Сьогодні українці фактично лише виборюють статус корінного народу. Але щонайменше ще один народ є корінним для України — як півострівної, так і материкової частини. Це кримські татари.
Замість ламати списи про статус російської мови, варто думати про завтрашній день і Крим. На скільки б місяців чи років не затягнулася окупація, півострів не перестане бути частиною України. А Україна — надійним тилом кримських татар. Рано чи пізно постане питання руба: або кримськотатарська мова, культура й нація стають другою державотворчою та офіційною по всій Україні, або отримують широку автономію в її частині — в Криму. Поки що це звучить конфліктно, і саме так питання сприймають гарячі голови. Однак насправді це повністю європейська постановка питання.
Тому план дій такий:
1. В Україні вводяться дві офіційні мови: українська та кримськотатарська. Закон відтермінований у часі.
2. В обумовлений законом час в українських школах вступає в дію курс кримськотатарської мови та кримськотатарської літератури.
3. Школярі стають дорослими громадянами, яких не тіпає від кримськотатарської мови. Ба більше, вони її знають.
4. Крим повертається "в рідну гавань". Політики намагаються звично поспекулювати на темі про введення кримськотатарської мови в АРК як офіційної. Аж тут дзуськи. Бо українці на базовому рівні знають цю мову. І не тільки молодь, але й батьки, які займалися з дітьми. Тобто питання замість істеричної площини переходить у практичну.
Які наслідки таких дій? Із введенням такої програми кожен кримськомовний українець отримає впевненість при роботі на неокупованій частині України — перекладач, учитель у школі, репетитор. Українці знатимуть тюркську мову. Це відкриє для них тюркський світ із такими потенційними партнерами, як Туреччина, Казахстан, Туркменістан. А також новостворені незалежні республіки, які тимчасово перебувають у складі Російської Федерації. Кримськотатарська мова не забезпечить їм повного розуміння всіх тих мов, але основи дасть.
Українці почнуть розрізняти арабські та єврейські літери. Це розширить свідомість і стимулюватиме незалежність суджень і думок. Наприклад, люди не лякатимуться фото із загрозливого вигляду молодиком під жахливою в'яззю, яка насправді означає "Фруктовий магазин".
Ми покажемо всій Європі, як вміємо вирішувати мовні й етнічні питання. Деяким навіть буде чого в нас повчитися. Крим безконфліктно повернеться до природного стану речей: на півострові рівно побутують державна, місцева мова корінних народів та іноземні — з огляду на економічні потреби.
Кримськотатарському народу це дасть не менше плюсів, ніж українцям. Щастя — це бути зрозумілим. Особливо, коли для цього не треба вдаватися до третьої мови-посередника. Тобто російської. Саме її пропонувала для кримсько-українського спілкування спершу романівська імперія, потім радянська влада й сучасні промосковські шовіністи.
На 10-й рік проекту прогнозована поява першого літературного твору, написаного кримськотатарською мовою етнічним українцем. Письменники добре знають, що таке молода, не заїжджена штампами мова творчості. Тому гідно оцінять її можливості. На 15-й рік той, хто перший узявся його втілювати, поїде на прийом до норманського конунґа за Нобелівською премією миру.
Літературу киримли слід вивчати у школах і вузах
— У школах по всій Україні, в яких навчаються кримські татари, необхідно мати класи, де з ними проводили б уроки рідної мови, — вважає письменник Андрій Кокотюха, 45 років. — Також важливо, аби кримські татари мали змогу складати ЗНО та іспити рідною. А кримськотатарську українські школярі, які вчаться з киримли, поки що можуть вивчати за бажанням. Якщо в дітей буде мішане мовне середовище, мову на розмовному рівні вони опанують. Більше уваги потрібно звертати на кримськотатарську літературу. Її слід перекладати українською і вивчати в школах і вузах.
— Ще до анексії наш інститут розробляв проект "Кримський політичний діалог", — каже директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, 50 років. — Діти в Криму мали чути від учителів і вихователів у садках три мови — українську, російську й кримськотатарську. Тобто, кримськотатарську повинні були знати не лише безпосередні носії. Це називається мультилінгвальна освіта. Створили робочі групи, провели кілька конференцій. Зараз більшість учасників проекту залишили півострів. Можна спробувати продовжити роботу. Для початку — у сусідній із Кримом Херсонщині. Далі — в Києві, Львові, інших містах, де компактно осіли кримські татари.
6 
1
Коментарі