Paul Magogan
Головна заповідь одна і єдина – любити Господа Ісуса Христа й вірити в нього.
07.01.2013
1564
8

Злотворний альянс церкви й влади (II)

Виродлива істота під знаком Хреста

Виродлива й ганебна потвора під знаком Хреста нищить паростки демократії й свободи. Її існування підпорядковане захисту інтересів Москви і базується на можливості нажитися на неосвіченості та наївності малоросів. Ця істота має присутність майже скрізь і здатна змінювати своє обличчя від жорстокого до поблажливого, залежно від досягнутого результату. Вона пропонує всім шлях до Спасіння не стільки через дотримання вчення Христа, скільки через служіння інтересам великодержавної Росії.

Як наживаються на спотворенні поняття Бога

Які духовні засади в суспільстві, таке й саме суспільство та життя в країні. Та розповсюджена система вірувань, котру пропагує православна церква, майже ніяк не допомагає вирішенню складних проблем сучасного життя, з якими доводиться стикатись віруючим, наприклад, щодо шлюбних стосунків, виховання дітей, здобуття освіти тощо. Попи, мабуть, і не уявляють собі про існування справжньої життєдайної віри, яка, попри все, живе в душах простих віруючих, і, не потребуючи попівського втручання, повсякденно й повсякчасно надає людям сили, щоби жити, трудитись, творити добро.

Поки віруючі вимушені залишатися наодинці з власними проблемами, огрядним панам у рясах дивним шляхом вдається накопичувати надмірні матеріальні багатства. Вже добре відомою стала закономірність: чим вище статус у церковній ієрархії, тим розкішнішими виявляються пов'язані з цим статусом речі: суперкоштовні автівки, напівцарські палаци та маєтки, а також такі дрібні предмети розкоші, як годинники, вартість кожного з яких сягає вартості квартири.

Звідки походить усе те непомірне багатство? Зрозуміло, що воно виникло не завдяки чесній праці, якій віддають усі сили, залишаючись завжди бідняками, пересічні українці. Багатії, що нажилися на злиденному житті інших, зачастили до храмів. Мета співробітництва зі владою, яке щедро наповнює кишені церковників, – надати новоспеченим хазяїнам життя моральну підтримку і, так би мовити, відмити їхні гріхи, заради можливості й надалі безкарно чинити злочини. Як наслідок, нахабність нуворишів стрімко зростає, вони швидко опановують державні посади, після чого їхні статки набагато збільшуються.

Ідеологічний фундамент існуючого режиму значною мірою обумовлює все його існування. У його основі лежать аморальні принципи, а точніше, відсутність будь-яких принципів: можеш робити все, що завгодно, можеш пиячити, брехати, займатися розпустою, заводити коханок або коханців, брати хабарі, якщо ти посадовець, а батюшка за відповідну плату помолиться за тебе, а потім ти можеш продовжувати в тому ж руслі й надалі. Тобто дехто сприяє аморальності серед людей, наживаючись на їхніх пороках і слабкостях. Практика потакання людським порокам, хоч і зветься здобуттям прощення перед Богом, має мало спільного зі справжньою вірою.

Сучасний візантизм в українському контексті

Спотворення поняття Бога призводить до спотворення багатьох інших понять, включно з поняттям держави. Незважаючи на те, що за законом церква відокремлена від держави, вельможні пани в рясах постійно труться при владі. В обхід закону неофіційно підтримується тісний альянс світської влади з церквою, завдяки якому держава служить особистим інтересам олігархів і продажних чиновників. Водночас духівництво своїм впливом на свідомість народу покриває існуючі зловживання й несправедливості.

Морально збанкрутіла влада продовжує триматися на міцній підтримці з боку духівництва, чиї ієрархи не втрачають жодної можливості підкреслити свою лояльність: здійснити освячення чергового невдалого проекту, поздоровити прем'єр міністра або президента з святковою датою, бути присутніми під час важливих державних заходів, іноді закликати через власні представництва в ЗМІ народ до спокою та покірливості тощо. Але благословителям корумпованої влади варто пам'ятати про те, що вони також несуть моральну відповідальність за її дії.

Хто і навіщо заклав фундамент для підступного альянсу влади й церкви – цікаве питання. Воно стосується подій в далекому минулому, коли християнство було державною релігією Візантійської імперії та інструментом обтісування підкорених народів. Після краху Візантії ця порочна релігійно-політична установа чудовим шляхом перекочувала до Росії, а звідти, неначе заразна хвороба, перекинулася на Україну, де вона й досі існує і процвітає на благодатному підґрунті у вигляді людської байдужості до Істини. Скрізь у розвинутому світі поняття візантизму й цезаро-папізму вважаються одними з найганебніших символів та використовуються для позначення речей вкрай неприємних.

Аморальні типи у священицьких рясах

Альянс церкви з напівкримінальною владою існує завдяки певній ідеології, що тісно пов'язана з православ'ям. На дев'яносто відсотків офіційна православна доктрина виявляється брехнею, націленою на спотворення понять духовності. Не можна не помітити, що в православ'ї завжди існував уклін у бік язичництва з його обрядовістю та обожнюванням об'єктів культу. Фанатизм на фоні вираженої схильності до ідолопоклонства, нетерпимість до всіх інших релігій, вороже ставлення до критики – загальновідомі православні, так би мовити, "чесноти".

Незважаючи на все, дехто з журналістів і громадських діячів мають сміливість публікувати критичні матеріали стосовно непотребств та зловживань з боку церкви та її служителів. Багато неприємних речей перестали бути таємницею для громадськості, у тому числі, існування бізнесових структур у єпархіях, незаконне володіння ними ділянками, отримання священиками коштовностей та їхня тісна співпраця з можновладцями, чия совість є нечистою. Продовжується висвітлення вже відомих прикладів антисоціальної поведінки декого з церковників, а саме випадків пияцтва, розпусти, педофілії, брутальних дій стосовно журналістів та інших.

Над невігласами легше панувати

Звичайно ж, попи розповсюджують хибні уявлення задля ідеологічного панування над свідомістю маси невігласів. Як результат, велика кількість обивателів вважають, ніби Боженька все для них зробить: раптом візьме й збудує громадянське суспільство, створить високі стандарти життя, зробить їх багатими й щасливими. Ніколи й ніде так не було та не буває. Справжня віра – запорука творчих здібностей і передумова здатності творити добро, змінювати власне життя на краще й допомагати іншим. Але прийняті в усьому цивілізованому християнському світі принципи, котрі здатні ефективно діяти на особистому й повсякденному рівні, багато в чому розходяться з офіційною православною доктриною.

Ідеологічне окозамилювання спотворює людські чесноти, що є вигідним декому з вельможних панів. Саме заради такого окозамилювання існує відома всім ідеологія з її напіврабським обожнюванням влади, чиї представники готові платити чималі гроші за благословення священиків. Усьому цьому кодлу, включно з пристосуванцями різних мастей, лицемірами в рясах та просто аморальними типами, простіше й вигідніше мати справу з народом, який складається переважно з невігласів. Перекручування поняття Слова Божого, різного роду мудрування церковників змушують народ покірливо мовчати, незважаючи на будь-які обставини.

Хибні уявлення про духовність отруюють свідомість населення настільки, що воно стає нездатним захистити себе від зловживань можновладців. Якщо Слово Боже не живе в душі людини, а залишається лише абстракцією, якщо людина не тримає в собі кожного дня й кожного часу особистої віри, а поклоняється символам або культовим речам, то вона перетворюється на служителя ідолам і втрачає свободу. Такі люди стають жертвами злочинів внаслідок власної безпорадності й беззахісності, злодіям легко знущатися над ними, відбирати в них майно, обдурювати, ґвалтувати, продавати в рабство.

Postscriptum

Враховуючи все вищесказане, треба думати, обмірковувати реалії життя, а головне – треба досліджувати вчення Христа, не втрачаючи особистий зв'язок зі святою Таємницею, не покладаючись на церкву та її попів. Ані прихільність до якоїсь визначеної доктрини з міцно усталеною системою понять, ані поклоніння предметам культу не можна порівняти з присутністю святого Духу в середовищі людських душі. Справжня віра в Бога, на відміну від абстрактних хитросплетінь, – то запорука свободи й незалежності, що вже перевірено досвідом багатьох націй і минулих поколінь. Завдяки усвідомленню українцями цих важливих принципів усе зміниться на краще.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

8

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"