А я так його любила!

- Ну я бомжаааа, - протяжно каже жіночка середнього віку, сідаючи у автобус,  який іде з містечка до села. Одягнула вона досить пристойно, на голові – красива зачіска.

- Та хто б вже жалівся, Марино! – дорікає їй сусідка. – В тебе ж будинок є!

- Той що? У мене жодного документу нема. Жодного! Мій-то, поки я на ринку була, поїхав з дому. Разом зі шафою. А в шафі, крім одягу – гроші та документи. І я навіть знаю, кого ця падлюка найняла, щоб ту совєтську шафу винести, вона ж неподьомна! Сказав мені по телефону, що то йому винагорода за той час, що зі мною жив. Нехай здохне з тими грошима!

- Але ж ти його любила, - каже сусідка. – Він з тобою скільки прожив? Два роки?

- Два з половиною, - похнюпилася Марина. –  Я його так любила! Але через того клятого хачіка все зруйнувалося!

- Це той, що тебе з ринку вигнав і паспорта не віддав? А ти до міліції звернулася?

- І що я їм скажу? Що мій прийшов та побачив нас за лотком на ящиках та дав Арсену в морду, а той мене вигнав? Але як же він мене любив! Хачіки – вони такі, раджу!

- І що ти тепер думаєш робити?

Марина показує величезну клітчату торбу.

- До сестри їду в село, продуктів попрошу. Бо грошей зовсім нема, і на роботу ніхто не візьме, поки документи не відновлю. А все через любов.

Жінка підпирає рукою щоку та сумно дивиться в вікно.

- От шалава, - каже моя сусідка, жіночка з величезними грудьми справжньої селянки. – З хачем зляглася, коли в неї нормальний мужик був.

- Заздрісно? - без злості відповідає Марина, продовжуючи дивитися в вікно.  – Тебе-бо ніхто не хоче.

- Ах ти... - починає моя сусідка.

- Баби! - кричить водій. – Припиняйте вашу романтику, а то геть повисаджую! Ви мені минулого разу поручень зламали!

- Та то не ми були!

- А яка різниця? Все одно за чоловіків билися.

Автобус доїжджає до кінцевої. Селянки виходять по жалібно стогнучим сходинкам на ґрунтівку, несучи пусті сумки та притримуючи гроші, сховані в декольте - сьогодні неділя, виторг на ринку був гарний. На лавочці зупинки їх "благовірні" вже закінчують святкувати неділю, дехто вже лежить, по-дитячому склавши долоні під щічкою. Селянки з матами починають розганяти чоловіків по хатах.

- А все ж таки я їх обох так любила! – сумно каже Марина і, тяжко зітхаючи, іде повз бурних сімейних сцен до сестри просити продукти.