Про недоліки відсутності мамонтів в сучасному житті.
Моя подруга вирішила вигнати свого хлопця. Хлопець – чемпіон комп'ютерних перегонів. Своє вміння він переносить на їхню маленьку машину та на холодильник. Машина стогне та намагається розвалитися, бо китайські автовиробники своєчасно не подумали про українських любителів комп'ютерних перегонів. Холодильник порожніє з шаленою швидкістю. Подрузі залишаються лише пусті каструлі, які навіть не можна облизати.
Вона прийшла до мене за порадою і сказала:
- Хочу, щоб він мені по хазяйству допомагав. Хоча б супермаркет сам ходив!
- Не піде, - заперечила я. – Он, навіть Кейт Міддлтон, яка тепер англійська принцеса, сама в супермаркет ходить. Бачила фотки в інтернеті?
Вчора я тягнула з супермаркету в одній руці дитину (власну, не куплену). В другій – сумку з харчами. З кишені у мене стирчав дитячий розвиваючий журнал з розвиваючими монстрами. А з роту звисав пакет з котячим кормом, який нікуди не вліз. За мною йшли бездомні собаки, бо сподівалися, що мої зуби не витримають такого навантаження, і корм впаде манною небесною. Не на ту напали! Голодні домашні коти лякали мене куди більше, ніж дикі собаки. Голодні коти вміють по ночах лизати п'ятки. Це справляє жахливе враження, особливо, коли в цей час сниться сон про якогось принца.
Чоловіки не пристосовані для глобальних закупівель в велетенських супермаркетах. Це історично зумовлений факт. Супермаркет – це не мамонт, заєць або ведмідь, за якими треба ганятися та перемагати з ризиком для життя. Здобуття харчів в супермаркеті не приносить бажаного адреналіну.
Довгі полички з купою товарів – це як ліс, по якому ходили наші давні пращури-жінки, збираючи ягоди та викопуючи корінці. Чоловік попадає на ворожу територію і губиться. Йому здається, що скрізь вовча ягода, а дружина вимагає чорниць. Він ходить зі списком безкінечними рядами, та вселенська безнадія і печаль їдуть на його плечах.
Він знає, що все одно набере вовчих ягід. Ну скажіть, яка різниця між молоком "Бабусина хатка" та "Хатка в селі". Те і те молоко? Молоко! Так чого вона кричить?
Хіба що в вихідні в супермаркеті можна трохи уявити, що ти на охоті. Знайти єдине вільне місце на парковці та зайняти його перед носом конкурента. Поштовхатися плечима з суперником біля м'ясного відділу. Прорватися через чергу бажаючих купити свіжоспечений багет. Влаштувати перегони на візочках. Діти в цих візочках будуть щасливі. Яйця, молоко та хліб, волею долі попавши в ті візочки – ні.
В рядах з автотоварами чоловіки ховаються від психологічного тиску оточуючого лісу з вовчими ягодами. Там вони тихенько переговорюються, розглядаючи якийсь інструмент. Іноді за їх спинами роздається зміїне шипіння "Ну де ти там вже? Пішли, нам ще треба зубну пасту купити". Від шипіння всі чоловіки підскакують однаково. В їхніх очах видніється жах. Бо за косметичним відділом йде відділ жіночого одягу, де вона буде ритися в ящику з розпродажними панчохами, а він буде тримати дитину, щоб та до каси не з'їла отриманий в бою свіжий багет.
- Адреналіну та чоловічої справи не вистачає твоєму хлопцеві, - сказала я подрузі.
- Чоловіча справа – носити важкі сумки! – заперечила вона.
- Чоловіча справа – ті сумки наздогнати, якщо вони від тебе втечуть, - авторитетно відповіла я.
І ми з гіркотою замислилися про те, як цивілізація руйнує міжстатеві відносини.
