У суботу о 9.00 столичний парк Слави оточений міліцією. Біля меморіалу Пам'яті жертв Голодоморів чотири рамки металошукачів. У черзі до них стоять люди з державними прапорами. Сумки і рюкзаки на вході ретельно перевіряють люди в цивільному.
Уздовж алеї, що веде до меморіалу, вишикувалися солдати почесної варти. О 10.00 має приїхати президент Віктор Янукович — вшанувати пам'ять загиблих під час Голодомору 1932–1933 років.
— Голодуєм, голодуєм — скільки можна голодувать. Усе нема для нас грошей, — каже жінка в довгій потертій шкіряній куртці. З-під хустки вибивається сиве волосся. — Усе порозкрадали. Я 50 років дворником проробила, а пенсія — 880.
— Та не гнівіть Бога. Войни немає, дивіться, в якій куртці стоїте, — говорить до неї інша жінка, яка тримає прапор.
— Хай приїде президент — я йому на ушко розкажу ці басні, — відмахується та, що у шкірянці. — Скажу "Іди сюди, Януковичу, розкажу тобі секрет фірми", — показує, як манитиме його пальцем. — І хай усі чують. Хто вони без комунального хазяйства? І черви, і мишки зразу побіжать. Усю гадость прибираєм — і ми не в почоті.
— Зігнали сюди всіх зранку, де вже той Янукович? — тупцює на місці жінка років 27. Ремінець жіночої сумки перекинутий через шию. — Тут в основному з київських предприятій народ, — пояснює. — Ми — комунальники. Дали команду, щоб по стільки-то людей прийшли.
Янукович прибуває о 10.05. Дівчата у вінках вручають йому композицію з калини та жита. Такі ж горщики дають прем'єр-міністру Миколі Азарову та голові Київміськдержадміністрації Олександру Попову. Чиновники рушають до скульптури "Гірка пам'ять дитинства". За метр до неї Микола Азаров знімає кепку.
Президент ставить композицію першим. Стає перед скульптурою, руки тримає перед собою. Вклоняється. Прем'єр теж вклоняється, помічає щось на своєму пальто. Обтріпує лівою рукою, не розгинаючись.
Оголошують хвилину мовчання. Президент із супутниками йдуть до меморіалу. За ними проходять екс-президенти Леонід Кравчук, Віктор Ющенко та Леонід Кучма.
Близько 14.00 до метро Арсенальна сходяться близько 2 тис. людей. Третина з них — студенти. Чоловіки в темних куртках роздають їм жовто-блакитні прапори, й усі йдуть до пам'ятника жертвам Голодоморів у парку Слави.
Екс-президенти Леонід Кравчук, Віктор Ющенко з дружиною та трьома молодшими дітьми — Христиною, Софією та Тарасом — покладають до пам'ятника свічки та вінки. Дорослі хрестяться, Тарас позіхає, Софія кашляє. Відстоюють годинну панахиду.
За ними спостерігають кияни 51-річна Юлія Чепелєва з онуком 10-річний Златком.
— Мій прадід загинув у Полтавській області, — розповідає вона. — Прабаба забрала дітей та поїхала в Харків. А дід залишився пильнувати хозяйство. Коли вони повернулися, не було ні діда, ні хозяйства.
— Комуністи не хотіли, щоб Україна була вільною, — розказує, що знає про Голодомор, 12-річний Василь Василашко з Києва. — Вони спробували зробити це так, щоб люди були не здатні жити, щоб вони були знищені фізично і морально. Вивозили з України хліб, їжу. Це мені дідусь розповідав. Він із села Куражин (Новоушицький район Хмельниччини. — "ГПУ"). У них там голод був після війни.
Більшість людей о 16.00 розходяться. У натовпі бігають троє дівчат — Аліна, Ольга та Юлія. Одна з них гортає номери в мобільному:
— Дє той мужчина в серой шапкє? Я не знаю, який номєр єго. Всьо, нам капєц.
— Нам сказали з двух до четирьох постоять. Обєщали нє обидеть, — розповідає 17-річна Юлія. — Знакомі казали, можна заробити 30 гривень за час. Собіраємся ілі в торговом центрє "Навігатор", ілі тут во дворах. Якщо не знайдемо своїх, то як потом гроші вибити?
Поспіхом обходять прилеглі двори. Там кілька груп чекають на своїх кураторів. Це не ті, кого шукають дівчата.
3 
1
Коментарі