Львів"яни 24-річна Катерина Левицька й Андрій Сербін, 23 роки, їздили на тиждень до Естонії. Візи отримали в посольстві прибалтійської країни в Києві. Придбали за 400 грн квиток на автобус Київ–Таллінн.
— Хоч у касі нам казали, що квитків немає, автобус виявився на третину порожнім. Виїхали о 20.40, наступного дня в обід були вже в Естонії, — розповідає Андрій. — Добре, що взяли теплі куртки, бо цілий тиждень було холодно. В естонців є анекдот про їхній клімат. Коли одного чоловіка запитали, чому не засмаг, невже не було літа, він відповів: "Було, але я цей день провів на роботі".
Спершу поїхали до селища Азері, що за 2 год. їзди від Таллінна. У ньому живуть переважно росіяни. Зі столиці сюди двічі на день курсують автобуси. Зупинилися у знайомого матері Левицької Олександра.
— В Азері я провела дитинство, — каже Катерина. — Мама працювала на цегельному заводі. Коли розвалився Радянський Союз, завод почав занепадати. Тому переїхали до Львова.
— Поряд із руїнами старого цегельного заводу кілька років тому німці побудували новий, — додає Сербін. — Працівники отримують пристойну зарплату. Сільським господарством майже ніхто з жителів Азері не займається. Наша знайома Дайна має дачу. Казала, вирощує тільки помідори в теплиці. Мовляв, легше придбати овочі в магазині. А ще хвалилася, що за два роки, відколи Естонія увійшла до Євросоюзу, об"їздила половину Європи.
В Азері живуть трохи менше як 2 тис. людей.
— Андрієві сподобалося, що все містечко за 15 хвилин можна об"їхати на велосипеді, — згадує Левицька. — Там тихо, затишно й чисто. Естонці схиблені на чистоті. Доглядають не тільки територію власних будинків. Навіть за своїм парканом косять траву, садять квіти. У лісі багато ягід і грибів. Ми збирали брусницю, з неї готували смачний соус до м"яса.
Місцеві просто схиблені на чистоті
Відпочивши в Азері, пара вирушила до столиці країни — Таллінна. Катерина зустрілася з подругою Поліною:
— Ми разом ходили в дитсадок. Не бачилися майже 20 років. Поліна має квартиру, але сама живе у хлопця. Не побоялася, дала нам ключ від помешкання. Це двокімнатна квартира в радянській п"ятиповерхівці. "Цей будинок звели, коли мене ще на світі не було", — пояснювала Поліна. Хоч там зроблений сучасний ремонт, у коридорах склопакети. Під"їзд закривається на замок, який можна відкрити, піднісши до нього спеціальний брелок.
Грошова одиниця Естонії — крона. 2 крони — це гривня. Каже, ціни в магазинах майже не відрізняються від українських.
— Тільки алкоголь і цигарки дорожчі удвічі, — додає Катерина. — Проїзд в електротранспорті теж дорогуватий — 12 крон. Одного разу їхали на таксі. Нам попався водій-росіянин. Узяв за поїздку 100 крон.
Більшість населення Таллінна спілкується естонською мовою. Російську розуміють теж.
— У якомусь магазині продавщиця дорікнула: "Такие молодые, а не говорите по-эстонски". Але коли дізналася, що ми з України, перепросила, — згадує Андрій. — Стара частина Таллінна невелика, але доглянута. Місто забудовували німці. Є багато російських православних церков. Стоять великі екрани-інформатори. У музеї не ходили — дорого.
Таллінн розташований на березі Фінської затоки. Звідси до столиці Фінляндії Гельсінкі — декілька кілометрів. Раз на кілька годин туди курсує пором.
— Ним їздить багато фінів. Скуповують ящиками пиво, яке тут у кілька разів дешевше. Ранковий пором дешевший за денний. Ми придбали квиток на 7.30 за 260 крон.
Пливли до Гельсінкі 2 год.
— Фінляндія зустріла нас дощем, — нарікає дівчина. — Тому місто оглянути не вийшло, майже весь день ходили по магазинах. Більшість старих будинків у центрі відремонтовані, в них облаштовані торговельні або бізнесові центри. Андрій хотів купити кросівки. Але вибір там не кращий, ніж у Львові. І ціни майже такі самі. А от продукти значно дорожчі. За 5 євро ми купили півбуханки хліба, плавлений сирок, пакет соку й маленьку пляшку пива. Цим і обійшлися.
На поїздку львів"яни витратили замалим не $500.
2 
1
Коментарі