На в"їзді до Молдови з боку Придністров"я прикордонники перевіряють паспорт, але штампа не ставлять: Придністровська Молдавська Республіка не є суб"єктом міжнародного права.
Маршрутка за годину доїжджає до Кишинева й зупиняється поблизу 20-поверхового готелю "Космос". Перед будівлею — пам"ятник червоному командиру Григорієві Котовському на коні. Поряд сучасний комерційний центр "Уно". Там продають одяг, продукти, є павільйон із українськими солодощами "Рошен". За кілька кроків — стихійний блошиний ринок. Там збувають поношений одяг, радянські книжки. "Валянки импортные из России" — 200 лей (94 грн).
У "МакДональдзі" не розуміють англійської. Менеджер просить повторити замовлення російською.
У двозірковому готелі "Кишинеу", розташованому неподалік, багато вільних кімнат. По телевізору показують програми Білорусі, Франції, Німеччини, "Євроньюз", наші "Інтер+" і "5 канал". Під готелем у кіоску можна купити газети, зокрема й придністровські. А також опозиційні, де лають чинного президента Молдови Володимира Вороніна і його Комуністичну партію, що перебуває при владі.
— Комуністи хіба не забороняють незалежну пресу? — запитую в продавчині.
— Зараз не ті комуністи. Нічого не можуть. Обіцяли створити багато робочих місць, але нічого не зробили. Люди по заробітках пороз"їжджалися — хто в Румунії, хто в Одесі чи Москві.
Придністровський конфлікт розгорівся, коли президентом Молдови був Мірча Снєгур, 68 років. Він відповідає на телефонний дзвінок, але каже, що не хоче розмовляти:
— Я вирішив зробити паузу в спілкуванні з журналістами. Велику паузу. Щасливого вам перебування на молдовській землі й удачі.
Увечері в кишинівському Театрі російської драми ім. Чехова вистава з американського життя "Надто закоханий таксист". Квиток на гальорку коштує 50 лей (23,5 грн). Гардероб працює, але люди здають шуби й пальта неохоче: в залі прохолодно, хоч він і заповнений.
На сцені — меблі 80-х років. Герой каже: "Я — головний показник економічного курсу уряду: я безробітний!". У залі — сміх, оплески. Третина молдаван не можуть влаштуватися на роботу на батьківщині, тож їздять підробляти за кордон.
51-річна уродженка Кишинева Лілія Кунне в антракті розповідає, що нині живе в Москві. Із сімома молдованками за $500 на місяць знімає кімнату в квартирі, живуть немов у гуртожитку.
— Працюю неофіційно, стою продавцем на Черкезівському ринку. Ніякого стажу не йде, відпустки нема, — додає жінка.
Кілька разів на рік Лілія має відгули і їздить додому поновлювати реєстрацію для легального перебування в Росії.
— На кожній митниці доводиться платити. "Бомблять" усіх. Не тільки тих, у кого документи не в порядку, а будь-кого чужого, — каже Кунне. — А тепер із 2008 року в Росії урізали квоту на трудових мігрантів. То, мабуть, ще суворішими будуть, — зітхає. — Багато хто з молдаван хочуть тепер в Україну... Але ж ваші погранці й митники лютують часом більше за московських.
4 
1
Коментарі