"За селом племінник Азарова дачу звів"

 

Виставили на продаж колишній панський маєток у селі Ворошилівка Тиврівського району. За нього просять 990 тис. грн. Власники готові торгуватися.

До Ворошилівки добираюся автобусом півгодини. Туди він їздить кожні 40 хв. Із рієлтором зустрічаємося на автобусній зупинці. До пам'ятки архітектури йдемо 7 хв. Вона в центрі села. На стінах облупилася стара побілка.

— Цей будинок занесли до реєстру пам'яток архітектури до 1917 року. Якби він не мав статусу пам'ятки, був би набагато дешевший. Це приблизна оцінка. Її складали разом з господарями, хоча вони не проти торгуватися, — пояснює рієлтор 26-річна Тетяна Бурлак. — Хто приїжджає дивитися, зразу говоримо: достроїти можна, але руйнувати фасад ні. Площа будинку — 58 квадратних метрів. Він приватизований.

У домі мешкає багатодітна сім'я. Житло купили шість років тому у правнука пана.

— Всьо говорив нам: "Діти, шо з вас узяти?" То продав свій дом за 7 тисяч гривень. А поначалу його і за 1,5 тищі ніхто не хотів брати. Тут ні світла, ні газу, ні води не було. Садиба стояла захаращеною, ледве довели до пуття, — каже господар.

— Перший раз узяли в дядька ключі, пішли дивитися на дом зі своїм собакою. Пес побіг до дверей і став по них лапами дерти. Кажу чоловікові, навєрно, це наш дом, — говорить хазяйка. — Як стали жити, почав являтися привид хлопчика. Білий і в усьому білому, як ангел. Сидить навприсядки під стіною і мовчить. Аж мурашки по кожі ходили. Коли родила меншу дочку, перестав мені показуватися. Дивно, бо в цій хаті ніхто не помирав, хазяїв вислали до Сибіру.

Господарі показують будинок зсередини. Там три кімнати і кухня. Недавно добудували ванну й туалет, самі провели каналізацію. У двох кімнатах зробили євроремонт. В одній є камін. Усюди дерев'яна підлога. Власник говорить, над стелею збереглася старовинна ліпка.

— Уся архітектура лишилася, ми її гіпсокартоном лише закрили. Нічо не оббивали. Коли проводили газ, грубку оставили. Спалимо два оберемки дров з акації чи грабу — і в хаті Ташкент. У нас тут лісу багато є, — сміється чоловік. — Цей дом взагалі теплий. Тут стіни метр товщиною. А коли копали каналізацію, знаходили золоті монети. Бачили підземний хід кудись. Кажуть, веде до Тиврова.

Ззовні будинок не облагороджений. Сусіди радять його побілити, щоб мав пристойний вид.

— А нашо? Як його наоборот треба змивати, то колись заляпали ліпнину і архітектуру вапном. Тепер навпаки модно, щоб вапна на хаті не було, — каже власник. — Головне, тут хароше село. Сюди з города переїжджають жити. Голова Тиврівської райдержадміністрації тут построївся. За селом племінник Азарова дачу звів.

Показує на добудову над дахом. Там виросли кілька дерев.

— Оту добудову використовуємо в мирних целях. Он почепили рекламу нашого товариша. Він депутат-мажоритарник, іде до Верховної Ради.

— Пам'яток архітектури зараз купувати ніхто не хоче, — розповідає 31-річна Наталія Крістенчук із вінницького агентства нерухомості. — Бо лише за статус пам'ятки треба доплатити 20 відсотків до вартості будинку. Здешевити не вдасться. Зняти статус пам'ятки архітектури можна за умови, якщо приміщення зруйнується і не буде підлягати реставрації. Часто покупців зупиняють їхні ж діти. Вмовляють не купувати старі дома, бояться, що там є привиди.

×