Тема свободи слова була важливою в усі часи і є ключовою з багатьох точок зору. Історія Христа також стосується цієї теми, бо фарисеї робили все можливе в намаганні змусити замовкнути Ісуса, але всі їхні зусилля були марними.

У своєму служінні і своїй боротьбі сам Ісус не цурався вживати образливі вираження, коли було доцільно. Наприклад, ось така фраза: "Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли" (Мф. 7:6).

Серед євреїв не було гіршої образи, аніж обізвати когось собакою або свинею. Під цими словами маються на увазі найгірші з безбожників, які все розуміють в якомусь примітивному та спотвореному сенсі.

Ця фраза лунає як застереження. У чому полягає неприємність? Щоби вони, "обернувшись, вас не роздерли". Бо люди невірні та жорстокі не можуть не шукати способів виплеснути свою ненависть на інших. І вони творять злодіяння зовсім не на словах, а на ділі, у стані вимкненої свідомості.

У реальному житті іноді буває потреба використати гостре, жорстке слово, коли декого заносить, або просто треба когось осадити. Тобто ситуації бувають різні, і люди теж дуже різні.

Будь-яке неприємне але щиро сказане слово дорожче тисячі пустих і непотрібних лестощів, тому що воно здатне змусити будь-кого замислитися над своєю поведінкою. На відміну від образ, лестощі можуть зіпсувати характер людини, а з часом навіть зруйнувати її життя.

Правда, інша християнська настанова наказує не лихословити. Для тих, хто не розуміють різниці між вмінням скористатися гострим словом і лихослів'ям, поясню цю різницю. Лихослів'я – систематичне використання образ, яких часом не вдається уникнути.

Отже, усе добре в міру, і гострі, жорсткі слова теж. Існують дві крайнощі: одна – мовчки спостерігати за всім, уподібнюючись до невігласів, друга – постійно виливати свої негативні емоції. Завжди варто вміти дотримуватися золотої середини між усіма крайнощами.

Людям, вихованим за радянськими традиціями, кого називають совками, важко зрозуміти, що існує свобода слова і свобода вираження. Вони звикли обережно вживати будь-які слова, щоби не нарватися на неприємності, і очікують того ж самого від інших. Хочеться побажати їм сприймати чужі висловлення легше й простіше та берегти свої нерви.

Отже пишіть, говоріть, спілкуйтеся та не ображайтеся. Щирість, відкритість і вміння вибачати інших – золоті чесноти, які варті того, щоби кожній людині всіляко культивувати їх в собі.