Я виконав завдання. Такою була моя перша думка наступного ранку. Я прокинувся з посмішкою і великою радістю. Для нас ця перемога справді була дуже важливою. "Шахтар" зміг вийти з групи і зіграє в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів.

Це величезний успіх. Ми зайняли друге місце у дуже складній групі. Команда здобула чотири перемоги і набрала 12 очок у груповому етапі, граючи проти "Манчестер Сіті", "Наполі" і "Феєноорда", який у минулому сезоні став чемпіоном Нідерландів. Наш успіх стане фанстастичним, якщо нам вдасться пройти в турнірі якомога далі. Але я чудово розумію, що з кожним етапом нам буде все складніше. Втім, у футболі немає нічого неможливого. Дуже важливо продовжувати вірити і мріяти.

Після жеребкування групового етапу говорили, що ми будемо боротися за третє місце, але я вірив у нашу команду. І продовжую думати, що ми можемо здивувати всіх у цій Лізі чемпіонів.

Головний чинник — це віра гравців у те, що з нашими суперниками можна боротися. Зрозуміло, що інвестиції "Манчестер Сіті" і "Наполі" дуже відрізняються від наших. Тому було дуже важливо, щоб футболісти вірили, що можуть обіграти будь-яку команду. Я завжди говорив гравцям, що потрібно бути хоробрими, щоб грати і показувати свій футбол. Саме сміливість футболістів принесла нам успіх.

Ми детально вивчали наших суперників, а гравці були дуже уважними при виконанні тактичних вимог. Разом все це дало нам результат.

Думаю, це інші мають оцінювати наші заслуги. Разом з тим я не втікаю від важливості своєї роботи. Нам вдалися фантастичні речі у "Шахтарі": тактичні питання, підготовка до матчів, те, як ми вбивали в голови гравців наші ідеї. Але я продовжую говорити, що інші мають визнавати наші досягнення. Дуже просто зрозуміти те, що ми тут зробили.

Зараз дуже важко обирати (розмова відбулася до жеребкування 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. "Шахтар" зіграє з "Ромою"). У мене немає якихось особливих побажань. На нас у будь-якому випадку далі чекає зустріч з великою командою, великим тренером і великими гравцями.

А під час групового етапу в мене з'явилася можливість зустрітися з двома наставниками, яких я найбільше хвалю і поважаю. Протистояння з Саррі і Гвардіолою — це дуже великий виклик. Це показник того, що я можу боротися з найкращими. Той факт, що ми виграли, дав мені також можливість позмагатися з самим собою. Перемогти цих двох тренерів - це фантастичне досягнення для будь-якого наставника.

Як у роботі, так і в особистому житті, я оптиміст. Я дуже вірю у свої ідеї. Без цього буде дуже важко передати їх іншим. Подумки я завжди уявляю хороші речі та успіх. У житті є тільки одна річ, яку ми не можемо вирішити. Це смерть. Усі інші питання чи проблеми ми здатні розв'язати. І треба дивитися на них з оптимізмом. Я завжди повертаю обличчя до життя з оптимістичного боку.

Це була дуже приємна розмова. Я поважаю містера Луческу і його роботу, яку він провів у "Шахтарі". Ми привіталися і поговорили про гру і про все те, що відбувається зараз. Було цікаво.

 

Свою роботу я виконую з любов'ю. Я обожнюю свою професію і те, що я роблю. Я та людина, яка кожен день прокидається з посмішкою, бажанням працювати і спілкуватися з людьми, які мене оточують. Любов приносить нам багато позитивних речей у житті. Коли ми робимо щось з любов'ю, то нам це дається набагато легше. Я закоханий у гру. Для мене не так важливо тільки вигравати. Велике значення має картинка та імідж, які ми показуємо. Гра для мене можлива тільки тоді, коли вона добре зіграна. Я треную свої команди так, щоб вони показували красивий футбол, домінували у грі, тримали в себе м'яч. Для мене це є вирішальним.

Сьогодні футбольний тренер має розумітися у психології і бути психологом для кожної людини, яка працює з тобою. Потрібно помічати правильні моменти в грі і розділяти їх. Команда має бути добре готовою фізично, тактично і технічно. Це забирає багато годин роботи. Але для мене це просто, бо я все роблю з любов'ю та великим ентузіазмом.

Я вчився, дивлячись на всіх тренерів. Зрозуміло, що були наставники, від яких я взяв більше. Але тим, ким я є як тренер, я став завдяки щоденній праці протягом кількох років. Дуже важливу роботу виконують мої помічники. Вони допомагають мені думати і ставити собі питання: "Чому?" У футболі завжди є питання, на які треба відповідати. Мої ідеї формувалися і покращувалися протягом всього цього часу.

У ньому є багато того, чого не бачать звичайні глядачі. Непросто грати 90-95 відсотків матчів, де суперник весь час закривається у своєму штрафному майданчику. Дуже складно атакувати проти таких команд, адже немає вільних зон. Подолати такий захист — це складна робота. Іноді люди до кінця не розуміють наскільки складно "Шахтареві" перемагати суперника, який закривається у захисті.

Для мене це було чимось новим. Я звик до чемпіонату Португалії, де навіть аутсайдери стараються грати, атакувати і виявляти ініціативу у грі. А тут ці речі відрізняються. Тому в чемпіонаті України дуже складно виступати саме через цей мотив. Мені шкода, що тут є мало команд, які хотіли б грати, демонструвати відкритий футбол і старалися б цінувати його. Така гра не є привабливою для вболівальників.

Я завжди телефоную своєму сину після матчів. Запитую, чи дивився він нашу гру. Після одного з матчів у цьому сезоні він сказав мені: "Я бачив тільки перший тайм. Я втомився дивитися. Всі ігри одинакові. Немає нічого нового". Я розумію, що вболівальникам і глядачам нецікаво дивитися такі матчі. Чому в Англії переповнені стадіони? Там відкритий футбол. Гра має бути такою, а обидві команди мають хотіти виграти. Саме це приваблює вболівальників. Дуже часто люди не розуміють цього контексту матчів, який є в Україні.

Ні. В жодному випадку. Наша головна мета — це чемпіонат України. Я постійно кажу про це футболістам. Непросто управляти всім, коли ми виступаємо у прем'єр-лізі і Лізі чемпіонів. Єврокубкові матчі змушують нас витискати з себе максимум. У цього турніру дуже великі вимоги, а в нас мало часу, щоб підготувати ігри.

Дуже просто зрозуміти наскільки Ліга чемпіонів важлива для футболістів. Не завжди вдається перелаштуватися і правильно побудувати емоційну складову чемпіонату і Єврокубка. Але треба розуміти, що наша головна мета — це перемога у прем'єр-лізі.

Завжди найкраще бути попереду і мати перевагу над суперником. Треба розуміти, що наш переслідувач близько, і ми не повинні спати. Важливо усвідомити, що нас чекає боротьба аж до кінця. Те, що трапилося у минулому сезоні, — це трохи ненормально. Наша перевага над "Динамо" склала 14 очок. Це дуже багато. А те, що ми маємо зараз, — це нормальна боротьба. І слава Богу, що ми зараз на першому місці.

 

У цьому сезоні команди якісніші, ніж у минулому. Вони краще організовані у захисті. Це змушує нас більше ризикувати. Власне, тому ми вразливіші до пропущених голів. Ми граємо на максимальному ліміті ризику. Через це ми пропускаємо більше. Якщо ми хочемо перемагати, то змушені йти на цей ризик, бо без цього неможливо вигравати.

Але факт: нам потрібно менше пропускати. В деяких матчах ми допустили помилки у захисті, якими я був незадоволений. Нам справді треба покращити нашу гру в обороні. Зрозуміло, що під час зимових зборів ми постараємось приділити більше часу цьому питанню. Ми маємо пропускати менше. І гравці це чудово розуміють. У нас були розмови на цю тему. За останні три матчі (без урахування поразки від "Зорі" в 19-му турі з рахунком 1:2) команда пропустила всього один м'яч. Це було пенальті в матчі проти "Манчестер Сіті". Щоб перемагати, нам треба безпечніше діяти в захисті і пропускати менше голів.

Ми поговорили про завдання команди і клубу. Я сказав гравцям, що ми починаємо працювати цього ж дня, щоб вигравати. Ми маємо бути амбіційними кожного дня, на кожному тренуванні і в кожному матчі. Я приїхав сюди, щоб перемагати.

Я працюю другий рік в "Шахтарі". Футболісти вже чудово розуміють, що я від них вимагаю. Тому індивідуальних розмов з ними стало менше. Але я не відчуваю ніякого дискомфорту чи труднощів у спілкуванні. Наш перекладач Максим Нагорський чудово працює і дуже допомагає нам з першого дня роботи.

Правда також у тому, що у команді є багато бразильців, які говорять моєю рідною мовою. З українцями в мене також ніколи не виникали проблеми у комунікації.

Треба розуміти, що є розмова всередині команди і навпаки. Коли щось іде не зовсім так, то я головний, хто за все відповідає. Я завжди кажу "ми". Дуже важливо захищати команду в певних моментах. Люди не завжди розуміють те, що трапилося в матчі, і зважають на індивідуальні помилки гравців. Дуже часто вони йдуть не від футболістів, а від колективних дій команди.

Але коли ми говоримо між собою, то гравці критиковані. Це я вам гарантую. Коли мені щось не подобається, то я зовсім не такий добрий, як може здаватися. Футболісти знають, що я дуже вимогливий. Я кричу, якщо потрібно.

У мій час футболіста тренували зовсім не так, як зараз. Іноді тренери просто не говорили правду гравцям. Коли я почав тренувати, то пообіцяв сам собі, що я завжди буду відвертим і правдивим зі своїми підопічними. Іноді їм непросто приймати мої рішення. Але вони завжди продумані і прийняті в інтересах команди.

Зараз я знаю, що я не завжди буваю справедливим з гравцями, але я завжди щирий з ними. Вони знають, що я не брешу. Я не скажу футболісту, що він гратиме через тиждень, коли я не знаю цього. Він розуміє, що має працювати. Іноді я даю пояснення, а іноді не роблю цього. Але гравці знають, що коли я говорю з ними, то мої слова щирі.

 

Практично не думав. Так, це був ризик, але на той момент своєї кар'єри в мене були амбіції поїхати з Португалії і потренувати за кордоном. Коли виник варіант з "Шахтарем", я не думав двічі. Це великий клуб, який дав мені можливість боротися за трофеї. У мене були інші фінансово привабливіші пропозиції, але мені було цікаво попрацювати з "Шахтарем".

Я був готовий до цієї ситуації і чудово розумів, що мене чекає, коли підписував контракт. Мені розповіли про умови, в яких працює клуб. Але мій ентузіазм і оптимізм поглинули всі наші труднощі. Змогти виграти у складніших умовах — це великий виклик. "Шахтар" два роки не вигравав чемпіонат України. Це був дуже хороший стимул. Хотілося знову змусити людей вірити і повернути титул клубу.

Навпаки, здивувала багатьма речами. Перед тим, як очолити "Шахтар", я всього лише раз був в Україні — грав з "Брагою" у Львові. На жаль, я дуже часто пояснюю це португальцям. Те, що ми в Португалії чуємо про Україну, здебільшого пов'язане з війною. Мої земляки зовсім не розуміють, що таке Україна і що означає жити тут.

Жити в Києві, це як бути в Лісабоні чи іншому великому європейському місті. У нас тут все є. Люди дуже привітні і добре ставляться до мене. З першого дня в Україні я почувався дуже затишно. Так, тут нова для мене культура. А українці трохи відрізняються від португальців. Але я навчився багатьом речам. Це новий досвід для мене.

Я живу в місті нашого головного суперника і можу спокійно ходити вулицями, в ресторан чи торговий центр. Навіть вболівальники "Динамо" поважають мене і завжди намагаються перекинутися зі мною кількома добрими словами. Це дуже важливо для тренера. Що я можу ще хотіти? Нічого.

Не знаю. Це залежить не тільки від мене. Якщо це питання поставлять, то я подумаю і прийму до уваги всі чинники, зокрема те, що мені добре в клубі і в країні. Зрозуміло, що все це має бути обдуманим. Але це питання сьогодні мене взагалі не турбує. Зараз мене хвилює підготовка "Шахтаря" до другої частини сезону. Поки я тут, я тілом і душею з клубом.

Я вірю, що так. Без сумнівів, робота тут — це дуже позитивний досвід. Функціонування в таких умовах змусило мене вирости. Для кар'єри тренера це дуже важливо.

Я з цим не згоден. Футбол — це зовсім не проста гра. Футбол складається з двох команд по 11 гравців кожна. У цій грі завжди є щось неочікуване. Іноді дуже важко проконтролювати все, що відбувається на полі. Це пов'язано з якістю футболістів і з нашою роботою.

 

Ні, - сміється. - Навіть не думав про це. Правда в тому, що все почалося з вашого питання, мого жарту і парі з директором команди. Я сказав Віталію: "Добре. Якщо ми вийдемо з групи, то я одягну маску Зорро на останню прес-конференцію в Лізі чемпіонів".

Але я не очікував такого неймовірного ажіотажу. В день матчу і наступного дня я отримав безліч повідомлень з усього світу. Про це всі показували у новинах. Португальські журналісти намагалися зрозуміти, чому я так прийшов на прес-конференцію. Це справді був феномен. І навіть більше.

На матчі вболівальники створили фантастичний флеш-моб. Зрозуміло, що під час гри я був не дуже уважним до трибун. Але потім я подивився фотографії і побачив величезну кількість людей в масках. Я прийшов на прес-конференцію, а там журналісти теж були в масках Зорро. Ніколи б не подумав, що це переросте в такий глобальний рух. Я отримав новини, які вийшли навіть в Уругваї і Бразилії. Це було дуже весело. І всі ще більше слідкували за нашим матчем. Ми перемогли "Манчестер Сіті" і вийшли з групи. Думаю, все трапилося в ідеальний момент.

І ще. Відтепер я вже більше не Паулу Фонсека. Тепер я Паулу Зорро Фонсека. Це 100 відсотків. Я впевнений, що ця історія супроводжуватиме мене всюди. Якщо одного дня я опинюся в Китаї, то там я теж буду Зорро. І всі про це говоритимуть до кінця мого життя.

Не знаю, - сміється. - Мій друг завжди говорить: "Те, що важливо, це наступна гра". Не потрібно будувати якісь глобальні плани на майбутнє. Воно того не варте. Тому це правда, коли я кажу, що для мене важливий наш наступний матч.

З дитинства я дуже люблю коней. До речі, це в мене спільне із Зорро. Можливо, моя робота була б пов'язана з кіньми. Чесно кажучи, я ніколи не уявляв свого життя без футболу. Але уявляю його таким через кілька років, коли я закінчу свою тренерську кар'єру.

Хочу подорожувати світом зі своїми дітьми і сім'єю. В мене є амбіції писати. Можливо, одного дня я напишу книжку про своє життя. Зараз у мене зовсім немає на це часу і можливостей, але я хочу зробити це в майбутньому. Вірю, що через кілька років я побачу себе людиною, яка сидить за столом і пише книжку.

Я вірю, що таке може статися. В мене є такі амбіції. Все залежить від того, як складеться моя кар'єра. Грати у фіналі Ліги чемпіонів і мати можливість виграти цей турнір — це мрія кожного тренера. Я вірю, що у моєму випадку ця мрія може стати реальністю. Тільки не знаю, коли це трапиться.

Це слова пов'язані з амбіціями і налаштуванням на матч. А ще я часто кажу, що нас цікавить тільки перемога.

Після першого тайму ми з помічниками проводимо міні-нараду. Мій асистент Тіаго Леал дивиться матч з трибуни, де кращий огляд поля. Після цього я намагаюся виправити деякі речі, які пов'язані з грою. Більшу увагу приділяю емоційним питанням. Приблизно так все і відбувається.

Так. Є одна така річ. Це проста і разом з тим руйнівна та необ'єктивна критика. Я цього не люблю і це негативно впливає на футбол. Така критика віддаляє людей від гри і розділяє їх. Футбол — це фантастичний феномен. Ця гра об'єднує людей і змушує їх радіти.

Мені важко зрозуміти, чому хтось іноді так погано поводиться з футболом. Критикувати дуже просто. Але річ навіть не в цьому. Буває, люди говорять не розуміючи, що відбувається насправді. Але ми повинні бути відкритими для критики. Без цього неможливо працювати у футболі.

Зараз нічого не читаю. За останні шість місяців я не прочитав жодної книжки. Навіть телевізора не дивлюся. Окрім футболу. Під час перельотів переглядаю фільми.

Також у літаку ми аналізуємо зіграні матчі. Через короткий час після фінального свистка ми отримуємо статистичні дані гри і починаємо їх опрацьовувати. В нас дуже мало часу на підготовку матчів. Ми граємо практично через кожних три дні і нам треба швидко працювати. Але іноді я дивлюся фільми. Це хороший спосіб трохи абстрагуватися і відпочити.

Я б залишив дітей з Тарасом Степаненком (виховує трьох синів) або Андрієм П'ятовим (виховує трьох доньок).

У Сергія Кривцова.

Мабуть, Даріо Срна і Дентіньо.

Тайсон. Алан Патрік теж дуже любить музику.