Слов'янське есперанто або так званий "русській язик" на 99,9% складається із запозичень, бо для нації, у культурі якої замість слов'янських елементів присутні виключно(!) фінські та тюркські складові, слов'янська мова, апріорі, не може бути рідною*! З іншої сторони, у межах невеличкого циклу статей неможливо повністю проаналізувати увесь укр.-рос. словник, тому для підтвердження цієї тези будемо обирати лише найбільш суспільно-важливі теми. До яких, без сумніву, відноситься і релігія.

Усі слов'янські народи сповідують християнство, одним із головних символів якого є Дзвін. Саме про нього я пропоную сьогодні поспілкуватися. Одначе, перед тим як перейти безпосередньо до суті статті, пропоную спочатку зробити невеличкий історичний відступ. Виключно для кращого усвідомлення Вами причин тієї катастрофічної ситуації, яка склалася у "русському язику".

Загальновідомо, що християнство в Києві – столиці Русі, було прийнято у 988 році. Проте на Залісся**, яке до складу Русі, всупереч поширеному російською пропагандою міту, ніколи не входило, віра в єдиного Бога, як масове і обов'язкове явище, прийшла на 150(!) років пізніше ніж у Київ. Завдячувати тому факту, що християнство у них взагалі з'явилося "русськіє" мають сину київського(!) князя – Юрію ДОВГОрукому(!), який у середині XII ст. разом зі своєю дружиною шукав собі тут землі під майбутнє князівство. Тільки після створення останнього, до місцевого населення принесли, нарешті, християнську віру***. Зробили це, знову ж таки, київські(!) священики. Якщо зазирнути у праці російських істориків і поцікавитися етнічною приналежністю людей, які споконвіку жили на Заліссі, то можна побачити, що корінним (автохтонним) населенням цих територій є фіни*. Як у мовному, так і у культурному відношенні вони незрівнянно далекі від слов'ян навіть зараз. Фактично, це два різних світи, які не мають жодних спільних рис між собою і донині.

На початку XII ст., перед початком освоєння Залісся, Русь, як імперія, вже припинила своє існування, розпавшись на удільні князівства, проте усі її здобутки нікуди не поділися. Тоді як фінські племена, і це дуже важливий нюанс, на момент створення на їхній території цілої низки князівств, знаходилися на значно нижчому від русинів щаблі цивілізаційного розвитку. Відверто кажучи, вони були не більше ніж дикунами, що вели спосіб існування первісної людини. Поміж безлічі інших речей це означає, що їхня мова була вкрай примітивною і мала дуже маленький словниковий запас, приблизно в 1-2 тис. слів. Цікаво, що вирішальну роль в асиміляції фінів відіграла не верхівка суспільства, яку собою представляли дружини київських князів, і які, вже у 3-му поколінні самі розчинилися серед місцевих, а церква. Одним із свідчень цього є назва найбільшої верстви населення на цій території: "крестьяне", яке є нічим іншим ніж похідною від слова "христиане".

Врешті-решт, щоб встигнути за експресом цивілізації, на який їх, буквально, силоміць запхнули, фіни були змушені масово позичати нові ПОНЯТТЯ! Що цікаво, вони, не зупиняючись, продовжують робити це і досі. З невеликою частинкою подібних запозичень Ви можете познайомитися сьогодні, просто поглянувши на таблицю.

*– Порядковий номер російського кореню/Кількість однокореневих слів в даній таблиці.

Не знаю як Вас, а мене завжди вражала досконалість української мови, як логічної системи! Ряди однокореневих слів у якій, справляють враження монолітної стіни. Де слова, неначе щільно припасовані одна до одної цеглини, що утворюються із одного, спільного кореня! Довершеність і Досконалість усієї конструкції! Мимоволі відчуваєш гордість за свою Мову!

Лише за 1000 років, від поняття "дзвін" русини/українці створили 38 однокореневих слів. Не менш цікавим виходить і порівняння з іншим базовим поняттям – словом "мова"****, яке має 241(!) похідну. Грубий підрахунок доводить, що для створення ланцюга подібної довжини знадобилось приблизно 6 тис. років*****. На перший погляд ця цифра звучить фантастично, але, наприклад, землеробством, яке є провідним способом існування усіх слов'ян, люди на теренах сучасної України почали займатися вже близько 6-7 тис. років тому.

Але давайте повернемося до таблиці! Як Ви бачите, відповідником до українського слова "дзвін" у російській мові є слово "колокол". Цілком слов'янське слово. Однак, у "язику" є така цікава закономірність – усі наявні в ньому слов'янські слова є запозиченнями або з болгарської або ж з української мови. Якщо спробувати розбити слово "колокол" на складові, то виявляється, що воно складається з двох інших слів: "коло" та "кол". Фактично, це опис його зовнішнього вигляду у проекції знизу. Тобто, у тому положенні в якому його практично завжди і бачить людина, коли починає бити в дзвін. Родзинка в тому, що у "русському язику" ніколи не було такого слова, як "коло"! Натомість, у ньому є ще багато інших, утворених від цього слова похідних: "колобок", "кольчуга", "колодец", "колода", "колобродить", "кольцо", "колесо", "около", "околица" та "коляска"!

Щоб остаточно підтвердити здогадку про запозичення слова "колокол" з болгарської, звернемося до словено-руських(!) словників: "Лексису" 1596(!) року видання за авторством Лаврентія Зизанія та "Лексикону" 1627(!) р., автором якого є Памво Беринда. Зазначу, що словенською у ті часи звалася староболгарська мова (слова знаходяться у лівій колонці словника), а руською – українська (права колонка). Щоб не виникало плутанини, нагадаю – на момент видання словників офіційною назвою наших північних сусідів була "Московія" і, відповідно, московська мова, а до введення Петром І назви "Росія" і появи русського язика залишалося ще 125 років! Успіх принесли пошуки у "Лексиконі" П. Беринди (7000 слів). Літера "К", 54 фотокопія, кінець лівої колонки. Вуаля!

Взагалі, ці словники самі по собі дуже цікаві, раджу перечитати на дозвіллі хоча б "Лексис" Лаврентія Зизанія у його адаптованому варіанті чи фотокопію. Об'єм запозичень болгарської лексики "русськімі" просто вражаючий…

Продовжуючи аналіз нашої таблиці приходимо до очевидного, в принципі, висновку, що всі інші слова з російської сторони є лише калькою з українських. Таким чином, російський рядочок на 100%(!!!)… Замисліться на секундочку… НА СТО ВІДСОТКІВ СКЛАДАЄТЬСЯ ІЗ ЗАПОЗИЧЕНИХ УКРАЇНСЬКИХ (76%) ТА БОЛГАРСЬКИХ (24%) СЛІВ! Тобто,для одного з найголовніших символів християнства у російській мові(?!) немає власного поняття! Зважаючи на історичне підґрунтя, у цьому немає нічого дивного, але… Все одно, якось несподівано?!

Однак, крім кількісної характеристики, є ще й якісна. Ви, напевно, звернули увагу, що українському слову "дзвін" у російській мові відповідає аж 4 поняття: "колокол", "звон", "колокольный звон" та "звон колоколов". "Русськіє" вважають це хибою української мови, адже на 4 їхніх поняття припадає лише одне наше, українське. Але при цьому чомусь "забувають", що "звон" - це пряма калька від українського слова "дзвін", що наочно доводить, наведений вище рядок однокореневих слів. "Колокол" - це болгарське слово, а от щодо двох різних за формою, але однакових за змістом словосполучень – то тут теж не все так райдужно, як здається. І Ви зараз у цьому переконаєтеся!

Однак для початку давайте розглянемо, чому в українській мові склалася саме така ситуація. Зараз важко сказати, яке із двох понять виникло першим: "дзвін", як інструмент, джерело звуку чи "дзвін", як звук. Головне інше – в Україні ці два поняття ніколи не відокремлювалися одне від одного! Оскільки у цьому просто не було потреби. "Дзвін" міг бути лише "дзвоновим"! Для всіх інших звуків, схожих за звучанням із дзвоном, наш народ створив свої, окремі поняття!

В "русському язику", завдяки масовим запозиченням з одночасними спрощеннями, які після цього були помножені, до купи, на іншу ментальність, склалася зовсім інша ситуація. Тут поняття "звон" набуло набагато ширшого значення, зробивши можливими наступні вирази:

1. "колокольный звон"="звон колоколов" - "дзвін". Цікаво, росіян не бентежить той факт, що їхні "колокола" саме "(д)звонят(ь)", а не "колоколят"?

2. "поминальный звон" - "подзвін". Де-факто, ВІДСУТНІСТЬ ОКРЕМИХ ПОНЯТЬ для "русського язика" є типовим явищем. Замість цього, у "русськіх" поширені словосполучення, які мають ОПИСОВИЙ(!) ХАРАКТЕР! Що СВІДЧИТЬ ЛИШЕ ПРО БІДНІСТЬ цього недолугого "язичка"! Найкумедніше у цьому те, що окремі шовіністи, навіть не розуміючи, що саме вони роблять, навмисно підкреслюють цю ваду, намагаючись видати її, навпаки, за перевагу російської. Одним словом – НЕ-У-КИ!

3. "звон оружия" - "брязкіт зброї". До речі, як доказ вищезгаданого твердження оцініть наступні поняття: "зброяр" - "оружейных дел мастер/оружейник", "зброярня" - "оружейный завод", "збройно" - "с оружием в руках"! Див. також: Другий раунд! Суфікс однини -ина.

4. "звон стекла" - див. нижче.

5. "звон металла" - див. ще нижче. )))

6. "звон звонка" - "дзенькіт, дзвенькіт, дзеньк, дзенькання, дзеленькання, дзенькотання, дзенькотіння, дзеленчання, дзеленькотіння, брязк, брязкіт, бряцання, бряжчання".

7. "звон" (звучание, гудение) – "дзвеніння".

8. "звон" (о процессе) – "дзвоніння", "калатання". Зверніть увагу, відповідників до дієслів "дзвеніння", "дзвоніння" та "калатання" "русськіє" не спромоглася навіть запозичити! Аналоги у "маленькому та жалюгідному" відсутні(!), натомість спостерігаємо чергове розширення змісту слова "звон"!

При такому розмаїтті змістів, яке "русськіє" гордо йменують "багатством(?!) русського язика", приховуючи за цим виразом, банальну бідність понять, і справді, необхідно ОБОВ'ЯЗКОВО додавати УТОЧНЮЮЧИЙ іменник чи прикметник. Інакше співрозмовник просто не зрозуміє, ЯКИЙ САМЕ "звон" Ви мали на увазі!

Типовою помилкою є дослівний переклад виразів "колокольный звон" (дзвоновий дзвін) та "звон колоколов" (дзвін дзвонів). По суті – це буде дорівнювати загальновідомій ідіомі "масло-масляне"! ДЗВІН може бути ЛИШЕ ДЗВОНОВИМ! Це як Різдво чи Воскресіння – Вони бувають ЛИШЕ ХРИСТОВИМИ******! І ніяк інакше!

Цікавим буде порівняння двох понять: "дзвін" та "дзвіниця", серед інших слов'янських мов. Результат, між іншим, цілком передбачуваний і вельми красномовний!

* походить від лат. слова "campana" - дзвін.

Замість післямови. Не можу залишити поза увагою іншу лексему, яке має безпосереднє відношення до релігії та, водночас, відноситься до формул ввічливості – це слово "спасибі". По суті, це скорочений варіант фрази "спаси Бог", яка в українській мові спочатку видозмінилася у "спасибо", а потім, для більшої милозвучності перетворилася на "спасибі". Цікаво, що фіни(!) вважають проміжний варіант слов'янського(!) слова "спасибо" "ісконно русськім". Проте хронологія поширення християнства свідчить зовсім про інше – фінським чи "русськім" слово "спасибо" не може бути в принципі!

* - Подробиці наведені у статті "Етногенез русськіх. Частина 2. Фіни."

** - Детальніше про кордони Русі читайте у науковій праці російського(!) вченого Б. Рибакова. Походження Русі.

*** - Свою першу церкву "русськіє" збудували тільки у 1152 р. Це був собор Бориса та Гліба в Кідекше (у перекладі з фін. означає "камениста річка"), яке на той час було князівською резиденцією Ю. Довгорукого.

**** - Рядок наведений у статті "Мова vs. Язык. Перший раунд!".

***** - 242/39=6,2. Але варто зробити поправку на те, що чим далі – тим складніше утворювати нові слова. Адже кількість доступних для словотворення суфіксів, префіксів та їх варіантів, із кожним новим словом стає дедалі меншою!

****** - За виключенням "русського язика". Але про це у наступному раунді!

Читати увесь цикл спочатку: Мова vs. Язык. Перший раунд!

Читати далі: 1025 річчю хрещення Русі присвячується... Мова vs. Язык. Шостий раунд! Воскресіння Христове.