Тренер-аналітик донецького "Шахтаря" Тіагу Леал розповів Gazeta.ua чому сидить під час матчів на трибуні, оцінив перший євросезон у команді і зізнався чим португальців здивував чемпіонат України.
Чому ви завжди дивитеся матчі з трибуни?
Робота нашого тренерського штабу організована так, що кожен повинен перебувати на своєму місці. Паулу Фонсека, Нуну Кампуш (помічник) та Педру Морейра (тренер з фізпідготовки) знаходяться на лавці запасних. У кожного з них своя місія і своє бачення футболу знизу.
Відколи я почав працювати разом з Паулу, то пересів на трибуну, щоб дивитися, як футбол виглядає зверху. Звідти завжди краще видно, що відбувається в матчі. В мене набагато кращий огляд, ніж у Фонсеки, який перебуває на рівні поля. Я добре бачу розташування наших футболістів і гравців команди суперника.
А також, що ми робимо вірно, що в нас виходить не так добре і що потрібно покращити. Тому мене можна назвати очима головного тренера, які перебувають на трибуні (сміється).
На що найбільше звертаєте увагу?
На дві головні речі. Чи команда виконує все те, що ми запланували протягом підготовки до матчу. Також ми слідкуємо за суперником. Ми бачимо його слабкі точки і в який момент на них потрібно натиснути. Особливо, якщо щось змінилося з того часу, як ми розбирали гру противника на теорії.
Дуже часто те, що я бачу зверху, Паулу теж помічає з лавки запасних. Це дуже цікавий момент. Тренер вимагає від мене дивитися матч так, ніби це він сам сидить на трибуні. Це найважче. На щастя, між нами існує потрібна "хімія" і ми бачимо одне і те саме.
Ваші спостереження впливають на заміни під час матчу?
Не можу сказати, що маю прямий вплив на це. Я не кажу Паулу, що нам потрібно замінити того чи іншого футболіста. Це завжди його вибір. Але Фонсека дослухається до думок своїх помічників.
Замало сказати футболістові: "Ти помилився тут"
Якими технічними засобами ви користуєтесь під час матчу?
Використовую планшет. Там у мене є програма, яка дозволяє відзначати важливі моменти в матчі. Потім я синхронізую їх вже із самим відео гри і ми всі разом можемо подивитися нарізку.
На відео ми показуємо гравцям вдалі моменти та помилки. Вони мають побачити це і зрозуміти, що потрібно покращити. Замало сказати футболістові: "Ти помилився тут". Ми говоримо і показуємо: "Ти помилився тут, тому що..." і "Ти мав зробити так". За допомогою картинки гравець чудово розуміє, що ми хочемо йому сказати. Тому ми дуже багато працюємо з відео.
У перерві матчу ви присутні у роздягальні?
Так. Наприкінці першого тайму я завжди йду у роздягальню. Ми стараємося провести з Паулу коротку розмову до того, як сам Фонсека говоритиме з гравцями. Зрозуміло, що ми обговорюємо події в першому таймі.
Трапляється, що Паулу вже знає, з чим я до нього прийшов. Наприклад, я кажу, що у нас є певна зона на полі, куди наші гравці не заходять, а її варто використати. А Фонсека відповідає: "Я вже це зрозумів". Але я все одно бачу більше з трибуни (сміється).
Якби тренер міг бути у двох місцях одночасно, то він би хотів дивитися матч зверху і одночасно управляти грою з лавки запасних.
З вашим приходом у команду всі тренування почали знімати на відео. А це для чого?
Окрім матчів дуже важливо мати інформацію з тренувань. Коли ми готуємося до наступної гри, то відпрацьовуємо деякі деталі. Ми знімає тренування, щоб зрозуміти чи гравці до кінця зрозуміли наші вимоги.
Відео занять ми також показуємо футболістам і кажемо: "Це не те, що ми хочемо. У грі таке трапиться і ти маєш бути там. Дуже важливо, щоб ти був у тому місці, коли йтиме м´яч". Тому інформація з тренувань просто фундаментальна.
Ви говорили, що не любите сюрпризів у футболі. Поясніть.
Одна з моїх місій — проаналізувати суперника і постаратися передбачити те, як команда діятиме у матчі з нами. Мені буквально потрібно заглянути в майбутнє. Тому я не люблю, коли мене чимось дивують.
Скільки часу у вас йде на аналіз своїх зіграних матчів та суперника?
Дуже і дуже багато годин (сміється). В середньому я переглядаю 4 поєдинки нашого суперника. Кожен матч триває 90 хвилин, але перегляд займає в мене десь 3 години. Ти перемотуєш вперед і назад, ріжеш відео, монтуєш, підписуєш і так по колу. Помножте 4 гри на 3 години. Виходить 12 годин. А ще треба підготувати фінальне відео, яке ми покажемо гравцям. Це займає ще 3 години. Тобто, ми говоримо про 15 годин витрачених на аналіз гри одного суперника.
На розбір нашого зіграного матчу найчастіше йде 4 години. Після фінального свистка я відразу отримую відео. Ми купили камери та інші технічні засоби, які дозволяють отримувати запис відразу після завершення гри. Мій асистент дає мені карту пам´яті, я копіюю собі відео і починаю працювати. Наступного дня у мене вже готовий аналіз, щоб показати його Паулу та гравцям.
24-30 годин на тиждень я витрачаю тільки на відео. Це робота поза полем. А там ми працюємо практично кожного дня (сміється).
Чому ви обрали таку професію?
Тому що це любов. Коли робиш те, що подобається, то все дається легше. Ми зосередженні на нашій меті, тому не хвилюємося через дорогу до неї. Ми розчищаємо всі камені на своєму шляху і рухаємося вперед. Футбол тільки для сильних.
Чи може команда бути успішною без аналітики і сучасних технологій?
У сьогоднішньому футболі - ні. Це неможливо. Долю матчу вирішують деталі. Вони мають велике значення, особливо у зустрічах із великими командами. Перемога в таких іграх — це питання одного метра.
Наприклад, якби ми були на один метр правіше, то отримали б більшу перевагу, ніж коли б ми були на один метр лівіше. Це радикально може змінити хід матчу. Сьогоднішній футбол вже дійшов до такого рівня.
У "Шахтарі" я працюю з помічником. У "Бразі" в мене було троє асистентів. У "Бенфіці" аналізом займається 10 працівників. Треба опрацьовувати дуже багато інформації. "Барселона", "Реал", "Баварія", "Манчестер Сіті", "Манчестер Юнайтед" мають величезні аналітичні департаменти.
Моє завдання — відфільтрувати те, що реально важливе для нас і донести цю інформацію до Паулу. У нього дуже багато всього в голові. Нам потрібно давати головному тренерові те, що йому справді буде цікаво.
Аналітика ніколи не обманює?
Швидше всього - ні. Якби я помилявся, то Паулу не хотів би, щоб я з ним працював (сміється). Аналітика справді дуже важлива в наші дні.
Наскільки?
Важко визначити у відсотковому відношенні. Ми можемо недооцінювати інші аспекти. Хто виграє матчі? Це завжди гравці і тренер. Наша функція — це тільки допомагати з деякими деталями, які можуть привести до цієї перемоги. Аналіз допомагає наставнику приймати кращі рішення, а гравцям краще розуміти гру.
В командах, які перемагають, всі думають про одне і те саме. Нереально, щоб хтось думав про щось інше. Якщо футболісти приймають рішення індивідуально, то на найвищому рівні такі команди не перемагатимуть.
Любов та емоції — це важливо, але вони нічого не вирішують
А що скажете про емоційну складову футболу? В Україні тренери і гравці багато говорять про самовіддачу та "палаючі" очі.
Ви хочете сказати, що футбол — це більше емоції, ніж аналіз? Я поважаю це, але не погоджуюся (сміється). Якщо ми дамо волю емоціям та любові до футболу, якщо цей аспект буде найважливішою деталлю, то ми втратимо контроль над грою.
Всі повинні ідеально розуміти свою місію і всі мають віддаватися одній меті. Звичайно, любов та емоції — це важливо, але вони нічого не вирішують.
Гравці цікавляться своєю статистикою?
Якщо мене запитають чи люблю я українську кухню, я зможу відповісти тільки після того, як спробую її. Коли ми тільки почали працювати з відео та інформацією по нашій команді і по супернику, то футболістам це видавалося дивним. Тепер це їм потрібно. Гравцям подобається більше дізнаватися про команду і про себе.
Трохи нечесно, коли ти підходиш до футболіста і кажеш: "Ти винен, що суперник забив нам гол". Ми пояснюємо, чому так сталося. Гравцеві треба допомогти, щоб він не повторював одну і ту саму помилку. Програє не окремий футболіст, а вся команда.
Коли журналісти оцінюють матч, то дивляться на володіння м´ячем, кількість ударів по воротах, скільки гравці пробігають кілометрів за гру. На що ви звертаєте увагу?
Все набагато складніше. Футбол — це феномен у світі спорту. Всі про нього говорять. Але не всі розуміють гру.
Те, як я бачу матч, дуже відрізняється від того, як на нього дивиться журналіст. Ми поважаємо роботу преси. Журналістика — дуже важлива для футболу. Але багато речей, які озвучують журналісти, не відповідає дійсності і негативно впливає на людей.
Наприклад, гравець пробіг за матч 14 кілометрів. Але він весь час біг не туди. У нас є гравці з високими показниками пробігу. А коли дивишся матч, то розумієш, що вони бігали погано. Не цікаво скільки, а як, куди і коли. І це відрізняє нас від преси.
Часто журналісти оцінюють гравця за його навиками роботи з м´ячем, красивими фінтами. І думають, що це найкращий футболіст на полі. Але це не так.
Якби ви подивилися деякі наші презентації, які ми робимо для команди, то ви б сказали, що ми інопланетяни і живемо на Марсі. Ми говоримо про положення ніг, шиї, тіла. Ці речі видаються специфічними і дрібними, але саме завдяки їм ми на долю секунди швидші, можемо прийняти краще рішення і здобути перевагу над суперником.
Чи можна за допомогою скаутських програм шукати футболістів?
Тут у нас також свій підхід. У футболі працює велика кількість агентів. Вони пропонують своїх гравців клубам: "У нас є дуже хороший футболіст. Підпишіть з ним контракт і він змінить гру вашої команди". Але ми на таке не ведемося.
Ще одна з місій нашого тренерського штабу — досліджувати ринок. Ми дивимося матчі чемпіонатів Португалії, Іспанії, Франції, Англії, Данії, Норвегії та інших країн, щоб знайти гравців. Ми дуже добре знаємо, якого типу центральний захисник, півзахисник, нападник нам потрібен. Так сталося з Бланко Лещуком. Ми передивилися дуже багато його матчів.
Як це працює? В одному матчі один із гравців нас зацікавив. З цього моменту ми дивимося 7-10 ігор саме цього футболіста. Ми хочемо пересвідчитися чи справді у нього є ті якості, які нам потрібні. Це одне із завдань Нуну Кампуша. Він дивиться дуже багато матчів. Ми не опираємося на різні програми, а довіряємо своїм очам.
Ситуація в Україні і події на Донбасі гальмують деякі речі. Маю на увазі можливість придбання гравців. Ми все це чудово розуміємо. В останні роки "Шахтар" не купував таких футболістів, як це робив раніше.
"Шахтар" випереджає "Динамо" на 13 очок. На вашу думку, як тренера-аналітика, команда вже чемпіон?
Ми не займаємося передбаченням чемпіонства. У футболі все змінюється дуже швидко. У нас є недавній приклад матчу проти "Сельти". Вихід в 1/8 фіналу Ліги Європи вже був у нас в руці, але в нас його вкрали (на 90-й хвилині арбітр матчу помилково призначив пенальті). Ми ніколи не можемо сказати, що щось трапиться з точністю на 100%. Ми стараємося передбачити події, але інколи вони виходять з-під контролю.
"Шахтар" працюватиме кожного дня, щоб стати чемпіоном. Це наша мета.
Які враження у вас залишилися від першого євросезону у команді?
Тільки найкращі. У нас було 10 перемог, ми стали найкращою атакувальною командою на груповому етапі Ліги Європи з 21 забитим м´ячем, єдині у турнірі виграли всі 6 матчів цієї стадії. "Сельта" - складний і якісний суперник, але ми очікували, що пройдемо в наступний етап. І зробили для цього все, що від нас залежало. Але трапилися речі, які ми не можемо контролювати.
Ваші суперники у Лізі Європи називали "Шахтар" командою рівня Ліги чемпіонів. Що трапилося у матчі проти "Янг Бойз" на виїзді?
Дуже добре пам´ятаю наші зустрічі із швейцарцями. Ми ще не так довго працювали у клубі. Команда перебувала на стадії адаптації. Ми виграли перший матч — 2:0. На виїзді у нас була величезна кількість моментів, щоб перемогти. Але м´яч просто не заходив у ворота. Таке трапляється у футболі.
Нещодавно з "Ворсклою" була схожа ситуація. У нас було 22 удари по воротах проти двох у полтавчан. Ми змогли забити переможний гол лише на 91-й хвилині.
Часто вболівальники і журналісти дивляться тільки на результат. Але футбол — це не лише цифри на табло. На виїзді з "Янг Бойз" у нас були можливості дуже просто виграти цей матч. Але ми програли і вилетіли з Ліги чемпіонів. Чи було це справедливо? Те саме можна сказати про Лігу Європи.
Нам важливо розуміти, чому так трапилося. Є матчі, які ми виграємо, але йдемо з поля дуже засмученими. А є ігри, які ми програємо, але розуміємо, що команда добре себе показала. Ми дуже багато працюємо, щоб завтра все було краще, а післязавтра ще краще. Але минулого ми вже все одно ніяк не змінимо.
Як пройшла ваша перша зимова пауза?
Два місяці перерви — це дуже багато. Найбільша проблема полягає в тому, що ми відразу після паузи граємо єврокубки ще не почавши чемпіонат. Це дуже складна ситуація. Ми старалися знайти команди, щоб зіграти спаринги на зборах. Але це не так просто — деякі не могли, а деякі не хотіли. І з ким нам грати?
Звичайно, для нас це в жодному випадку не виправдання. Ми знайшли інші команди і зробили ставку на наші тренування. "Шахтар" добре себе показав після перерви. Але якби ми вже грали у чемпіонаті, то все могло бути по-іншому.
Як оціните чемпіонат України?
Він дуже вимогливий і конкурентоспроможний, а команди агресивні. Матчі проходять з високою інтенсивністю. Ми граємо проти суперників, які намагаються не пропустити. Більшість матчів ми проводимо на останніх 30-40 метрах біля їх воріт. В цій зоні знаходиться 21 гравець.
Кажуть, що чемпіонат низького рівня і що ми граємо одні. Це неправда. Зрозуміло, що між "Шахтарем", "Динамо" та іншими командами є велика різниця. Але так у всіх чемпіонатах. В Іспанії є "Реал", "Барселона", "Атлетико" і всі інші. У Португалії ми маємо "Бенфіку", "Порту", "Спортинг" і решта команд.
Зараз в Україні важка економічна ситуація. У команд є фінансові труднощі. Але для нас чемпіонат став сюрпризом. Подивіться на матчі. Рівень агресивності ненормальний. Ми граємо проти команд, які закриваються на своїй половині поля і весь матч проводять там. Наставник "Сталі" Якоб Галл (залишив команду після першої частини сезону) на прес-конференції зізнався, що навіть після пропущеного голу просив гравців нічого не міняти і продовжувати захищатися: "Якщо ми постараємося вийти в контратаку, то це буде самогубство".
Дуже важко грати проти команд, які тільки захищаються. Нашим гравцям вдається успішно долати такий захист. Але ми виставляємо до них дуже високі вимоги.
Ми приїхали у "Шахтар", щоб стати чемпіонами
Яким ви бачите футбол у майбутньому?
Сильно він ніколи не зміниться. За останні 50 років радикальних змін не було. Можуть внести якісь корективи. Наприклад, нові технології, які показують чи був офсайд, гол і пенальті (сміється). Це важливо і потрібно, щоб захистити футбол і команди.
Що родичі найчастіше запитують про Україну?
Звичайні речі. Чи подобається мені тут і чи все добре. Моя дружина живе в Португалії, але десь раз в місяць вона приїжджає сюди. Ми багато подорожуємо, літаємо на матчі буквально через кожні два дні. Тому і не перевозимо в Україну свої сім´ї. Нас і так не буває вдома.
Ми знали, що так буде, коли підписували контракт. Немає сенсу скаржитися, а потрібно шукати сили, щоб пройти через це. Ми приїхали у "Шахтар", щоб стати чемпіонами. І ми зробимо все, щоб виграти титул.
Ваш колега, тренер воротарів Антоніо Феррейра, серйозно взявся за вивчення російської та української мов. Як у вас з цим справи?
Коли ми приїхали в Україну, то дуже хвилювалися через це. Російська мова дуже складна для португальців. Ми непогано говоримо англійською мовою, але більшість гравців її не знають. Ми постаралися дещо вивчити російською. Знаємо багато футбольних термінів і можемо підказати гравцеві у потрібний момент.
Також знаємо слова, які використовуються кожного дня — привітання, подяка. Але розмова російською — ні. Це неможливо (сміється). Напевне, для цього потрібно прожити тут кілька років.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми не маємо права скаржитися, коли така ситуація в країні" - Ігор Дуляй
2 
4166
Коментарі