III Рейх створили сіоністи, а Гіммлер був євреєм
Як і обіцяно мною – продовження попереднього матеріалу "Як сіоністи співпрацювали з гітлерівцями, і що з того вийшло".
Скільки би не намагалися політологи окреслити сіонізм лише як рух за утвердження державності Ізраїлю, він не таке вже невинне явище, як дехто намагається представити. Неможливо приховати його спорідненість з фашизмом, яка обумовлює таке явище, як сіоно-фашизм.
Далеко не всі євреї – сіоністи. Але ніяка інша нація не сповідує ідеологію сіонізму, вона притаманна лише євреям і характеризується між іншим жадобою до влади й політичного впливу. При детальному розгляді виявляється, що сіонізм і нацизм – споріднені системи поглядів.
Не зовсім вірно звинувачувати саме німців у виникненні нацизму. Німці – нація хоробрих вояків, які споконвіку зі зброєю в руках відстоювали свою незалежність. Для цієї типово європейської нації, яка завжди прагнула до демократії й свободи, до вшанування людської гідності, не характерні ані рабовласницькі звички, ані ідеологія масового знищення. Німцям як працьовитому народу також не має сенсу доказувати в брутальний спосіб чесноти свого національного характеру. Тому висновок: расизм як такий був їм привитий, точніше сказати, нав'язаний ззовні.
Серед деяких істориків існує думка: більшість керівництва Рейху, включно з самим Гітлером, мали в собі єврейські гени. Гіммлер на документальних фото виглядає схожим на єврея, так само – Гейдріх, Ейхман і деякі інші одіозні постаті. Достовірно відомо про єврейське походження таких провідних фігур гітлерівського режиму, як фельдмаршал авіації Мільх, ідеолог нацизму Штрайхер та засновник СС і близький друг Фюрера – Еміль Моріс.
Отже, як бачимо, нацизм – не чисто німецьке явище. Зате ідеї, схожі на нацистські, містяться в юдейській Торі. Вони стосуються волі до влади, расового панування та масового знищення і пов'язані із задекларованою юдаїзмом особливою винятковістю обраного Ієговою народу. Ключові засади політики III Рейху неначе були списані з деяких положень Тори.
Юдаїзм чітко розділяє людство на своїх і чужих і вимагає особливого, зовсім не рівноправного, ставлення до інших народів. Жодна інша релігія у світі не сконцентрована в такій мірі на ідеї особливої винятковості окремої нації, подекуди цей принцип виправдовує аморальні дії та навіть злочини. Згадаймо Ханаанеїв і Амалекітян, про яких розповідає Біблія, винищених у стародавні часи як ворогів Ізраїлю, цей перший відомий в історії геноцид користується пошаною серед юдеїв і розглядається як предмет гордості за пращурів.
Треба зазначити, що все це не має стосунку до християнства. Але по всьому світі юдаїзм мав і продовжує мати значний ідеологічний вплив. У соціально-політичній сфері вираженням деяких його расистських положень стає сіонізм, який не заперечує можливість вчинення злочинів за умови політичної доцільності, коли такі дії відповідають інтересам нації.
Отже можна здогадатися, за якою схемою відбувалося створення гітлерівського Рейху. Виявилося, що за допомогою сіоністських і споріднених їм ідей можна зомбувати простий народ, обіцяючи світле майбутнє на кістках і крові мільйонів вбитих. Коли дехто побачив можливість швидкого збагачення шляхом масових злочинів, то почав усіляко підтримувати нацизм, а деякі з євреїв, як це не дивно, стали його ватажками.
Головною їхньою метою було не що інше, як банальне матеріальне збагачення. Найпростішими способами для цього були пограбування єврейського населення або отримання викупу за порятунок від знищення і за дозвіл на еміграцію до Палестини. До речі, сприяння еміграції до Палестини завжди було одним з головних положень сіоністської програми.
Тому зрозуміло, хто відігравав визначальну роль у нацистській Німеччині. Багатьох звичайних німців використали в якості гарматного м'яса на військовому фронті, щоби серед хаосу війни не дуже помітними були жахливі злодійства нацистів поза лінією фронту. Завдяки цьому, деякі з них уникнули правосуддя, а дехто, як от єврей Еміль Моріс, який був близьким другом Фюрера, відскіпалися дуже легко порівняно з іншими.
Не треба бути ані політиком, ані стратегом, щоби зрозуміти розподіл ролей у владній структурі III Рейху, який забезпечував функціонування гігантської машини пограбування й вбивства. Поки німецькі солдати під гаслами патріотизму гинули в кривавій м'ясорубці, нацисти робили свої темні справи, зомбуючи свідомість мас отрутою войовничої расистської пропаганди. І вони робили все за сприяння сіоністів, а також авторитетних рабинів, які закликали простих євреїв до покори режимові.
За кулісами дійства по знищенню мільйонів людей, непомітними були сірі кардинали гітлерівського режиму. Дехто з вузького кола наближених до Фюрера осіб, як от вищезгаданий Еміль Моріс, зробили для створення III Рейху більше, аніж Гіммлер, Гейдріх, Ейхман, Франк, Кох та інші кати. Серед вузького кола осіб, кожного з яких Гітлер називав своїм другом, не знайшлося жодного, хто міг би відкрито висказати правду й засудити нацизм. Якби це сталося, історія могла би скластися по-іншому.
Copyright @ 2013 by Paul Magogan
