Мешканці сіл Халаїдове, Терлиця, Тарнава та Дібрівка Монастирищенського району Черкащини хочуть, щоб у їхніх церквах служба була українською мовою. На території цих сіл є два храми Московського патріархату. На зборах громади 136 чоловік підписалися під зверненням до владики Уманського і Звенигородського Пантелеймона. І отримали дозвіл.

Із настоятелем парафії 42-річним Миколою Богуславським спілкуємося у храмі Різдва Пресвятої Богородиці в Халаїдовому.

— Люди захотіли службу українською, бо на церковнослов'янській мові їм важко розуміти. Одна жінка, послухавши вінчання українською, підійшла й каже: "Батюшка, я 20 років вінчання чула, але не знала, про що говорять. А тепер усе зрозуміла".

Богослужіння українською мовою було санкціоноване ще 1921 року. Синод єпископів України дозволив це робити у парафіях, де цього бажають люди більшістю у дві третини голосів. 9 березня ми провели церковні збори. На службу зазвичай приходять 30-40 чоловік. Якщо більше сотні, це вже значна кількість. У людей було зацікавлення, зібрали 136 підписів.

Чому зараз виникла така ініціатива?

— Це питання обговорювалося на початку 1990-х, а потім стихло. В останні роки знову стало актуальним. Держава незалежна більше 20 років. Підростає нове, більш активне україномовне покоління. За опитуваннями, молодь здебільшого усвідомлює себе громадянами Української держави — хочуть жити тут і розмовляти своєю мовою.

Мова виховує патріотизм. Я читав книжку закарпатського письменника Івана Хланти. Він наводить такий приклад. У церкві священик говорить "І ще молимось за Богом бережену Українську державу. Уряд і військо її". А по-слов'янськи це звучить так: "Еще молимся обо хранимой стране нашей. Властех и воинстве ее". Cлов'янський варіант не викликає в людини патріотичних емоцій.

Коли була хвиля національного відродження, на початку 1990-х, служби проводили тими мовами, які людям ближчі. Але потім сталося розділення на Київський і Московський патріархат. Київський почав асоціюватись з українською православною церквою. А Московський — ніби російська. Але ми теж українська церква. У багатьох храмах Московського патріархату службу проводять українською. Наприклад, у Києві в Храмі Преображення Господнього.

Чи були люди, які виступили проти?

— Двоє людей звинуватили нас у тому, що хочемо перейти до Київського патріархату. Але це не так. Владика Черкаський Софроній (його вважають лідером "проукраїнського крила" в УПЦ МП. — "ГПУ") сам читає Євангеліє й акафіст українською, і це нікого не дивує. Я пам'ятаю його слова "Ми, мабуть, єдиний народ на світі, який соромиться своєї мови".

Важко було перевчитися правити?

— Пам'ятаєте, коли російськомовні художні фільми почали дублювати українською мовою? Спочатку було дивно, а потім звикли. Я десь півроку розучував тексти. Вчився читати так, щоб вони лилися. Якби це була французька мова, мені було б складніше. Але це ж рідна мова, вона зразу входить в ум і серце.

Виховує дочку і двох синів

Микола Богуславський родом із села Вільшанка Христинівського району Черкащини. Закінчив Почаївську духовну семінарію та Чернівецький православно-богословський інститут. Служив у Христинівському районі. Потім перейшов до парафії в селах Халаїдове та Терлиця. З дружиною 35-річною Світланою виховують трьох дітей: 10-річну дочку та двох синів — 4 і 7 років. Живе в будинку, що належить громаді. Власного авто не має. Дістатися до сусідніх сіл допомагають люди.

×