Українець за час мандрівки тайгою схуд на вісім кілограмів

 

Улітку минулого року тернополянин Петро Миколів їздив у російську тайгу. На той час якраз сходив сніг, регіон майже затопило.

— Талої води було стільки, що вона просто не встигала всмоктуватися в землю. Навіть на перевалах стояла. Ми тиждень ішли пішки до гір. Ні доріг, ні стежок у цьому районі немає. В основному йшли біля річки. Ріки неглибокі. Коли переходили, навіть не перевзувалися. На березі просто виливали із взуття воду, щоб не чвакало, і йшли далі. Роздягнутися не було можливості, бо одразу атакували зграї ґедзів. Від укусів тіло спухало. Тож навіть коли було тепло, ми йшли в куртках, рукавицях і сітках-накомарниках.

Вологість, а з нею і кусючі комахи зникли, коли група туристів дійшла до гірського району.

— Гори на Уралі невисокі. Нагадують Карпатські Ґорґани — складені з каменів-пісковиків. Щоправда, мають пологіші підйоми. Щоб добратися до вершини, доводиться долати майже вертикальні скелі. Без альпіністського обладнання це неможливо. Найважче було вилізти на гори Защита. Витратили весь день і тисячу метрів каната. Палатки розбили на гребені гори.

Мій намет стояв на невеликому рівному виступі, між скелями. Через намети проходила страхувальна мотузка, до якої кожен пристібався карабіном, аби, не дай Бог, вночі не зірватися зі схилу. Страшно було, боявся поворухнутися.

Перші три ночі на Уралі Петро не міг заснути взагалі. Каже, через білі ночі.

— Дуже був утомлений, а заснути ніяк. Доки не випив снодійні таблетки. У літній період там день триває 21 годину. Сонце заходить о 23-й, і за три години знову настає світанок. Вночі зовсім світло. Добре, що літо коротке — близько місяця.

У літній період там день триває 21 годину

За час мандрівки тернополянин схуд на 8 кг.

— Все від тягару і недоїдання. На старті подорожі мій рюкзак важив 38 кілограмів. Половина з цього була їжа. Коли харчів стало менше, помагали дівчатам — несли їхні речі. Харчі були розраховані до грама. Традиційний наш обід — сухар, кружельце ковбаси, шматочок твердого сиру і картопля-пюре з порошку. Мені цього вистачало на півгодини. Добре наїдалися, коли ловили рибу. В тамтешніх ріках і озерах її багато водиться. Ловили на блешню — металеву приманку у вигляді рибини. Взяли її мало, бо зайвий вантаж. Тому скоро ловити риби не було чим. А під кінець у нас ще й цукор закінчився. Ми марили солодким. Коли добралися до населеного пункту, я похапцем з"їв весь рулет, а товариш наївся цукерок до нудоти.

Подорож по тайзі зайняла 32 дні. На проїзд і харчі Петро Миколів витратив близько 3 тис. грн. Він також знищив пару черевиків, порвав куртку і спізнився на кілька днів на роботу.

×