Чи потрібен Україні ще один олігархічний лідер?
З часів падіння комунізму та здобуття незалежності Україна мала непрості стосунки з демократією. Економічний колапс середини 1990-х рр. вдарив по абсолютній більшості населення – виняток склали кількадесят осіб, які змогли опинитися у правильному місці у правильний час. Більшість цих людей отримували вигоду ще за часів перебудови Горбачова і продовжили робити це тоді, коли їхні співгромадяни страждали від економічної кризи. Українська політична система увіковічила владу цих олігархів: президенти часом були звичайними маріонетками, якими керували українські бізнесмени (і часто – злочинці). Після 23 років свого існування ця система створила державу, яка знаходиться на межі дефолту, нездатна надавати базові послуги та глибоко вражена корупцією, і націю на порозі громадянської війни. Можна з усією впевненістю стверджувати, що олігархічна система не була успішної ані в найменшій мірі. Крім того, українська стратегія багатовекторності у зовнішній політиці так само не принесла їй нічого доброго: Україна не стала членом "європейського клубу" і так і зосталася "молодшим братом" Росії. Однак ця багатовекторність була вигідна для олігархів, які могли насолоджуватися принадами Європи і водночас вести бізнес на здебільшого нерегульованому ринку, аби максимізувати свої прибутки. Ця культура жадібності та постійного пошуку шляхів збільшення власних доходів за рахунок держави дорого коштувала Україні. Близько 80 млрд доларів було вкрадено з українського бюджету лише з 2010 р., що стало відомо після втечі колишнього президента з країни в кінці лютого. Гротескні зображення пишного багатства окремих осіб, таких як колишній Генеральний прокурор Віктор Пшонка чи колишній Президент Янукович, шокували багатьох, однак не здивували практично нікого. Напрошується питання: чи потрібна Україні ще одна особа за кермом держави з потенційно схожою ментальністю? Два фаворити цьогомісячних президентських виборів накопичили величезні статки з часів незалежності України та піддавалися критиці за корупційні дії в минулому. Труднощі для України, втім, породжуються відсутністю адекватної альтернативи – популістів Олега Ляшка й Олега Тягнибока або колишнього союзника Януковича Сергія Тігіпка. Однак когось усе ж потрібно вибрати, адже альтернатива цього у вигляді неефективного тимчасового правління Олександра Турчинова і подальшого захоплення земель Володимиром Путіном аж ніяк не приваблює.
