Суворе місто, похмуре…
Вигляд міста, вигляд примар, які метушаться по ньому, безладдя вранішнього нападу, зморщені вулиці, які ледь можна розгледіти в тумані, кілька блідих ліхтарів, які мерехтять, немов блукаючі вогники, що борознять туманну поверхню міста, — усе це видовище справляє враження якоїсь таємничої битви.
Перші дні весни намагаються пробудити це суворе, похмуре місто від зимового сну. Сну холодного й тривожного.
Місто починає прокидатися. У цьому сірому, блідому світлі різко виступають стіни будинків. На деяких вулицях чути шум і гамір. Тут лунають звуки мотору, там — удари молота і деренчання потяга. Подекуди на поверхні покрівель будинків вже виникають димки, немов вириваючись із тріщин гори. Найрізноманітніші звуки майоріють над напівпрокинувшимся містом.
Вимучені, понурі люди-мурахи в непримітному чорному одязі снують чорними, ще засніженими вулицями похмурого міста в очікуванні приходу справжньої, не календарної весни. Під ногами — хрипле квакання чорної багнюки, яка розлітається з-під колес брудних, шумних машин. Над головами — велетенська тінь чорних хмар, що повзе з даху на дах, простягаючись від одного кінця міста до іншого.
Чорними вулицями, також в очікуванні весни, поміж людей бродять нікому непотрібні бездомні пси, ходячи за людськими ногами, обнюхуючи їхні руки і соваючи сумну, голодну морду в пакети з продуктами, від яких пахне дешевою ковбасою…
Над суворим, похмурим містом розноситься гучна мелодія каркання чорних ворон, які нависли над містом чорною хмарою. А між низько навислих, волокнистих, брудних хмар лежить розчавлене ще зимове сонце, що розпливлося, немов жовток розбитого купленого яйця.
На суворих, похмурих обличчях людей — роздратованість і незадоволення. В сумних очах виблискує ледь помітний вогник надії… Багато з них сподіваються на чудодійну силу весни, яка розтопить людські серця, зимовий холод і песимізм. Нарешті скоро можна буде скинути з себе це лахміття і одягти легкий одяг. В людських думках вже народжуються нові плани, бажання, мрії. У весняному повітрі скоро розвіється запах нових можливостей.
Весна… Люди пробігають її днями, помічаючи прогрес кожного. І якщо вона все ж таки хмуриться і сумує і, навіть, плаче холодним дощем чи сипле чужим снігом, всі знають, що це не надовго. У неї ще не все одразу виходить… Але вона впорається. Це ж весна! Вона запускає світло в серця людей, запалює усмішки на обличчях і дарує легкість їхнім душам. Весна приносить надію, що тепер все буде добре…
І ось стоїть все ще суворе, похмуре місто… В очікуванні приходу справжньої весни…
