мети, незважаючи ні на що". І я мусила питати їх: "Невже Соломія поставила собі за мету лежати на дні Дунаю?" Щоб хоч таким шоковим прийомом змусити замислитися. Але ті, хто в Україні при владі стояв, не знаходили часу замислитися, тому нічого наповзанню злодійської моралі протиставити не змогли, хіба що передачі про злочини, де часто просто смакувалися "майстерність" і "сміливість" злочинів, а заради суспільної пристойності повідомлялося, яке тюремне покарання загрожує за подібні "подвиги", що знов-таки виховувало злодійське світосприйняття, бо говорило не до совісті нашої, нормальних членів суспільства, а до страху, як у злодіїв.
Вибір Януковича у прем'єри був найбільшим злочином Кучми. Так слабкий і недалекоглядний учитель, буває, ставить старостою класу головного хулігана, "бичару": той швидко кулаками й погрозами встановлює дисципліну, тиша на уроках цілковита, вчитель не нарадіється, а діти опиняються в повній залежності від придурка й садиста. І головне: діти виходять у доросле життя з переконанням, що нема в світі ні правди, ні справедливості, а, отже, нема надії на спокій, на щастя, на те, що їх власні діти колись не попадуть у таке ж рабство до такого ж мучителя.
Так в Україні почало вибудовуватись суспільство "догори дригом". Стало соромно щось знати, щось уміти, хоч комусь довіряти. А головне -- стало соромно щось робити! "Пусть лохи работают!" Яке майбутнє мало таке суспільство? Економічно -- крах: ніхто нічого не робить, усе, що до цього зроблено було, розікрали, і на цьому фініш. Морально -- ще страшніше. Ми уже дожилися до кричущого морального занепаду. В нашому суспільстві розпадаються навіть такі людські зв'язки, які видавались навіки гарантованими інстинктами! Син убиває матір, щоб відібрати 50 грн на горілку. Мати продає дитину, "щоб купити машину". А соціальні працівники виривають із рук матері дитину, що заходиться плачем за мамою, ніби для її блага, а насправді для того, щоб знайомим забезпечити 1500 грн за опікунство чи знайомого директора інтернату забезпечити дітьми, а, отже, ставками. Немає ні любові (хоч би інстинктивної!), ні совісті, ні жалю, ні милосердя. Коли кити втачають орієнтацію, вони викидаються на сушу, і це смерть, екологи б'ють на сполох. Ми ледь не втратили повністю моральну орієнтацію, і це теж смерть, смерть суспільства. А бити на сполох якось і нікому!
Прихід Януковича в президенти був уже наслідком втрати моральних орієнтирів. І потроху Україна стала унікальною державою, де все навпаки. Я багатенько читала книжок, і наукових, і художніх про Англію, Францію, Штати. Жалісно там писали про епоху "дикого капіталізму", це 18 ст., як, скажімо, діти працювали на фабриках за мізерну платню. Однак ту платню таки давали. Навіть і найдикіші капіталісти не здогадувались, що можна не платити взагалі. А в Україні, на початку 21 ст., 2010-2013 р., робітникам, особливо на будівництві, нічого не платили за виконану роботу дуже часто! І це при тому, що прибутковість будівництва -- 600%! А роботяги розуміли, що краще вже піти без грошей, та хоч живими і непокаліченими. Бо коли при владі бандити, ніхто ні від чого не захищений. Не тільки прості різноробочі. Кожен з нас чув про таке: власник прекрасно організованого прибуткового діла ні з того ні з сього подарував його не дружині чи доньці, а якомусь Васі з Єнакієвого! Документи ідеальні! Здурів власник? Ні, він розсудив, що його родині нема користі з нього мертвого, а живий, та ще з його головою й руками, він знов стане на ноги. Та особливо кричущими для мене були приклади "конвеєра стажерів". Мати-одиначка вивчила сина на юриста за великі гроші, того взяли в Києві в юридичну контору на стажування, безоплатно, дитина всі 6 місяців жили рвала, доводячи свою професійність і відповідальність, а по закінченні терміну їй сказали: "Ви нам не підходите"; взяли стажером і в іншу, так само безоплатно і з тим же результатом; зараз хлопець на Святошинському ринку продавцем. Якщо роботяг "переконували" братки з битами, бізнесменам пістолети до скронь приставляли, то юристам взагалі не треба жодних зусиль, щоб мати завжди скільки завгодно безплатної робочої сили. Для чого ті варварські методи, якщо є закони! Закони, спеціально писані бандитами для захисту бандитів! Країна навпаки. Соцпрацівники, покликані захищати інтереси дитини, торгують дітьми, юристи, за визначенням покликані захищати справедливість, чинять кричущу несправедливість "згідно чинного законодавства"!
Щоб надалі Україна мала шанс жити як держава, а не антидержава, щоб українці мали можливість жити як люди серед людей, а не як криси, що пожирають одні одних, потрапивши в залізну бочку, і необхідно було припинити владу банди. Життя Небесної Сотні втрачені були не дарма. Майбутнє варте найвищої ціни.
На жаль, люди, котрі прийшли на найвищі пости, не усвідомили, що з голови на ноги можна поставити тільки різким ривком. Тому поміняли тільки людей на найвищих посадах. А всіх інших, від замміністрів до секретарів сільрад, залишили старих, навскрізь прошитих метастазами бандитської антиморалі. Це все одно, що пришити нові гудзики на стару заяложену зеківську куфайку. Навіть якщо ті гудзики імпортні, діла все одно не буде. Що яскраво показує приклад Мінохорони здоров'я, де, видно, зеківська куфайка була особливо заяложеною завдяки Богатирьовій. Або Міністерство оборони, де змінили 5 міністрів, але практично не змінили ситуації.
Змінити одну людину на посаді буває важко, буває легко. Змінити думку людини про когось чи щось набагато важче. Змінити саму основу ставлення до світй й людей -- надзвичайно складно. Тут не допоможуть паперові закони й розпорядження.
Але дуже дієвою буде незрозуміла штука під назвою "суспільна думка". Все просто: до того, хто краде бютжетні гроші, судить несправедливо, за хабарі продає майбутнє наше спільне, має бути ставлення таке ж, як до того, хто в метро їде в робі, в якій ремонтував каналізацію. Нам треба стати такими ж нетерпимими до морального смороду, як і до тілесного.
Але все це стало можливим тільки після зміни влади. Революція -- не Дід Мороз. Вона не витягне з мішка, кому чого хочеться. Послідовна, щоденна, наполеглива, уперта робота -- і та ще нічого не гарантує. Але шанс тепер є.